Рішення № 93041794, 19.11.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3212/20

Провадження № 2/504/2151/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,-

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду №4, позовну заяву ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 до Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року заявник звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, яким, просив суд визнати в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) із земель КСП «Ставки» площею 2,08 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач подав письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області не заперечував проти задоволення позову, справу просив розглянути у свою відсутність.

Таким чином рішення виноситься у підготовчому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

В силу положення ст. 529 ЦК УРСР ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців першої черги до майна ОСОБА_2 .

В силу положення ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Вступ ОСОБА_1 в управління майном ОСОБА_2 підтверджується змістом довідки Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 21.04.2020 року № 293.

Таким чином в силу закону ОСОБА_1 є таким, що фактично прийняв спадщину.

За життя ОСОБА_2 при розпаюванні КСП «Ставки» був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), площею 2,08 га, яка розташована на території Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, що встановлено судом зі змісту довідки № 02/ВК-11-265 від 24.04.2020 року Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Крім того, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 під № 93 був включений до списку членів КСП «Ставки» на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) площею 2,08 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Проте за життя ОСОБА_2 так і не оформив свого права на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель КСП «Ставки».

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".

Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Крім того, суд звертає увагу на те, що право на земельний пай (частку) вперше було закріплено Земельним Кодексом України в редакції 1992 року.

Зокрема, згідно зі ст. 5 цього Кодексу, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) в розмірі середньої земельної частки, яка обчислюється шляхом поділу земель підприємств, що підлягають приватизації на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у селі, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Цим же Кодексом передбачалось, що право на земельну частку могло передаватися у спадщину і продаватися.

Правовий режим земельного паю (частки) визначений Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Серед іншого, Указ установив, що кожному члену КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.

Указ проголосив, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави.

У разі виходу із зазначених підприємств, їх члени мають право на отримання земельної ділянки в натурі.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними на підприємствах із числа їх працівників.

Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству приймається районною державною адміністрацією.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Форма сертифікату на право на земельну частку пай і зразок книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 року № 177 затверджений Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, відповідно до п.2 якого для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно: затвердити Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї.

Відповідно до п.4 цього Порядку встановлений вичерпний список осіб, які мають право на майновий пай до якого включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай.

До цього списку, серед іншого, можуть бути включені і спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується співвласниками.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 за життя набув право на отримання майнового паю (частки) площею 2,08 га, із земель КСП «Ставки».

Право на завершення процедури отримання цього майнового паю частки, яке належало померлій на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті.

Це право в порядку спадкування на загальних підставах перейшло до позивача як спадкоємця померлої.

При таких обставинах суд знаходить повністю обгрунтованими позовні вимоги, в зв`язку з чим позов слід задовольнити частково, шляхом визнання права на отримання майнового паю (частки), оскільки саме право на земельну частку (пай) у спадкодавця за життя не виникло.

З цих же правових підстав суд приймає визнання відповідачем позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 116 ЗК України, ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. 19 ЗК УРСР (в редакції 1970 року), Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», ст. ст. 196-200, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 право на отримання земельного паю (частки), що складається із земельної ділянки площею 2,08 га, з земель КСП «Ставки», що розташовано на території Трояндівської (Кіровської) сільської ради Лиманського (Комінтернівськог) району Одеської області, що за життя належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення через суд першої інстанції, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко