Рішення № 93044667, 24.11.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5887/20

РІШЕННЯ

іменем України

24 листопада 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій та рішень протиправними, зобов`язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також просить зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І. Франка з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що 08 липня 2020 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач призначив довічне грошове утримання у розмірі 52% суддівської винагороди з 06.07.2020 року, однак з цим розміром позивач не погоджується. У подальшому позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді відповідно до довідки про суддівську винагороду та виходячи з суддівського стажу з урахуванням половини строку навчання у ЛДУ ім. І. Франка, а також з розрахунку 86% суддівської винагороди.

Відповідач 31.08.2020 року повідомив про відмову у перерахунку, оскільки діючим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 не передбачене зарахування періоду навчання до стажу роботи на посаді судді. Також відповідач вказав, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу позивачці у травні та червні 2020 року були виплачені по 47230,00 грн. суддівської винагороди (за кожен місяць), з яких розраховувався розмір щомісячного довічного грошового утримання судді. Позивач з цим також не погоджується, оскільки вважає, що до неї було протиправно застосоване обмеження відповідно до Закону про Державний бюджет, що у подальшому було визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити.

У відзиві зазначає, що стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 18 повних років. Законом №553-ІХ доповнено статтею 29 Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та передбачено, що "у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди (...)»

Відповідач вважає, що виплата суддівської винагороди ОСОБА_1 перед звільненням її у відставку правомірно проводилась із застосуванням вказаного обмеження. У подальшому такий розмір був врахований при призначенні довічного грошового утримання, відтак дії пенсійного органу були законними. Відповідач покликається на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачене врахування до стажу роботи на посаді судді часу навчання на денному відділенні вищого навчального закладу. Відповідач вважає, що на даний час відсутній визначений законом механізм подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 86% суддівської винагороди, оскільки відповідне положення закону втратило чинність. Просить у задоволені позову відмовити.

Позивач подала відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відповідача, вважаючи, що ним протиправно не враховано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 08.07.2020 р.

Суд відмовив у призначенні справи до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

У 2002 році ОСОБА_1 призначена суддею Дунаєвецького районного суду, відповідно до постанови Верховної Ради України від 05 квітня 2007 р. №878-У її обрано на посаду судді безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2020 року №1972/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області у відставку. Згідно з цим рішенням позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений відповідно до статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абз. 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя». 06 липня 2020 р. суддю ОСОБА_1 виключено зі штату суду у зв`язку з подачею заяви про відставку.

08 липня 2020 р. позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надавши, у тому числі, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та копію диплому про вищу освіту.

З 06.07.2020 р. ОСОБА_1 було призначене довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 23615 грн. (50% від суми заробітку 47230 грн.)

28 липня 2020 р. позивач звернулась до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання відповідно до довідки про суддівську винагороду від 08.07.2020 р. №230, виходячи з розрахунку 86% розміру суддівської винагороди, де просила врахувати стаж судді, який включає, у тому числі, половину строку навчання позивачки за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І.Франка.

Відповідач 31.08.2020 року повідомив про відмову у перерахунку, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 не передбачене врахування до стажу роботи на посаді судді зазначеного періоду навчання. Також повідомив, що позивачці у травні та червні 2020 року було нараховано 47230,00 грн. суддівської винагороди (за кожен місяць), відтак з цього розміру правомірно обчислений розмір довічного грошового утримання.

28.08.2020 року відповідачем проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 06.07.2020 року, виходячи з розміру 52% суддівської винагороди.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Матеріальне, соціально-побутове забезпечення суддів, суддівська винагорода та довічне грошове утримання суддів у відставці є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначене Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджений особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 призначене відповідно до норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402)

Позивач набула право на відставку також після вступу в дію зазначеного закону.

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить, зокрема, з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Позивач вважає, що розмір її щомісячного довічного грошового утримання повинен становити 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Стосовно вказаного аргументу суд враховує наступне.

Пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, який складається з двох абзаців, визначав різні підходи до умов призначення та виплати довічного грошового утримання суддям у відставці залежно від проходження або не проходження ними процедури кваліфікаційного оцінювання. Також цей пункт передбачав застосування до вирішення цих питань різних законів про судоустрій та різних розрахункових величин, що ставило суддів у відставці у нерівне становище.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 було визнано неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Пунктом 3 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII про судоустрій не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Оскільки право на відставку у позивачки виникло після вступу в дію Закону №1402-VIII, порядок призначення їй довічного грошового утримання та його розміри регулюються положеннями частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 50%+ суддівської винагороди, а не 80%+ суддівської винагороди, як про це зазначає позивач, тому в частині цієї вимоги суд вважає доводи позивача необґрунтованими.

Що стосується питання зарахування стажу, відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453) в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI (2010 року) зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ, Закон 1992 року) а також окремими підзаконними актами.

Згідно з абз. 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка була чинна після призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції станом на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI (2010 року), було передбачене право суддів на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку їх навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Зазначене підтверджується також і положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнений абзацом 4 такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.

Зважаючи на це, ОСОБА_1 має право на включення до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у ЛДУ ім. І.Франка, відтак врахування такого стажу для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач, в свою чергу, при встановленні позивачці розміру щомісячного довічного грошового утримання не зарахував цей період до стажу, що дає право на одержання грошового утримання, у зв`язку з чим його розмір був визначений у меншому значенні.

Враховуючи це, до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання слід зарахувати половину строку навчання позивачки у Львівському Державному університеті ім. І. Франка з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року, що становить 02 роки 4 місяці 28 днів, отже стаж позивача понад 20 років складає додаткові 3 роки.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди судді (50% + 6% за три додаткові роки) виходячи з розмірів грошового утримання судді, визначеного у довідці ТУ ДСА України в Хмельницькій області про суддівську винагороду №230 від 08.07.2020 р.

Що стосується виплати позивачці довічного утримання із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суд вважає зазначені дії відповідача протиправними.

Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, незаконності зміни розмірів суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 березня 2020 року, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020)

У цих рішеннях Конституційний Суд України зазначив, у тому числі те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Наведені положення Конституції України та юридичні позиції Конституційного Суду України свідчать про те, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, у тому числі виплати судді у відставці, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

На думку суду, обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, протиправно обмеженого не на підставі спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а на підставі іншого закону, суперечить Конституції України, стаття 130 якої передбачає, що розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.

Суд звертає увагу на те, що вказана стаття Конституції України не допускає будь-якого розширеного тлумачення її змісту, відтак не дозволяє суб`єктам владних повноважень, у тому числі законодавцю на власний розсуд застосовувати будь-які інші підходи до визначення розміру суддівської винагороди в обхід спеціального закону про судоустрій.

Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження розміру суддівської винагороди не відповідав Конституції України, тому не міг бути застосований до розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначені висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020, відтак суд погоджується з доводами позивача стосовно необхідності обчислення розміру її щомісячного довічного грошового утримання без застосування вказаного обмеження.

Враховуючи обставини справи та досліджені докази, суд вважає, що порушені права та інтереси позивача підлягають поновленню шляхом:

- визнання протиправним застосування до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обмеження, не передбаченого законом про судоустрій, неврахування стажу, право на який набуте позивачем згідно з попередніми актами законодавства,

- зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І. Франка ( загальний строк навчання з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року)

- визнання протиправними рішень про призначення довічного грошового утримання в частині встановлення невірного розміру відсотку суддівської винагороди,

- здійснення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання виходячи з 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без застосування обмеження, визначеного законом про Державний бюджет України, починаючи з 06.07.2020 року.

У перерахунку виходячи з 86% суддівської винагороди слід відмовити у зв`язку з невідповідністю цього розміру вимогам ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та втратою чинності пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень в частині, яка встановлена судом вище, відтак в такій частині позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 обмеження згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а також неврахування стажу, право на який набуте згідно з попередніми актами законодавства.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, половину строку навчання за денною формою у Львівському Державному університеті ім. І. Франка з 01 вересня 1974 року по 27 червня 1979 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.07.2020 р. та від 28.08.2020 року в частині призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , виходячи з невірно розрахованих ( встановлених) розмірів 50% та 52 % суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки ТУ ДСА України в Хмельницькій області від 08.07.2020 р. №230 про суддівську винагороду, з урахуванням зарахованого стажу та без застосування обмеження, передбаченого законом про Державний бюджет України, починаючи з 06.07.2020 року.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 800 гривень за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 листопада 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя І.С. Козачок