Ухвала суду № 93042386, 23.11.2020, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/866/20

Провадження № 2-а/513/14/20

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

23 листопада 2020 року суддя Саратського районного суду Одеської області Рязанова К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Карпусь Анастасії Василівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №312-ДК/0190По/08/01/-20 від 24 липня 2020 року; визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Одеській області від 24 липня 2020 року №312-ДК/0190По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку десять днів на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

13 листопада 2020 року до Саратського районного суду Одеської області на виконання ухвали суду від 12 жовтня 2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з позовною заявою у новій редакції із додатками, подана у двох примірниках.

Вивчивши зміст поданих документів приходжу наступного.

Так підставами для залишення позовної заяви без руху слугувало наступне: позивачем у позові не зазначено його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, не надано документа на підтвердження сплати судового збору, не додано докази, які підтверджуються обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме: отримання оскаржуваної постанови 12 серпня 2020 року; звернення до вищого рівня зі скаргою (до позовної заяви не долучена скарга); отримання відповіді з ГУ Держгеокадастру 21 вересня 2020 року.

Як убачається із заяви про усунення недоліків, позивачем сплачено судовий збір та надана позовна заява у новій редакції із додатками.

Разом з тим, позивачем залишено поза увагою вимоги викладені в ухвалі суду щодо виконання приписів п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України та не надано доказів, що підтверджуються обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а саме: отримання оскаржуваної постанови 12 серпня 2020 року; звернення до вищого рівня зі скаргою (до позовної заяви долучена скарга, але відсутні будь-які відмітки про отриманні її відповідачем); отримання відповіді з ГУ Держгеокадастру 21 вересня 2020 року.

У своїй заяві про усунення недоліків, позивач зазначає, що «наразі неможливо точно встановити та довести те, що позивач отримав оскаржувану постанову 12 серпня 2020 року та відповідь на скаргу 21 вересня 2020 року, так як конверти, в яких були отримані вказані документи, з необачності позивача були втрачені».

Згідно положеннями ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналіз наведеної норми свідчить, що саме лише зазначення в позовній заяві дати отримання оскаржуваної постанови та відповіді на скаргу без належного підтвердження дати такого отримання, не є достатнім доказом для підтвердження факту, про те, що оскаржувана постанова отримана 12 серпня 2020 року, відповідь на скаргу 21 вересня 2020 року.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Аналізуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позивачем не в повній мірі виконані вимоги суду, що викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 12 жовтня 2020 року.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищевикладене, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Також суддя звертає увагу на той факт, що позивач не позбавлений права звернутися, у встановленому законом порядку, до відповідача з метою отримання інформації про направлення на адресу позивача (вх./вих. номер кореспонденції, дата направлення кореспонденції), як оскаржуваної постанови, так і відповіді з ГУ Держгеокадастру, а також щодо дати отримання скарги, поданої безпосередньо до ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Частиною 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 160, 169, 248, 294 КАС України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Карпусь Анастасії Василівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення вважати такою, що не подана, та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К. Ю. Рязанова