Рішення № 93044215, 17.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 р. Справа № 520/12260/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Стець М.Л., відповідача - Красникова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повернути ОСОБА_1 незаконно стягнуті грошові кошти на підставі вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17 Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2011 року не здійснює підприємницької діяльності, а з 2013 року перебуває в трудових відносинах з комунальним підприємством "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького". У травні 2020 року позивач отримав постанову Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2020 року, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №61986025 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Харківській області єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 33 048,01 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17. Позивач не погоджується з такою вимогою посилаючись на те, що він отримує дохід виключно у вигляді заробітної плати перебуваючи у трудових відносинах з КП "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького", із якої в повному обсязі утримуються всі види податків і зборів, зокрема, його роботодавцем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування починаючи з 2013 року.

Ухвалою суду від 21.09.2019 року відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу у встановлений строк надати до суду відзив на позов.

Представником відповідача було надано до канцелярії суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що відповідно до п. 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч.2 ст. 6 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 вказаного Закону). Платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 Закону, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування за період з 26.03.2004 року по 03.07.2020 року. Станом на 31.01.2020 року згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» обліковується борг по ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у сумі 33 048,01 грн., що слугувало підставою для винесення оскаржуваної вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи позовних вимог, просив суд їх задовольнити у повному обсязі з огляду на безпідставність оскаржуваної вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторіна, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Департаментом реєстрації Харківської міської ради 25.03.2004 року здійснено реєстрацію ОСОБА_1 в якості фізичної особи - підприємця.

Згідно довідки комунального підприємства "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького" від 08.10.2020 року № 1843, ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з КП "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького" з 01.04.2013 року, займає посаду техніка атракціону.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області у відношенні позивача винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17 на суму 33 048,01 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що про вказану вимогу дізнався у травні 2020 року після отримання постанови Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2020 року, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №61986025 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Харківській області єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 33 048,01 грн. на підставі вказаної вище вимоги.

На виконання ухвали суду від 15.10.2020 року відповідачем надано до суду копію вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзаци перший та другий пункту 2 частини першої статті 7 вказаного вище Закону).

У відзиві на позов та в додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування з 01.10.2012 року по 01.07.2014 року. На загальній системі оподаткування позивач перебував з 01.07.2014 року по 03.07.2020 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, яка почала діяти з 17.10.2013 року), платника єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Контролюючим органом нараховано позивачу суми єдиного внеску за період перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування: 1218,67 грн. за 4 квартал 2013 року, 1267,95 грн. за 1 квартал 2014 року, 1267,95 грн. за 2 квартал 2014 року; на загальній системі оподаткування: 8448,00 грн. - за січень - грудень 2017 року, 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року, 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року, 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 квартал, 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року, 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року, 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року, 2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року, 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року.

Загальна сума єдиного соціального внеску склала 33 048,01 грн. та відображена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС в Харківській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14.02.2020 року №Ф-1807-17.

Суд звертає увагу, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності будучи зареєстрованою як фізична особа - підприємець, яку особа фактично не здійснює, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-V не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, фізичні особи - підприємці, які провадять підприємницьку діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької діяльності. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податковому органі та зареєстровані в якості фізичної особи - підприємця та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з КП "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького" з 01.04.2013 року, займає посаду техніка атракціону, що підтверджено довідкою комунального підприємства "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького" від 08.10.2020 року № 1843.

В позовній заяві позивач зазначив, що з 2011 року не здійснює підприємницької діяльності.

У вказаній довідці міститься інформація про нарахований позивачу дохід за період жовтень 2013 - грудень 2019, а також суми єдиного соціального внеску за вказаний період, які сплачувалися за рахунок місцевого бюджету Харківської міської ради.

Таким чином, у 2013 - 2019 роках роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою комунального підприємства "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького" від 08.10.2020 року № 1843, яка залучена до матеріалів справи.

При цьому, представником відповідача до суду не надано будь - яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач ще займається підприємницькою діяльністю як самозайнята особа одночасно із перебуванням у трудових відносинах з КП "Центральний парт культури та відпочинку ім. М. Горького" та отримує дохід від такої діяльності.

За цих обставин варто зазначити, що той факт, що позивач був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця з 25.03.2004 року (03.07.2020 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача), не є доказом здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей же період єдиного внеску ще і як фізична особа - підприємець.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, вiд 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 по справі № 480/4656/18, від 22.09.2020 року по справі № 620/2772/19, яка враховується судом при вирішення даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною і скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головне управління ДПС у Харківській області повернути грошові кошти, стягнуті з нього згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.43.3 та 43.4 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.43.5 ПК України).

Отже, позивач повинен звернутися до податкового органу із відповідною заявою про повернення сплаченої ним суми ЄСВ у розмірі 33 048,01 грн., за результатами розгляду якої податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум та подає його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після чого здійснюється повернення сплачених коштів.

Доказів подання позивачем до податкового органу заяви про повернення надмірно сплаченого ЄСВ, відмови податкового органу у здійсненні дій, спрямованих на повернення позивачу ЄСВ, матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-1807-17.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 41 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2020 року.

Суддя О.В.Шевченко