Рішення № 93042597, 24.11.2020, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/1939/19

Провадження по справі № 2/514/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.,

при секретарі - Образенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт тарутине в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 ( надалі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ( надалі Відповідач) про розірвання договору та повернення коштів, просив розірвати попередній договір між Позивачем та Відповідачем про купівлю-продаж Зернотоку та земельної ділянки, що розташована на території Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, а також стягнути з Відповідача грошові кошти в сумі 901 600 гривень, що були сплачені Позивачем за попередній договір купівлі-продажу Зернотоку з землею під ним та моральну шкоду в розмірі 250 000 гривень, посилаючись на те, що між Позивачем та Відповідачем 28.10.2015року було усно укладено попередній договір на майбутнє про купівлю-продаж Зернотоку та земельної ділянки на якій розташовано Зерноток , що знаходиться на території Тарутинської селищної ради.

Відповідачем у виконання Позивачем умов договору взято власноруч гроші в розмірі 35 000 ( тридцять п`ять тисяч) доларів США, про що було складено розписки від 28.10.2015року, 29.12.2015року, 11.05.2016року та 20.09.2016року. Відповідно до умов усного договору сторони дійшли згоди та встановили вартість об`єкту нерухомості у розмірі 50 000 ( п`ятдесят тисяч ) доларів США . Крім того, Відповідач як і Позивач на протязі календарного року зобов`язалися підготувати документи щодо передачі у власність об`єкт нерухомості, а саме Зерноток Позивачеві, оскільки на дату складання Відповідачем розписок Зерноток у його власності не перебував. Позивачем попередні умови договору виконано у повному обсязі, необхідні гроші було передано особисто Відповідачу, що підтверджується розписками. Наприкінці календарного року Відповідач про виконання умов договору не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав і тільки 28.05.2018року з ініціативи Позивача вдалося по телефону поспілкуватися. Під час розмови Відповідач повідомив, що у нього скрутне становище і в нього не має коштів на розробку відповідної документації.

28.05.2018року направлено письмову претензію на адресу Відповідача про вимогу повернення коштів та розірвання даної угоди. Більш того, від третіх осіб Позивач дізнався про накладений Банком арешт на Зерноток, тож вважає, що Відповідач заздалегідь був обізнаний про неможливість виконання взятого на себе зобов`язання. Тому і вимагав передати йому гроші наперед. На теперішній час у Позивача відпала потреба у об`єкті нерухомості, оскільки довготривале введення в оману Відповідачем Позивача спонукає на розірвання договору.

13 січня 2020року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області відкрито провадження в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів.

27 січня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лісова Ю.О. подала відзив на позовну заяву про розірвання договору та повернення коштів, де зазначила, що позовні вимоги викладені в позові Відповідачем не визнаються в повному обсязі та в обґрунтування зазначила, що Позивач не навів доказів, які б доводили існування попереднього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж Зернотоку та земельної ділянки. Позивач зазначає про нібито існування попереднього договору, який вони з Відповідачем уклали в усній формі строком на один рік, про що немає жодних доказів крім тверджень позивача. Однак, якщо такий договір і існував то відповідно до вимог законодавства щоб мати юридичну силу мав би бути укладеним у письмовому і нотаріально засвідченому вигляді. Неможливо розірвати договір якого не існує.

Крім того, не відповідає дійсності і заява Позивача про те, що він нібито звертався до Відповідача з письмовою претензією з вимогою про повернення коштів і розірвання договору. Позивач не надав суду доказів такого звернення.

Більш того, Позивач намагається ввести суд в оману, оскільки розписки, які ним надані підтверджують існування інших правовідносин між іншими особами, ніж зазначає Позивач.

Зазначені розписки дійсно були написані Відповідачем у зв`язку з взаємовідносинами між юридичними особами ФГ « Купець» та ТОВ « ЮБІС-ЕККО», в особах керівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується договором № 16 від 01.02.2016року.

Відповідно до зазначеного договору сторони домовились про оренду майна з правом викупу щодо об`єкту оренди - будівлі та споруди на земельній ділянці № 5124755100:01:0233. На час укладання договору оренди земля сільськогосподарського призначення у 2015році не могла бути предметом договору купівлі - продажу.

