Рішення № 93045668, 18.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року м. Київ № 640/18719/20

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32, код ЄДРПОУ 43315602), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невиконання рішення суду в повному обсязі за виконавчим документом №826/15884/18 від 19.09.2019 (ВП №60125870), згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. від 26.05.2020 про закінчення виконавчого провадження №60884945 за виконавчим листом №826/10331/18 від 06.12.2019 року.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що Київський міський військовий комісаріат направив до пенсійного органу неналежно складену довідку від 05.05.2020 року №ВСЗ/1831 про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, що встановлено у судовому порядку, у зв`язку з чим рішення суду боржником не виконано, а постанова державного виконавця від 26.05.2020 року про закінчення виконавчого провадження є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з момент отримання ухвали суду, надати відзив на позовну заяву.

Відповідач, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №826/10331/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року - скасовано, адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії із застосуванням 52-го тарифного розряду та прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обчисленні окладу за посадою та окладу за спеціальним званням.

Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат скласти довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії із застосуванням 54-го тарифного розряду та 50% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 р. при обчисленні окладу за посадою та окладу за спеціальним званням та направити таку довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковським Т.О від 16.12.2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва №826/10331/18 від 06.12.2019 року у ВП №60884945.

На виконання рішення суду Київський міський військовий комісаріат оформив та за вихідним листом від 03 грудня 2019 року №ВСЗ/4085 надав довідку від 03.12.2019 р. №ВСЗ/4085/1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.03.201, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року по справі №826/10331/18 суд прийшов до висновку, що довідка від 03.12.2019 №ВСЗ/4085/1 не може підтверджувати добровільне виконання рішення суду, в зв`язку із чим 15 січня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено рішення про відмову у задоволенні заяви представника Київського міського військового комісаріату про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в адміністративні справі №826/10331/18

05.05.2020 року Київський міський військовий комісаріат склав і направив до Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку (замість наданої від 03.12.2019 року) про розмір грошового забезпечення позивача, із застосуванням 54 тарифного розряду та 50% мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2018 року, про що повідомив державного виконавця відповідним листом.

26 травня 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було закінчено виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач про наявність такої постанови не знав, її копію не отримував.

Тому 11.06.2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про неналежне виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду, оскільки в оновленій довідці про грошове забезпечення позивача Київським міським військовим комісаріатом до складових не враховано надбавку за вислугу років.

Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року визнано протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо направлення до пенсійного органу неналежно складеної довідки від 05.05.2020 №ВСЗ/1831 про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року у справі №826/10331/18. Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат у місячний строк повідомити суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Вважаючи рішення та дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП № 60884945 протиправними та передчасними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, як передбачено пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об`єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.

Так, відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема згідно пункту 9 вказаної статті вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, Київським міським військовим комісаріатом було складено і направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку від 05.05.2020 року про розмір грошового забезпечення позивача, із застосуванням 54 тарифного розряду та 50% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 при обчисленні окладу за посадою та окладу за спеціальним званням.

Тобто, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Київським міським військовим комісаріатом було виконано зазначені у резолютивній частині ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року та у виконавчому листі вимоги, тому у державного виконавця були наявні обґрунтовані підстави прийти до висновку про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, згідно з виконавчим листом.

В той же час, суд вважає за потрібне наголосити, що не включення у довідку від 05.05.2020 року №ВЗС/1831 такої складової, як надбавка за вислугу років, була предметом розгляду у справі № 826/10331/18, за результатами чого судом була винесена окрема ухвала від 30.06.2020 року, якою, зокрема, зобов`язано Київський міський військовий комісаріат у місячний строк повідомити суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували безпідставність і необґрунтованість закінчення відповідачем виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих підстав для задоволення позовним вимог.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову, в зв`язку із чим він задоволенню не підлягає.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі ст. 139 КАС України, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа