Постанова № 9304250, 23.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2010 року Справа № 2а-729/10/1270           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ушакова Т.С.,

секретаря судового засідання Юрченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, головного управління Державного казначейства України у Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року в сумі 1029 373,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року в сумі 1029 373,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Позивачем як платником податку на додану вартість до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, в якій він на той час перебував на обліку, подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2007 року. Відповідно до рядків 25, 25.1 вказаної податкової декларації позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 12839 073,00 грн. Але, на день звернення з даним адміністративним позовом до суду зазначена сума податку на додану вартість на рахунок відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” надійшла не в повному обсязі, залишок невідшкодованого податку на додану вартість за липень 2007 року складає 1029 373,00 грн.

З 30.10.2007 року по 12.11.2007 року Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області здійснила виїзну позапланову перевірку відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2007 року, про результатами якої 15 листопада 2007 року складено довідку № 1020/23-00210890. Цією довідкою встановлені обставини сплати відкритим акціонерним товариством „Стахановський вагонобудівний завод” платіжними дорученнями сум податку на додану вартість у складі вартості товарів (послуг) на користь постачальників у попередньому податковому періоді в сумі 12839 073,00 грн. та фактично підтверджено заявлену підприємством суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 1029 373,00 грн.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 підпункту 7.7. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” позивач вважає, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом, оскільки податкова декларація відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” з податку на додану вартість за липень 2007 року була отримана Стахановською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області 20 серпня 2007 року, право на звернення за захистом до суду щодо повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2007 у відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” виникло з 29.09.2007 року.

Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинна діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, - за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що зробила Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області. Крім того, позивач зазначив, нормами Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” право господарюючого суб’єкта - платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб’єкта оподаткування у якості обов’язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

В порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” податковий орган не надав органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, внаслідок чого перед позивачем на момент подачі позову утворилась бюджетна заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року, невідшкодована сума якої складає 1029 373,00 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні 02 березня 2010 року на підставі заяви прокуратури м. Луганська від 24 лютого 2010 року № 251/10 з метою захисту інтересів держави від порушень або загрози порушень економічних інтересів, судом до участі у справі на стороні СДПІВПП у м. Луганську допущено прокурора.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача - спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у судовому засіданні позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 01 березня 2010 року № 3948/10/10-013 в обґрунтування яких зазначає, що заявлену до відшкодування суму в повному обсязі неможливо підтвердити у зв’язку з неотриманням відповіді на запит про надання відомостей щодо постачальників позивача, а саме: ТОВ „Елтіс Україна компоненти”. Також, у запереченнях проти позову відповідачем зазначено, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а джерелом бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” є загальні доходи Державного бюджету України.

Без отримання належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі, заявленому до відшкодування, у органів державної податкової служби України не має підстав для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумі, заявленій платником у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 15.3.1. пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто, дана норма Закону встановлює строк на подачу заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, а не строк на звернення до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Представник відповідача - головного управління Державного казначейства України у Луганській області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні повністю, оскільки відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновок по відкритому акціонерному товариству „Стахановський вагонобудівний завод” на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надходив, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

В судовому засіданні представник відповідача - Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував, підтримавши доводи заперечень відповідачів.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи клопотання спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про застосування наслідків пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, суд прийшов до висновку, що позивачем за заявленими позовними вимогами не пропущений строк звернення до адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Строки давності визначені ст. 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно із п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визначається на підставі норм статей п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування.

Платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”.

Згідно із ст. 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”:

- податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”.

Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод” (ідентифікаційний код 00210890) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість – 002108912154, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19 липня 1997 року № 16726798.

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, відкритим акціонерним товариством „Стахановський вагонобудівний завод” до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2007 року, що зареєстрована у Стахановській об’єднаній державній податковій інспекції Луганської області 20 серпня 2007 року за № 9141. Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 12839 073,00 грн.

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод” додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” Стахановською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області проведена позапланова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2007 року.

Довідкою Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 15 листопада 2007 року № 1020/23-00210890 за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2007 року підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року в сумі 7279 754,00 грн., на момент закінчення довідки про результати перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2007 року на суму 5 559319,00 грн., що пов’язано з не дослідженням ланцюга постачання до виробника (імпортера) товарів, які були придбані у основних постачальників ТМЦ. Суму бюджетного відшкодування буде підтверджено за результатами отриманих відповідей.

Матеріалами справи (податковими накладними і платіжними дорученнями) та довідкою Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 15 листопада 2007 року № 1020/23-00210890 підтверджено фактичну сплату позивачем – отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області під час судового розгляду справи не посилались в обґрунтування своїх заперечень проти позову та не доводили суду, що угоди, укладені позивачем з ТОВ „Елтіс Україна компоненти” має фіктивний характер та є безтоварним і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Доводи відповідачів щодо непідтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету за результатами зустрічних перевірок відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” суд не приймає на підставі того, що, по-перше, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, і тому не має юридичної сили, а по-друге, він суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Також, Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” не пов’язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від’ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.

Згідно із ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів, у зв’язку з чим Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Згідно із довідкою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, код 00210890, залишок бюджетної заборгованості за звітний період –липень 2007 року, становить 1029 373,00 грн. основної заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року в сумі 1029 373,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Податкові органи, як суб’єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області повинна була надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, відповідач порушив вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі „Інтерсплав проти України” (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування ПДВ на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 23 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, головного управління Державного казначейства України у Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року в сумі 1029 373,00 грн. - задовольнити повністю.

          Визнати протиправною бездіяльність Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість відкритому акціонерному товариству „Стахановський вагонобудівний завод”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” (ідентифікаційний код 00210890, місцезнаходження: 94018, Луганська область, м. Стаханов, пр. Леніна, буд. 67) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2008 року в сумі 1029 373,00 грн. (один мільйон двадцять дев’ять тисяч триста сімдесят три гривні нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” (ідентифікаційний код 00210890, місцезнаходження: 94018, Луганська область, м. Стаханов, пр. Леніна, буд. 67) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні сорок копійок).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 28 квітня 2010 року.

СуддяУшаков Т.С.