Крім того, розписка від 12.07.2015року написана ОСОБА_1 ОСОБА_4 взагалі не може бути прийнятою до уваги, оскільки писалась без участі Відповідача, а відповідно не може накладати на нього ніяких обов`язків.

Більш того, якщо попередній договір і існував, то строк його дії закінчився 29.10.2016року. Тож, Позивач повинен був звернутися до суду 29.10.2019року, натомість він звернувся з пропуском строку позовної давності , який Відповідач просить застосувати до даних спірних відносин.

05 лютого 2020року Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про зміну підстави позову в якій просив розірвати попередній договір між Позивачем та Відповідачем про купівлю-продаж Зернотоку та земельної ділянки, що розташована на території Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, а також стягнути з Відповідача грошові кошти в сумі 901 600 гривень, що були сплачені Позивачем за попередній договір купівлі-продажу Зернотоку з землею під ним та моральну шкоду в розмірі 250 000 гривень в якій зазначив, що гроші отримані від нього Відповідачем вважає безпідставно набутими оскільки основний договір не укладений і у Позивача відпала потреба у об`єкті нерухомості, оскільки довготривале невиконання договору та введення в оману Позивача Відповідачем спонукає на вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, де зазначено що особа яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте згодом відпала.

13 березня 2020року Позивач надав пояснення на відзив Відповідача, де зазначив, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Так, влітку 2015року Відповідач запропонував продаж Зернотоку вартістю 50000 доларів США. Натомість він запропонував Відповідачу сплату поступово частинами про що останній був не проти. Перший платіж відповідно до розписки був переданий у розмірі 10000 доларів США саме 28.10.2015року, тож початок перебігу попереднього договору з Відповідачем ним як фізичною особою укладено саме 28.10.2015року. В січні 2016року Відповідач передав документи на Зерноток, відповідно до яких йому стало відомо, що Відповідач сказав неправду, оскільки в Зернотоку є два власники, а саме СФГ « Купець» та СФГ « Кристал» та власниками відповідно є Відповідач та ОСОБА_5 .

Що стосується його директорства у ТОВ « ЮБІС - ЕККО » то ніякого відношення його домовленість з Відповідачем щодо купівлі Зернотоку не має, оскільки ТОВ « ЮБІС - ЕККО » було зареєстровано та внесено до Єдиного реєстру пізніше домовленості, а саме тільки 02.12.2015року.

Договори оренди за № 16 та № 17 складені 01.02.2016року між СФГ « Кристал» та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » та СФГ « Купець » та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » відповідно були укладені між товариствами поки Відповідач приведе у нормальний стан всі правовстановлюючі документи по Зернотоку щодо переоформлення переходу права власності до нього.

Крім того, зазначив, що ним 06.09.2018року відправлявся лист претензія до Відповідача, однак лист було повернуто поштовим відділенням за закінченням строків зберігання, що доводить умисне ігнорування виконання взятого на себе зобов`язання Відповідачем. Вважає, початком перебігу позовної давності саме ухвалення Тарутинським районним судом Одеської області ухвали від 12 липня 2018 року у справі 514/1039/18.

22 квітня 2020року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області за клопотанням представника Відповідача адвоката Черевиченко Н.А. про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач залучено до участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів у якості третіх осіб ОСОБА_6 та директора ТОВ « ЮБІС - ЕККО » ОСОБА_7 .

08 травня 2020року представник Відповідача адвокат Черевиченко Н.А. надала відзив та пояснення на зміну підстав позову, де просила в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі посилаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом України в постанові від 03.06.2015року у справі № 6-100цс15, оскільки до суду позивач не надав жодних доказів про існування попереднього договору який вони уклали з Відповідачем в усній формі строком на один рік. При цьому Позивач зазначив, що розписки від 28.10.2015року, 29.12.2015року, 11.05.2016рокута 20.09.2016року підтверджують факт існування попереднього договору про купівлю-продаж Зернотоку та земельної ділянки, що не відповідає дійсності, оскільки останні писались у зв`язку з взаємовідносинами між СФГ « Купець » та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » в особі керівників, що підтверджується договором від 01.02.2016року.

12 травня 2020року представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6 та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » в особі директора ОСОБА_7 адвокат Свида О.Г. подав до суду пояснення де просив відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів посилаючись на те, що Позивач навмисно спотворює фактичні обставини справи і зміст наявних документів, намагаючись перекрутити зміст правових фактів та договорів. Передані Позивачем кошти Відповідачу за вказаним розписками були грошовими коштами ТОВ « ЮБІС - ЕККО » і передані для укладення договору оренди майна, який в подальшому і було укладено та підписано діючим у той період директором ТОВ « ЮБІС - ЕККО » ОСОБА_1 , який фактично передав кошти. Така позиція підтверджується фактичними даними та договорами, які були укладені між СФГ « Кристал » , СФГ « Купець », головою яких є ОСОБА_2 та ТОВ « ЮБІС - ЕККО », обов`язки директора в якому на той час виконував Позивач. Зокрема в розписці від 28.10.2015року зазначено про зобов`язання укласти в подальшому договір оренди майна з правом викупу на 1 рік. Відповідно до змісту розписки ОСОБА_2 , голова СФГ « Кристал », отримав кошти ТОВ « ЮБІС - ЕККО », передані ОСОБА_1 , який на час оформлення розписки був директором « ЮБІС - ЕККО ». Логічним підтвердженням саме передачі ОСОБА_1 грошових коштів за розписками не від свого імені, а від імені ТОВ « ЮБІС - ЕККО » ОСОБА_2 було укладення договору оренди майна з правом викупу від 01.02.2016року, однією із сторін в якому виступало ТОВ «ЮБІС - ЕККО », а також подальшими розписками від 25.02.2016року; 11.05.2016року та 20.09.2016року про передачу коштів на виконання зазначеного договору оренди з правом викупу. Дії ОСОБА_1 свідчать про повну згоду з наслідками за укладеним договором, який був підписаний позивачем, як директором ТОВ « ЮБІС - ЕККО », і в цілому підтверджують, що передані ним кошти є грошовими коштами ТОВ « ЮБІС - ЕККО » саме для укладення договору оренди з правом викупу між СФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС - ЕККО ».

Позивач ОСОБА_1 , як директор ТОВ « ЮБІС - ЕККО », був обізнаний з реальним змістом правовідносин, які виникли у зв`язку з укладеним договором оренди майна з правом викупу. Наприклад, ТОВ « ЮБІС - ЕККО » здійснювало сплату орендної плати та відшкодування електроенергії, згідно договору № 16 від 01.02.2016року і перераховувало кошти на користь СФГ « Кристал ».

Крім того, рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 10.10.2018року у справі № 514/1039/18 вже було відмовлено ОСОБА_1 за позовом до ОСОБА_2 з мотивів того, що надані Позивачем розписки за своєю суттю не є документами, що підтверджують боргове зобов`язання, не містять умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та зазначення дати отримання коштів.

Як зазначено в рішенні суду у справі 514/1039/18 допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживала спільно із позивачем ОСОБА_1 декілька років тому, і в цей період вони разом вирішили придбати за її власні кошти базу в смт Тарутине Одеської області для виробництва.

Вони домовилися із керівником ФГ «Кристал» ОСОБА_2 про купівлю належної йому бази зернотоку за 50000 доларів США. В подальшому ОСОБА_6 передала позивачу ОСОБА_1 власні грошові кошти в сумі 50000 доларів США для передачі ОСОБА_2 як оплату за нерухоме майно - Зерноток, проте ОСОБА_2 взяв тільки 45000 доларів США, а решту погодився взяти після переоформлення зазначеного майна. На підтвердження передачі грошей ОСОБА_2 написав розписки, проте їх оригінали ОСОБА_1 забрав разом з її документами, коли стосунки між ними погіршилися.

Також ОСОБА_6 додала, що при цій домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступали як директори юридичних осіб - ФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » відповідно, про що свідчить укладений в подальшому між ФГ «Кристал» та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » стосовно зазначеного майна договір оренди з правом викупу. При цьому зазначений договір як керівники юридичних осіб підписали ті ж самі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Наведені свідчення ОСОБА_6 позивачем ОСОБА_1 не спростовувалися у зазначеній цивільній справі.

Так, у наведеному судовому рішенні зроблено висновок, що грошові кошти надавалися на підтвердження зобов`язання в подальшому придбати базу Зернотоку, що підтверджується укладеним в подальшому договором № 16 оренди майна з правом викупу від 01 лютого 2016 року, який підписали ФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » в особі їх керівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_1 виступав у цьому разі не від власного імені, а від імені ТОВ « ЮБІС - ЕККО ».

Зазначені дії Позивачем вчиняються через його звільнення 28.03.2018року з посади директора ТОВ « ЮБІС - ЕККО » та виключення зі складу засновників та направлені на завдання шкоди ТОВ « ЮБІС - ЕККО » у тому числі і привласнення коштів.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач та його представник надали заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Треті особи та їх представник у судове засідання не з`явились, надали заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до переконання, що позов є безпідставним та не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Положення ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст. ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до вимог статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 642 ЦК, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди оформлюється відповідним документом ( актом ) який підписується сторонами договору.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до розписки укладеної 28.10.2015року ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 взяв у ОСОБА_1 10 000 ( десять тисяч) доларів США під наступне зобов`язання, а саме: погодився продати базу яка належить фактично йому, а юридично СФГ « Кристал » яке знаходиться за адресою с. Тарутине за п`ятдесят тисяч доларів шляхом укладення договору оренди з правом викупу на один рік ( а.с. 6).

Відповідно до Статуту ТОВ « ЮБІС-ЕККО » останній затверджено протоколом установчих Загальних Зборів учасників від 10.11.2015року та зареєстровано в Єдиному реєстрі 02.12.2015року ( а.с.99-108).

Згідно розписки від 29.12.2015року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 10 000 ( десять тисяч) доларів США в рахунок продажу Зернотока у с. Тарутине ( а.с. 7).

Відповідно до розписки укладеної 11.05.2016 року ОСОБА_2 отримав 10 000 ( десять тисяч) доларів США ( а.с. 8).

Відповідно до розписки від 20.09.2016року ОСОБА_2 отримав 5 000 ( п`ять тисяч) доларів США про що і розписався ( а.с. 8).

Згідно договору № 16 оренди майна з правом викупу від 01.02.2016року укладеного між ФГ « Кристал » в особі голови ОСОБА_2 , ( Орендодавець) який діє на підставі Статуту з однієї сторони та ТОВ « ЮБІС -ЕККО » в особі директора ОСОБА_1 , ( Орендар ) який діє на підставі Статуту з іншої сторони укладено договір оренди « Об`єкту оренди », а саме Вагова -літ. « Є », Будівля охорони - літ. « Ж », убиральня - літ. « Д », Склад - літ. « А », Склад - літ. « В » та інші надвірні споруди. Сторонами визначено, що вищеназвані будівлі знаходяться на земельній ділянці за кадастровим № 5124755100:01:0233 ( цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення загальною площею 3.9978га), що також зазначено у Витягу 35573307 реєстру прав на нерухоме майно.

Вартість майна, що орендується разом із земельною ділянкою - 3.9978га Сторонами встановлено у розмірі 30000( тридцять тисяч) доларів США. Майно, що орендується переходить у власність Орендаря, якщо він вніс Орендодавцю всю належну йому плату відповідно до умов договору.

Майно, що орендується, переходить у власність Орендаря, якщо він вніс Орендодавцю всю належну йому плату відповідно до умов даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Крім того, сторони передбачили, що після підписання цього договору усі попередні договори за ним, листування , попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу( а.с. 49-50).

Згідно Акту приймання - передачі майна з правом викупу сторони, а саме Орендодавець ФГ « Кристал » в особі голови ОСОБА_2 та орендаря ТОВ « ЮБІС - ЕККО » в особі директора ОСОБА_1 відповідно до умов договору оренди № 16 підтверджують факт передачі Орендодавцем Орендареві майна , а саме Склад -А; Склад -а; Навіс -а1; Склад - Б; Навіс - б1; Навіс-б2; Навіс - б3; Сіносховище -В; Склад - Г; Убиральня - Д ; Вагова -Є; Навіс - є; Будівля охорони -Ж. Сторонами підтверджено, що вищеназвані будівлі знаходяться на земельній ділянці за кадастровим № 5124755100:01:0233 ( цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення загальною площею 3.9978га) ( а.с. 51).

