Ухвала суду № 93044863, 24.11.2020, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/729/20

Провадження № 1-кп/177/117/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2020

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040450000240 від 02.05.2020 щодо ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участі:

прокурора Бурлаки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката Орлова В.І,

В С Т А Н О В И В:

Криворізьким районним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурором Бурлакою І.І. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме п. п. 1, 3, 5 ч. 1 цієї статті, що не зникли та не змінилися з часу обрання такого запобіжного заходу, який є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченим, уникнення заявлених ризиків, з урахуванням характеризуючи даних особи обвинуваченого та обставин справи.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Орлов В.І. просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати домашній арешт, у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., з урахуванням особи обвинуваченого. Вказували, що прокурором не надано доказів існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілком зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Також зазначали, що в порушення ч. 10 п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою подано прокурором пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, що передбачено ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що застосований згідно з ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.05.2020 щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжено ухвалами Криворізького районного суду Дніпропетровської області, востаннє 28.09.2020, спливає 26.11.2020. У той же час, з об`єктивних підстав, судовий розгляд вказаного кримінального провадження до зазначеного строку завершити не представляється можливим.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою, судом береться до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для його вирішення є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування обвинуваченого від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, які на теперішній час не зменшились та не перестали існувати, з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв`язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обізнаний з особами свідків у кримінальному провадженні, при цьому не всі свідки, з об`єктивних причин допитані у судовому засіданні, не має офіційного постійного місця роботи або постійного джерела заробітку, що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою отримання коштів для забезпечення життєвих потреб. Також суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з позбавленням життя людини, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 інкримінується вчинення цього злочину в період іспитового строку, що свідчить про недотримання останнім норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі та про можливість вчинення нового кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини, з огляду на його безпрецедентну практику, не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до десяти років, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою. З урахуванням суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості, про що, зокрема, зазначено в п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченим під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Щодо посилання обвинуваченого та його захисника про подання клопотання з порушення десятиденного строку до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, визначеного ч. 10 п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, суд зазначає, що відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тобто, до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу. При цьому, подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою безпосередньо у судовому засіданні, під час вирішення цього питання, не нівелює наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є підставою для його продовження.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12020040450000240 від 02.05.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23.01.2021, 16 год. 50 хв., включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: