Рішення № 93044192, 24.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року № 520/10100/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 46810,37 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг в розмірі 46810,37 грн., який станом на час розгляду справи відповідачем не сплачено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з даним позовом незгодна та вважає його таким, що непідлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

15.10.2020 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 03-05/64 від 15.10.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної адміністративної справи, головуючим суддею по справі №520/10100/2020 призначено суддю Бабаєва А.І.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу прийнято до розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач має податковий борг у сумі 38820,37 грн., який складається з:

- залишок несплачених зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість №9275022864 від 19.11.2019 у розмірі 2001,21 гривень;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9305930901 від 19.12.2019 у розмірі 3371,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001265405 від 06.12.2019 у розмірі 9557,79 гривень;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9331337173 від 17.01.2020 у розмірі 5760,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 19.03.2020 №9057685121 у розмірі 5162,00 гривень;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 16.04.2020 №9082738049 у розмірі 4529,00 гривень;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 18.05.2020 № 9109045853 у розмірі 3576,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 28.01.2020 №0000625405 у розмірі 4126,04 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 28.01.2020 №0000635405 у розмірі 338,19 гривень;

- нараховано пеню у порядку ст.129 ПК України за несвоєчасну сплату зобов`язань у розмірі 399,14 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу засобами поштового зв`язку. Податкові повідомлення-рішення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не оскаржені.

06.02.2019 року контролюючим органом складено та направлено засобами поштового зв`язку до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 744-54 на суму 21990,35 грн. Податкова вимога Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не оскаржена.

Згідно з виписками з інтегрованої картки платника податків у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявна несплачена сума податкового боргу 38820,37 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.16.1.3 та п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1 календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2 календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3 календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; 49.18.4 календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; 49.18.5 календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 58.2 ст.58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Судом встановлено, що відповідачем по справі у строки, визначені діючим законодавством податкову заборгованість перед бюджетом не сплачено, внаслідок чого склався податковий борг у сумі 38820,37 грн.

Вищезазначене свідчить про невиконання відповідачем свого податкового обов`язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду податковим органом вжито всі заходи на погашення суми заборгованості, проте остання відповідачем не сплачена, що підтверджується виписками з інтегрованої картки платника податків.

Відповідно до підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що на час розгляду справи податковий борг в розмірі 38820,37 грн. відповідачем не сплачений. Доказів оскарження нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 820/1878/16.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача на те, що податкову декларацію з податку на додану вартість від 06.12.2019 року №0001265405 у розмірі 9557,79 грн. не надсилала до ГУ ДПС Харківській області, суд зазначає наступне.

06.12.2019 року контролюючий орган склав податкове повідомлення-рішення №0001265405, яким визначено позивачу податкове зобов`язання у розмірі 9557,79 грн.

При цьому, податкову декларацію з податку на додану вартість від 06.12.2019 року №0001265405 у розмірі 9557,79 грн., про яку зазначає відповідач, не було включено до податкового боргу.

З огляду на викладене вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на те, що нею зобов`язання сплачені у повному обсязі згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.131 Податкового Кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Як зазначено позивачем, платіжні доручення від 28.08.2019, від 28.11.2019, від 24.12.2019, 30.03.2020, від 22.04.2020, від 27.05.2020 були спрямовані на погашення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та на часткове погашення податкового боргу, що є предметом стягнення. Зазначено, що кошти зараховані за платіжним дорученням від 28.08.2019 були спрямовані на погашення зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0000545406 від 20.03.2019, податковим повідомленням-рішенням №0002485406, пенею нарахованою у поточному році за період з 29.06.2019 по 26.12.2019, часткове погашення податкової декларації з податку на додану вартість №9157605025. Крім того вказано, що кошти зараховані за платіжним дорученням від 28.11.2019 та від 24.12.2019 були спрямовані на погашення зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість №9185918000 (не є предметом стягнення за даною справою). Також, вказано, що кошти зараховані за платіжним дорученням від 30.03.2020 були спрямовані на погашення податкових зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість №9214704254 від 19.09.2019 (обліковується в інтегрованій картці з 30.09.2019 та не є предметом стягнення по даній справі), за податковим повідомленням-рішенням № 001595406 від 04.06.2019, за податковим повідомленням-рішенням № 0001595406 від 04.06.2019, за податковим повідомленням-рішенням № 0004985406 від 11.05.2019; за податковим повідомленням-рішенням № 0000865406 від 02.07.2019; пені, за податковою декларацією з податку на додану вартість №9243837907 від 18.10.2019 (обліковується в інтегрованій картці з 30.10.2019 та не є предметом стягнення по даній справі) - часткове погашення. Зазначено, що кошти зараховані за платіжним дорученням від 22.04.2020 були спрямовані на погашення зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість №9243837907 від 18.10.2019 - часткове погашення. Також, зазначено, що кошти зараховані за платіжним дорученням від 27.05.2020 були спрямовані на погашення зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість №9243837907 від 18.10.2019 (відбулось повне погашення), податковою декларацією з податку на додану вартість №9275022864 від 19.11.2019 (часткове погашення).

На підтвердження вищевказаних обставин позивачем надано до суду інтегровану картку платника податків відповідача.

З огляду на викладене вищевказані посилання відповідача є безпідставними.

Таким чином, у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась податкова заборгованість у розмірі 38820,37 грн., яка не сплачена та на думку суду підлягає стягненню, як законна та обґрунтована.

При цьому, позивачем частково сплачено податковий борг, за стягненням якого позивач звернувся з даним позовом до суду, у розмірі 7990,00 грн.

За таких обставин, в частині сплаченого позивачем податкового боргу позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 38820 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 37 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.