Досліджуючи рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2018року у цивільній справі № 514/1039/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору « ЮБІС-ЕККО», про стягнення боргу, судом встановлено, що допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживала спільно із позивачем ОСОБА_1 декілька років тому, і в цей період вони разом вирішили придбати за її власні кошти базу в смт Тарутине Одеської області для виробництва.

Вони домовилися із керівником ФГ «Кристал» ОСОБА_2 про купівлю належної йому бази зернотоку за 50000 доларів США. В подальшому ОСОБА_6 передала позивачу ОСОБА_1 власні грошові кошти в сумі 50000 доларів США для передачі ОСОБА_2 як оплату за нерухоме майно - зерноток, проте ОСОБА_2 взяв тільки 45000 доларів США, а решту погодився взяти після переоформлення зазначеного майна. На підтвердження передачі грошей ОСОБА_2 написав розписки, проте їх оригінали ОСОБА_1 забрав разом з її документами, коли стосунки між ними погіршилися.

Також, при цій домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступали як директори юридичних осіб - ФГ «Кристал» та ТОВ « ЮБІС- ЕККО » відповідно, про що свідчить укладений в подальшому між ФГ «Кристал» та ТОВ « ЮБІС - ЕККО » стосовно зазначеного майна договір оренди з правом викупу. При цьому зазначений договір як керівники юридичних осіб підписали ті ж самі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З наданих позивачем розписок вбачається , що вони написані на підтвердження зобовязання в подальшому продати базу - зерноток, кошти за розписками передавалися саме для цього , а не у тимчасове користування із зобовязанням їх повернення , тобто у позику.

Викладене також підтверджується укладеним в подальшому договором № 16 оренди майна з правом викупу від 01лютого2016року, який підписали ФГ " Кристал " та ТОВ " ЮБІС- ЕККО" в особі їх керівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, на підставі наданих і досліджених доказів судом з`ясовано, що грошові кошти у розмірі 35000 доларів США не є позикою, відповідач у правовідносинах із позивачем не має статусу позичальника та існуючі між ними правовідносини за своєю природою не є позиковими ( а.с. 10-11).

На підставі вищенаведеного судом встановлено, що грошові кошти відповідно до розпискок від 28.10.2015року, 29.12.2015року, 11.05.2016року та 20.09.2016року передавались позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 у зв`язку з взаємовідносинами між юридичними особами, а саме СФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС-ЕККО » в особі керівників відповідно, що підтверджується договором оренди майна з правом викупу від 01.02.2016року, де позивач ОСОБА_1 , як директор ТОВ « ЮБІС-ЕККО », власноруч поставив свій підпис та підтвердив ту обставину, що передача грошей відбулася саме між юридичними особами.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочину ( договору оренди майна з правом викупу від 01.02.2016року) недійсним або його розірвання не надано, суд, приходить до висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем ОСОБА_2 безпідставно від фізичної особи ОСОБА_1 в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Доводи позивача про те, що гроші отриманні від нього відповідачем ОСОБА_2 він вважає безпідставними, оскільки основний договір між ними не укладений суд відхиляє оскільки судом встановлено, що грошові кошти відповідно до зазначених вище розписок передавались у зв`язку з взаємовідносинами між юридичними особами, а саме СФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС-ЕККО » в особі керівників.

Договір № 16 оренди майна від 01 лютого 2020року укладений між СФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС-ЕККО » в особі керівників ( а.с. 86-88) та Договір № 17 оренди майна від 01 лютого 2020року укладений між ФГ " Купець " та ТОВ « ЮБІС-ЕККО » ( а.с. 89-91) на думку суду ще раз підтведжують про існування взаємовідносин саме між юридичними особами.

Інших д

оказів, які б вказували на зворотнє, а саме на те, що саме між сторонами, як фізичними особами існував попередній договір позивачем не надано, отже позовні вимоги безпідставні.

Крім того, на день звернення до суду керівником ТОВ « ЮБІС -ЕККО » є ОСОБА_7 , який в свою чергу був залучений до участі в справі в якості третьої особи, та заперечував проти існування спірних відносин між юридичними особами, а саме СФГ « Кристал » та ТОВ « ЮБІС-ЕККО ».

Як наслідок до задоволення не підлягають позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 82, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Тарутинсьський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Тончева