Рішення № 93041460, 24.11.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Справа № 501/612/19

2/501/563/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області, суддя Тюмін Ю.О.

Секретар судового засідання Морозова Л.Ю.

Позивач - Комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту».

Представники позивача - Пастухов Євгеній Георгійович, адвокат Дирдін Олександр Олександрович.

Відповідач - ОСОБА_1 .

Представник відповідача - ОСОБА_2 .

Вимоги позивача:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» грошову суму 921265,97 грн. в порядку регресу;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» грошову суму 70 355 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків за ДТП.

Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, будучи його найманим працівником - водієм автомобіля швидкої допомоги, під час виконання трудових обов`язків здійснив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого зазнали механічних пошкоджень два транспортні засоби: автомобіль «Toyota Sequqia», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , а також службовий автомобіль ACG 2752 ШДУ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний позивачу.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, то позивач в добровільному порядку відшкодував ОСОБА_3 завдану шкоду в розмірі 921 265,97 грн., яка складалася з:

- 895265,57 грн. вартість відновлювального ремонту згідно даних висновку оцінки;

- 2 800 грн. витрат на проведення експертизи;

- 21 000 витрат на користування іншим автомобілем;

- 5 000 грн. моральної шкоди.

Вимоги про стягнення цієї суми з відповідача обґрунтовані положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України, відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також позивач поніс витрати на ремонт службового автомобіля в сумі 70 355 грн., які просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, оскільки відповідач винний у завданні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні представник позивача Пастухов Є.Г. пояснив, що вимоги потерпілої ОСОБА_3 про витрати в сумі 21 000 грн. на користування іншим автомобілем та 5 000 грн. моральної шкоди не були підтверджені, однак відшкодування було здійснене з метою не допустити вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів та майна позивача. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача Дирдін О.О. під час виступу у судових дебатах висловив позицію про часткове підтримання позовних вимог - за виключенням 26 000 грн. сплачених ОСОБА_3 за користування іншим автомобілем в сумі 21 000 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач виклав свою позицію у відзиві на позов (а.с. 124 - 129). Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 1194 ЦК України його цивільно-правова відповідальність була застрахована, у зв`язку з чим він може нести відповідальність в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Позивач мав отримати відшкодування від страхової компанії, а вже у випадку його недостатності висувати до нього вимоги. Крім того, розмір вимог не підтверджений належними доказами, оскільки провести судом експертизу не надалось можливим через те, що автомобіль швидкої допомоги був підданий відновлювальному ремонту і видозмінам, а автомобіль «Toyota Sequqia» був відчужений та недоступний для огляду експерта.

Процесуальні рішення

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Після зміни складу суду у справі 05 серпня 2020 року судом постановлена ухвала про розгляд справи спочатку (т. 2 а.с. 118).

26 жовтня 2020 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті (т. 2 а.с. 222 - 223).

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів учасників справи

Відповідач ОСОБА_1 наказом від 31.12.2014 р. був прийнятий на роботу на посаду водія та за ним закріплений автомобіль «Соболь» державний номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року вчинив протиправне діяння - адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що спричинило пошкодження транспортних засобів: «Toyota Sequqia», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , а також автомобіль ACG 2752 ШДУ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ці обставини встановлені постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення (т. 1 а.с. 11). Також ці обставини визнаються сторонами.

19 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_1 перебував на робочій зміні, під час якої керував зазначеним автомобілем швидкої допомоги, що підтверджується копією подорожнього листа службового легкового автомобіля серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 12), що підтверджує завдання відповідачем шкоди під час виконання ним трудових обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода має відшкодовуватися винною особою, тобто відповідачем.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, що підтверджується копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8104469 (т. 2 а.с. 216). Ліміт за шкоду, заподіяну майну складає 100 000 грн.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК цивільно-правова відповідальність відповідача обмежена сумою різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Незважаючи на те, що судом не встановлено обставин здійснення страхового відшкодування. Звернення потерпілої або роботодавця заподіювача шкоди за страховим відшкодуванням, безумовно, є правом зазначених осіб, однак зазначена норма ЦК є захисною нормою цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди, а тому вимоги до останнього про відшкодування можуть бути пред`явлені тільки стосовно тієї суми, що перевищує ліміт страхування.

Такі висновки суду узгоджуються з усталеною судовою практикою, висвітленою у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якої непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі.

На підставі заяви потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування шкоди (т. 1 а.с. 13-14), позивач в добровільному порядку сплатив 921265,97 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 59 від 13.02.2019 р. (т. 1 а.с. 28).

На підтвердження вартості пошкодження транспортного засобу «Toyota Sequqia» позивачем наданий суду висновок № 120-10-18 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, завданого володільцю КТЗ (т. 2 а.с. 173 - 213), відповідно до даних якого вартість матеріальної шкоди складає 895 265,57 грн.

Місцезнаходження транспортного засобу невідоме, причому представник позивача Пастухов Є.Г. в судовому засіданні 28 серпня 2020 року зазначив, що обидва автомобілі знаходяться в розпорядженні позивача на території підприємства, однак в наступному суду надана інформація, що місцезнаходження транспортного засобу марки «Toyota Sequqia» невідоме (а.с. 148 - 149).

Суд звертає увагу, що саме відповідач під час попередніх розглядів заявляв клопотання про проведення експертизи транспортних засобів, провести яку не надалось можливим (т. 2 а.с. 76, 98), а також під час розгляду справи після заміни складу суду заявляв клопотання про витребування від позивача інформації про встановлення місцезнаходження транспортних засобів, однак встановити місцезнаходження автомобіля марки «Toyota Sequqia» не надалось можливим.

Сукупність обставин, що Звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту, наданий позивачем не може замінити висновок судової експертизи, а також те, що встановити місцезнаходження транспортного засобу для проведення його експертизи неможливо, дає змогу суду дійти висновку, про те що розмір шкоди автомобілю «Toyota Sequqia», державний номер НОМЕР_1 в сумі 895 265,57 грн. не підтверджений достатніми та належними доказами.

Крім того, взагалі не підтверджені жодними доказами здійснені потерпілою ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи в розмірі 2 800 грн., витрат на користування іншим автомобілем в розмірі 21 000 грн., а також розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн. Як було зазначене вище, представник позивача не підтримав позовні вимоги в цій частині.

Добровільність виконання позивачем обов`язку відшкодування шкоди не звільняє його від обов`язку довести обґрунтованість понесених витрат, які він просить суд стягнути з відповідача.

Сума відшкодування пошкодження автомобіля швидкої допомоги в розмірі 70 055,00 грн. підтверджена актом огляду транспортного засобу з переліком пошкоджених запчастин (т. 1 а.с. 25), розрахунком вартості таких запчастин, а також копією платіжного доручення № 6884 від 15.11.2018 р. (т. 1 а.с. 27).

Протиправна поведінка та, відповідно, заподіяння шкоди було здійснене відповідачем при виконанні трудових обов`язків водія автомобіля швидкої допомоги, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення КЗпП України.

Правовою підставою позову в частині відшкодування шкоди, завданої третій особі - ОСОБА_3 , позивач зазначає ч. 1 ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак, законом встановлений інший розмір вимоги (регресу) до винної особи, яка спричинила шкоду під час виконання трудових обов`язків, тобто до працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені статтею 134 КЗпП України, однак, вона не передбачає обставин, які відповідають спірним правовідносинам у цій справі, а тому відповідач за шкоду, заподіяну підприємству - позивачу при виконанні трудових обов`язків несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Такі висновки суду повністю співвідносяться з позицією Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 29.10.2020 р. у справі за № 264/2076/17. Більше того, у зазначеній справі, яка розглянута Верховним Судом, між роботодавцем та працівником - водієм був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, однак навіть це не було визнано підставою для відповідальності працівника в повному розмірі шкоди, оскільки водій не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач допустив протиправну поведінку шляхом здійснення дорожньо-транспортної пригоди при виконанні трудових обов`язків, внаслідок чого транспортним засобам марки «TOYOTA» та автомобілю швидкої допомоги були спричинені механічні пошкодження, та відповідач несе матеріальну відповідальність за спричинену шкоду, однак відповідачем не доведений розмір спричиненої шкоди, який перевищує ліміт страхового відшкодування цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену третій особі - потерпілій ОСОБА_3 .

Крім того позивачем не доведений розмір середнього місячного заробітку відповідача, який є верхньою межею матеріальної відповідальності працівника для відшкодування шкоди, завданої при виконанні трудових обов`язків.

Позивач обрав інший спосіб захисту - повне відшкодування шкоди, який не може бути застосований у цій справі.

Тому в позові має бути відмовлено повністю.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14.02.2019 р. були вжиті заходи забезпечення позову у виді арешту майна відповідача (т. 1 а.с. 54 - 57).

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Що стосується сплати позивачем зустрічного забезпечення в сумі 10 000 грн. (а.с. 29), то відповідно до ч. 2 ст. 155 ЦПК України у випадку ухвалення рішення суду щодо повної відмови у задоволенні позову зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили відповідачем, або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в позові про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» 921265,97 грн. в порядку регресу та 70 355 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків за ДТП.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14.02.2019 р. у виді арешту майна: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1726439151237; автомобіль MERCEDES-BENZ 240D, державний номер НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту» (05497324, вул. Водопровідна, 13/1, м. Одеса, 65007)

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .)

Повний текст рішення складено 24 листопада 2020 року.

Суддя Ю.О. Тюмін