Вирок № 93042921, 23.11.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12184/20

Провадження № 1-кп/161/1102/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 23 листопада 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030010002074 від 09.06.2020, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, неодружений, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, не працює, судимий вироком Луцького міськрайонного суду від 27.09.2018 за ч.1 ст.198, ч.1 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 28.02.2019 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Обушко Н.Д.,

потерпілих неповнолітнього ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

законного представника

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого Голядинця Т.В.,

захисника Кінах Я.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 08 червня 2020 року близько 17.30год. біля магазину «Підкова», що в м.Луцьк, вул.Привокзальна, 15, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка з мобільного телефону неповнолітнього ОСОБА_2 , заволодів мобільним телефоном «Xiomi Redmi 7A», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , вартість якого становить 2700грн, спричинивши майнову шкоди потерпілому ОСОБА_2 на вищевказану суму.

ОСОБА_1 інкримінується заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 22 червня 2020 року близько 22.40год. в приміщенні магазину «Сім 23», що по вул.Захарова, 7А, у місті Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, з торгового прилавку вказаного магазину, повторно, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_3 мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 6 Pro», IMEI1: НОМЕР_3 IMEI2: НОМЕР_4 , вартість якого становить 6620грн, у якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «ВФ-Україна» НОМЕР_5 , яка матеріальної цінності для потерпілої не становить, та який був у чохлі чорного кольору вартістю 120грн, внаслідок чого своїми умисними протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 6740 гривень.

Крім того, 14 липня 2020 року близько 18.27год. ОСОБА_1 в приміщенні магазину «Сім 23», що по пр.Грушевського, 31, в м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, з торгового прилавку вказаного магазину, повторно, таємно викрав належні ТОВ «Клевер Сторс» шість плиток шоколаду «Мілка Баблз», по 25,75грн кожна, загальною вартістю 154,50грн, одинадцять плиток шоколаду «Мілка Орео», по 24,46грн кожна, загальною вартістю 269,06грн, одну упаковку кави «Монарх», вартістю 56,08грн, одну пляшку пива «Гараж», вартістю 17,10грн, внаслідок чого своїми умисними протиправними діями спричинив ТОВ «Клевер Сторс» майнову шкоду на загальну суму 496,74 гривень.

Крім того, 14 липня 2020 року близько 19.23год. ОСОБА_1 в приміщенні магазину «Сім 23», що по пр.Грушевського, 31, в м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, з торгового прилавку вказаного магазину, повторно, таємно викрав належні ТОВ «Клевер Сторс» чотири плитки шоколаду «Мілка», по 73,62грн кожна, загальною вартістю 294,48грн, внаслідок чого своїми умисними протиправними діями спричинив ТОВ «Клевер Сторс» майнову шкоду на вищевказану суму.

ОСОБА_1 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, не визнав, показав, що орієнтовно влітку, точної дати не пам`ятає, взяв в потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон для здійснення дзвінка, після чого зайшов в будинок до свого знайомого, а повернувшись не зміг віддати мобільний телефон, оскільки нікого не було. Щодо інкримінованих епізодів крадіжок, то обвинувачений відмовився давати показання на підставі ст.63 Конституції України.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, в присутності законного представника ОСОБА_4 підтвердив факт заволодіння мобільного телефону шляхом обману. Потерпілий повідомив, що обвинувачений попросив в нього телефон для здійснення дзвінка, останній декілька разів кудись телефонував, відходив з телефоном, пізніше з вказаним телефоном зайшов в під`їзд будинку поблизу, після чого вийшов та сказав потерпілому чекати на телефон. При цьому обвинувачений підійшов до автомобіля в якому було ще три особи і зник на автомобілі. Потерпілий неодноразово просив повернути мобільний телефон, при цьому очевидцями подій були його друзі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Потерпілий в судовому засіданні наполягав на суворому покаранні. Потерпілий та законний представник зазначили, що цивільний позов підтримують в повному об`ємі.

Будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_8 з участю законного представника показав, що 08.06.2020 обвинувачений ОСОБА_1 приїхав з друзями та попросив в ОСОБА_2 мобільний телефон для дзвінка, телефон згодом не віддавав, пішов з ним в будинок на хвилин 15, телефон так і не був повернутий потерпілому.

В судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_9 з участю законного представника дав показання про те, що дійсно обвинувачений заволодів телефоном потерпілого ОСОБА_2 , обвинувачений казав, що віддасть телефон, однак так і не зробив цього залишивши місце пригоди на автомобілі.

Неповнолітній свідок ОСОБА_10 з участю законного представника безпосередньо в судовому засіданні показав, що 08.06.2020 приїхав на автомобілі обвинувачений, попросив в потерпілого мобільний телефон «Редмі» для здійснення дзвінка, який так і не повернув. В обвинуваченого просили повернути телефон, однак останній залишив місце пригоди на автомобілі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що дійсно він своїм автомобілем возив ОСОБА_1 в район автовокзалу, в автомобілі були й інші особи - його брат і дівчина. На місці вони чекали ОСОБА_12 хвилин 15, згодом повернулася дівчина та сказала, що обвинуваченого заберемо за поворотом. Свідок показав, що він фактично перебував в автомобілі і нічого не бачив та не чув щодо подій з мобільним телефоном.

16.07.2020 в ході пред`явлення особи для впізнання неповнолітній свідок ОСОБА_9 , неповнолітній свідок ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_2 , кожен зокрема, вказали на обвинуваченого, як на особу, яка заволоділа мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_2 як під час досудового розслідування, зокрема і при повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення від 08.06.2020, так і в суді послідовно розповідав про обставини вчиненого щодо нього злочину та пояснював, що дійсно обвинувачений шахрайським шляхом заволодів його мобільним телефоном.

Показання вказаних потерпілого та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.

Певні неточності в показаннях свідків щодо марки та кольору автомобіля, на якому приїхав та поїхав обвинувачений, не є істотними та такими, які б свідчили про їхню неправдивість в загальному. Більше того, такі обставини як колір, марка автомобіля, взагалі фактично не впливають на суть інкримінованого правопорушення.

Окрім того, винуватість ОСОБА_1 по вказаному епізоду підтверджується протоколом огляду місця події з фототаблицями від 08.06.2020, де відображено територію, на якій відбулися події щодо заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_3 , будучи допитаною безпосередньо в судовому засіданні, підтвердила факт крадіжки мобільного телефона та повідомила, що очевидцем події вона не була, оскільки телефон перебував в користуванні її сина. Телефон її син випадково залишив в магазині, однак повернувшись через 10-15 хвилин назад телефона не виявив. Зазначила, що цивільний позов підтримує в повному об`ємі, наполягала на суворому покаранні, оскільки обвинувачений не визнав свою винуватість.

Неповнолітній свідок ОСОБА_13 з участю законного представника в судовому засіданні показав, що 22.06.2020 він випадково залишив мобільний телефон в магазині. Повернувшись орієнтовно о 23.05год. назад в магазин, він не знайшов телефон. Його мама (потерпіла ОСОБА_3 ) телефонувала на мобільний, однак він був вимкнений. Перед викраденням мобільного телефону він бачив обвинуваченого в магазині.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаною безпосередньо судовому засіданні, показала, що вона працювала 22.06.2020 на зміні в магазині. Під кінець робочого дня хлопець залишив мобільний телефон на прилавку, який забрав обвинувачений. Через незначний проміжок часу потерпілий повернувся за телефоном, однак його вже не було. Свідок в категоричній формі впевнена, що мобільний телефон забрав саме обвинувачений.

Потерпіла ОСОБА_3 як під час досудового розслідування, зокрема і при повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення від 25.06.2020, так і в суді послідовно розповідала про обставини викрадення мобільного телефону.

Показання вказаних потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_14 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.

Певні неточності в показаннях свідках ОСОБА_14 , про які вказувала захисник, не свідчать про їх неправдивість, такі показання є належними доказами в розумінні ст.85 КПК України.

В матеріалах кримінального провадження наявна заява представника ТОВ «Клевер Сторс» Голядинця Т.В. від 16.07.2020, якою він надає добровільну згоду на огляд з метою проведення слідчих дій в магазині за адресою м.Луцьк, вул.Захарова, 7А, та на вилучення відеозапису з камер спостереження.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису подій в магазині вбачається, як обвинувачений таємно викрадає з прилавку мобільний телефон потерпілої ОСОБА_3 . Вказаний DVD-диск визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів кримінального провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України.

Представник ТОВ «Клевер Сторс» ОСОБА_16 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, підтвердив факт крадіжок та вартість викраденого майна. Повідомив, що обвинуваченого знає як такого, який схильний до вчинення крадіжок. В магазині було виявлено нестачу товару після чого шляхом перегляду камер спостереження було встановлено факт вчинення крадіжок саме обвинуваченим, якого він впізнав. Показав, що добровільно надав органам досудового розслідування відеозаписи з камер спостереження. Зазначив також, що цивільний позов не підтримує, щодо міри покарання покладався на розсуд суду.

Показання представника відповідають і змісту його заяв від 16.07.2020 про вчинені крадіжки товарів з магазинів ТОВ «Клевер Сторс».

Суми збитків, які заподіяні ТОВ «Клеверс Сторс» підтверджено товарно-транспортними накладними, які надані директором товариства.

З оглянутих в судовому засіданні відеозаписів подій в магазині «Сім 23» за адресою: м.Луцьк, пр.Грушевського, 31, вбачається, що саме обвинувачений таємно викрадає з прилавків товари. Вказані DVD-диски визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому є належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України.

Посилання захисника в своєму клопотанні про ряд неточностей в процесуальних документах, зокрема протоколах огляду предметів, не є, на думку суду, такими порушеннями, які можуть перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд не вбачає підстав для визнання неналежними ряд доказів, про які вказує захисник, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.

Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до інкримінованих злочинів.

Така стратегія захисту, яка висунена зі сторони обвинуваченого, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненими повторно, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Окрім того, вважає суд доведене і те, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Таким чином, істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких (середньої тяжкості), дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд не вбачає.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, проходив лікування внаслідок вживання опіоїдів, однак на обліку в лікаря нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження та хвору матір.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених злочинів, думки потерпілих, представників, які або наполягали на суворому покаранні, або покладалися на розсуд суду, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_1 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі, а остаточне - шляхом часткового складання призначених покарань, яке необхідно відбувати реально, оскільки відсутні достатні підстави для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, суд враховує, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

При призначення покарання враховує суд і період, протягом якого були вчиненні кримінальні правопорушення (з 08.06.2020 по 14.07.2020).

Підстав для призначення покарання у виді штрафу чи виправних робіт за ч.2 ст.190 КК України, суд не вбачає, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має джерела доходів, а призначення арешту за ч.2 ст.185 КК України буде надто м`яким покаранням.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч.1 ст.49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

При цьому ч.ч. 1, 3 ст.206 ЦПК України констатовано, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За таких обставин, оскільки представник ТОВ «Клевер Сторс» Голядинець Т.В. в судовому засіданні безпосередньо заявив про те, що він відмовляється від позову, суд закриває провадження у справі в частині поданого цивільного позову ТОВ «Клевер Сторс» до обвинуваченого ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_3 та законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_1 , останній збитки не відшкодував, враховуючи встановлені в судовому засіданні факти вчинення злочинів проти власності, цивільні позови про стягнення майнової шкоди підлягають до задоволення в повному обсязі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 необхідно залишити попередній - тримання під вартою з метою запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, ст.206 Цивільного процесуального кодексу, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 6740 (шість тисяч сімсот сорок) гривень.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень.

Провадження за цивільним позовом представника ТОВ «Клевер Сторс» ОСОБА_16 до ОСОБА_1 закрити.

Речові докази у справі, а саме: 3(три) CD-диски з фрагментами відеозаписів до протоколів огляду місця події, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20.07.2020 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні обмеження волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий