Рішення № 93041252, 16.11.2020, Болградський районний суд Одеської області

16.11.2020

Справа № 497/1183/16-ц

Провадження № 2/497/549/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

09.06.2016 року керуючий санацією Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" Дворніченко О.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідачці суму заборгованості у розмірі 89 003,69 грн., у тому числі: залишок боргу за тілом кредиту (основне зобов`язання) – 7 717,62 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 30 995,77 грн.; заборгованість по пені за прострочення платежів – 50 290,30 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1378 грн. та 220 грн. витрати на публікацію оголошення у газеті.

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору № БО-1/1609/07/464 від 14 травня 2007 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 36 фактичних місяців від дати надання кредиту. За прострочення повернення кредитних коштів, п.5.4 кредитного договору була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 1 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів. Останній раз відповідачка сплатила гроші за цим кредитним договором 14.01.2008 року, з цього часу позика більше не сплачувалась. Прийняті на себе зобов`язання по поверненню кредиту в обумовлені кредитним договором строки відповідачка ОСОБА_1 не виконує, в зв`язку з чим станом на 25 травня 2016 року склалася заборгованість у зазначеній сумі, тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачки. Також зазначає що при укладанні цього договору позивач та відповідачка, відповідно до ст.259 ЦК України, домовилися про зміну тривалості позовної давності до 10 років, що закріплено у п.8.7 зазначеного договору, тому вважає, що строк позовної давності не пропущений та він своєчасно звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року було скасоване заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 липня 2016 року та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

13.08.2020 року від відповідачки – ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свій відзив вона обґрунтовує тим, що вона кредитний договір зі спілкою не укладала, в договорі та анкеті позичальника містяться не її підписи. Крім того звертає увагу суду на те, що позивачем невірно були нараховані відсотки та пеня, так як строк дії договору повинен був закінчиться 14 травня 2010 року. Зазначає, що формулювання, зазначене в п.6.1 кредитного договору стосовно його дії до повного виконання зобов`язань призводить до того, що її закінчення може ніколи не настати. Проте договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії, оскільки передбачений момент виконання зобов`язання – конкретний термін, який є закінченням строку дії договору. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, який сплинув ще 14 травня 2013 року, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

КС «Перше Кредитне Товариство» про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, але станом на час та дату розгляду справи про причини неявки свого представника суд не повідомила, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталася.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , який діє на підставі ордеру серії ОД № 591470 (а.с.54 на звороті), до суду не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили, із заявою про перенесення розгляду справи до суду не зверталися.

Так як неявка належним чином повідомлених сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливим розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що між Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № БО-1/1609/07/464 від 14 травня 2007 року, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 10 000,00 грн. з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,132% від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом, строком на 36 фактичних місяців від дня укладення договору (а.с.4). Також ОСОБА_1 було заповнено анкету позичальника (а.с.7). Твердження відповідачки, що на цих документах не її підпис не підтверджено жодним доказом, від призначення судової почеркознавчої експертизи вона відмовилася.

Порядок повернення кредитних коштів було зазначено в графіку платежів (додатку №1 до кредитного договору), відповідно до якого ОСОБА_1 повинна була щомісячно 14 числа кожного місяця починаючи з 14.05.2007 року до 14.05.2010 року сплачувати зазначені в графіку суми погашення кредитних коштів з врахуванням відсотків (а.с.5), тобто сторони визначили щомісячне погашення кредитних коштів.

Окрім цього п.п.5.5 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення Позичальником, незалежно від причини прострочення, строку сплати нарахованих процентів за користування кредитом або повернення частини або всієї суми кредиту більш, ніж на 7 робочих днів з моменту настання дати сплати відповідно до п.п. 1.2, п.п. 2.4 і Додатка №1, позичальник зобов`язаний негайно сплатити всю суму заборгованості, нараховані проценти і пені, повернути Кредитодавцю всю суму кредиту і відшкодувати витрати Кредитодавця по забезпеченню (а.с.4).

До суду надано розрахунок заборгованості за вищезазначеним договором (карточка платежів), з цього розрахунку вбачається що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 14.01.2008 року в розмірі 607,00 грн., а всього нею за кредитним договором сплачено 5 189,00 грн., однак з цього розрахунку не зрозуміло, яким чином нараховувалися платежі з 14.01.2008 року до 25.05.2016 року (а.с.6), так як графіком платежів щомісячно визначалися суми підлягаючи сплаті, не зрозуміло до якої дати нараховувалися платежі, тому розрахунок в цій частині не є належним та допустимим доказом.

З наданого розрахунку та графіку платежів вбачається, що позивач вже 14.02.2008 року повинен був дізнатися про невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по кредитному договору, тобто саме з цієї дати починає плинути строк позовної давності (три роки).

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з Постанови ВСУ від 02.11.2016 року № 6-1174цс16, якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Соціально-економічне значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

У відповідності до частини четвертої ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідачка останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості здійснила 14 січня 2008 року, а з позовом до суду позивач звернувся 09 червня 2016 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, а посилання позивача про зміну тривалості позовної давності до 10 років не підтверджується умовами кредитного договору.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України не підлягають вимоги щодо стягнення з відповідачки судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.267 ЦК України, ст. ст.3-13, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складений 24.11.2020 року.

Суддя В.А. Раца