Рішення № 93040798, 11.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року Справа № 480/3201/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання Високос Я.С.

в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду представника позивача Бойко Н.В., представника відповідача Семерня І.Ю., розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько - Голландська Агрокомпанія” до Головного управління Державної податкової служби в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Українсько-Голландська Агрокомпанія " ( далі – позивач, ТОВ «Українсько-Голландська Агрокомпанія») звернулося до суду позовом до Головного управління ДПС у Сумській області ( далі – відповідач, ГУ ДПС в Сумській області) в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0000600505 в частині зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 15941,65 грн.; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0000590505 про накладення штрафу в розмірі 79970,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем розрахунок від`ємного значення податку на додану вартість, але податковим органом було невірно розраховано вартість запасів, які не були використані в господарській діяльності підприємства, враховуючи те, що відповідачем не взято до уваги суму убутку кормів, що в свою чергу вплинуло на вірний розрахунок товару, що не було використано в господарській діяльності. Таким чином податковим органом невірно розраховано суму від`ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає зменшенню. Крім того, зазначає, що на даний відповідач зобов`язаний був розрахувати суму штрафних санкцій із врахуванням змін до Податкового кодексу України, якими зменшено суму штрафної санкції за виявлені порушення, але із врахуванням суми убутку кормів, та направити на адресу підприємства нове податкове повідомлення-рішення.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесене в межах чинного законодавства. Зазначає, що у підприємства відсутнє право на розрахунок суми убутку кормів, оскільки не передбачено діючим законодавством, тому під час перевірки такі документи не бралися до уваги. Крім того, стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначає, що на даний час відсутній порядок, який врегульовував питання винесення нових податкових повідомлень-рішень згідно внесених змін до Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розгляд справи проводився за правилами загального позовного провадження, за клопотанням позивача в режимі відеоконференції поза межами суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Українсько-Голландська Агрокомпанія», за результатами якої складено акт №50/18-28-05-05-18/33174406/01 від 16.01.2020 ( далі – акт від 16.01.2020). Позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 86 Податкового кодексу України та подав свої заперечення на акт перевірки від 16.01.2020 року. Головне управління ДПС у Сумській області розглянуло заперечення позивача, в результаті чого висновок акту перевірки було частково змінено з урахуванням наведених пояснень та додатково наданих документів і розрахунків (відповідь ГУ ДПС у Сумській області від 11.02.2020 року № 2547/10/18-28-05-01-14).

На підставі висновків акту перевірки від 16.01.2020 винесено податкове повідомлення-рішення №0000600505 від 14.02.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 829101 грн. по декларації від 17.07. 2019, за звітний період червень 2019р. Також податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79970,83 грн.

Після адміністративного оскарження, 29.04.2020 Державна податкова служба України та прийняла рішення про результати розгляду скарги № 14996/6/99-00-08-05-01-06, яким податкові повідомлення - рішення від 14.02.2020 року №0000590505 та №0000600505 були залишені без змін, а скаргу, відповідно, без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Щодо прийняття ГУ ДПС у Сумській області податкового повідомлення - рішення № 00000600505 від 14.02.2020 про завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в частині, на загальну суму 829101 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно висновків акту перевірки від 16.01.2020 під час проведення перевірки, контролюючим органом було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Українсько-Голландська Агрокомпанія» до складу витрат віднесено вартість кормів, які втратили свої споживчі якості і виявились непридатними для споживання на корм тваринам. На підставі складених актів про непридатність кормів і направлення їх на дослідження, експертних висновків Шосткинської міжрайонної державної лабораторії Держпродспожислужби «Про непридатність кормів для згодовування тваринам» та згідно записів по рахунках Дт 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» Кт 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» загальна кількість списаного сінажу та силосу - 2426, 55 т., а загальна вартість списаних запасів у зв`язку з їх непридатністю до господарського використання складає 1380700,80 грн., детальний розрахунок кількості та вартості списаного сінажу та силосу відображено перевіряючими на стор. 23 акту перевірки від 16.01.2020. Так, в процесі виготовлення та заготівлі кормів позивачем були понесені витрати, які склали собівартість списаних кормів, в тому числі й вартість насіння використаного на посів трави, кукурудзи, вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних на роботу техніки по заготівлі кормів, вартість препаратів використаних для обробки кормів з метою їх тривалого зберігання.

З урахуванням наданих доповнень до заперечення, щодо розрахунку собівартості списаних кормів, непридатних для згодовування тварин вартість матеріальних ресурсів придбаних з ПДВ згідно розрахунків податкового органу становить 213217,84 грн. (67,1%) із загальної суми собівартості списаного сінажу виробництва 2016року - 317773,22 грн., 253881,31 грн. (45,55%) із загальної суми собівартості списаного сінажу виробництва 2016 року - 557426,63 грн., 55659,46 грн. (46,82%) із загальної суми собівартості списаного сінажу виробництва 2018 року - 118870,16 грн., 110611, 34 грн. (64,55%) із загальної суми собівартості списаного силос у виробництва 2016 року - 171360,46 грн., 34301,77 грн. (65.72%) із загальної суми собівартості списаного силосу виробництва 2017 року - 52190,27 грн., 113393,53 грн. (76,07%) із загальної суми собівартості списаного силосу виробництва 2018 року - 149072,18 грн.

Так, в судовому засіданні представник позивача звертала увагу суду на те, що розрахунки податкового органу здійснені невірно, оскільки відповідачем при такому розрахунку не було враховано суму списання товарів в межах природного убутку. При врахуванні такого списання сума є значно меншою, ніж визначена податковим органом.

Неврахування суми списання товарів в межах природного убутку представник відповідача пояснювала тим, що з метою визначення податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ при списанні втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні продукції, платники податку повинні керуватися чинним законодавством України. При цьому можливості самостійного визначення суб`єктами господарювання норм природного убутку продукції при розрахунку сум податку на додану вартість ПКУ не передбачено. Крім того, зазначала, що позивач, не звертався до Міністерства фінансів України для надання роз`яснень з питань правильності обчислення норм природного убутку силосу та сінажу, а отже, ТОВ «Українська - Голландська Агрокомпанія» не мала фактичної можливості самостійно визначити норми природного убутку продукції при розрахунку сум податку на додану вартість.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання вводячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року. - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), V разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пп. 4 п. 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», у разі Нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198 5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами. необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X", а у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 ("13" - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПКУ. податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що неврахуванням норм природного убутку податковим органом не застосовувалися за період діяльності підприємства в період з 2016 по 2018 роки.

Разом із тим, до набрання чинності 17.03.2017 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 1066 "Про визнання деяких актів Української PCP такими, що втратили чинність, та актів Союзу PCP такими, що не застосовуються на території України" був чинний нормативно-правових акт, який затверджував норми природного убутку продукції (сировини, матеріалів), зокрема, Постанова Державного комітету СРСР по матеріально-технічному постачанню від 31.01.1985 №12 «Про затвердження норм природного убутку окремих видів сільськогосподарської продукції при зберіганні і транспортуванні», яка діяла до 17.03.2017.

Крім того, на даний час діє Постанова Державного комітету СРСР по матеріально-технічному постачанню від 07.01.1986 №4 «Про затвердження норм природного убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно сушених, і насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР», яка Постановою КМУ від 23.11.2016 №1066 не була визнана такою, що втратила чинність, а тому суб`єкти господарювання не позбавлені права застосовувати норми Постанови №4 від 07.01.1986, яка надає право вираховувати норми природного убутку.

Відповідно до статей 7, 22 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119 (із змінами), було прийнято наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №316 від 12.06.2019 , зареєстров. В Міністерстві юстиції України 05 липня 2019 р. за № 742/33713 «Про затвердження Норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядку розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах».

Відповідно до затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів визначено порядок ведення бухгалтерського обліку запасів. Так, п. 5.7 розділу 5 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів передбачено, що нестачі та втрати запасів, в межах встановлених норм природного убутку під час транспортування, відносяться на збільшення первісної вартості оприбуткованих запасів такого найменування, групи, видів. Нестачі та втрати запасів в межах встановлених норм природного убутку під час зберігання, а також нестачі та втрати запасів понад норми природного убутку визнаються витратами звітного періоду з відображенням їх фактичної собівартості (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за дебетом субрахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Якщо на підприємстві облік запасів ведеться за цінами продажу, то списанню підлягає також відповідна сума торговельної націнки, що за розрахунком відноситься до вартості запасів, що виявилися у нестачі або зіпсовані. Одночасно суми нестач і втрат від псування запасів понад норми природного убутку до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансовому субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати запасів понад норми природного убутку, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості та іншого операційного доходу і розрахунків з бюджетом (на різницю між сумою, що має бути відшкодована винним, і фактичною собівартістю нестачі і втрат від псування запасів) одночасно зі списанням сум, що відображені на позабалансовому субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". Сума відшкодування визначається згідно із законодавством.

Враховуючи вищезазначене, посилання податкового органу на те, що у підприємства не було права визначати норми природного убутку є безпідставним та необґрунтованим.

Судом враховується, що відповідно до положень п. 4 Розділу 4 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, за відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму.

В даному випадку, норми природного убутку були визначені на підприємстві. Так, матеріалами справи підтверджується, що до набрання чинності 17.03.2017 постанови КМУ від 23.11.2016 №1066, на підприємстві був прийнятий наказ №4/1-П від 03.01.2017 про затвердження норм природного убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних і насіння олійних культур при зберіганні на підприємстві. Такий наказ ТОВ «Українсько-Голландська Агрокомпанія» було прийнято з метою обліку норм природного убутку, про що зазначено у наказі від 03.01.2017. В подальшому, підприємством було у відповідності із затвердженими наказом від 03.01.2017 №4/1-П нормами природних втрат кормів у відсотках при зберіганні було складено відповідні акти, які не були взагалі взяті до уваги перевіряючими під час здійснення перевірки. Як зазначає представник позивача база оподаткування податку на додану вартість та сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість за п. 198.5 ст. 198 ПК України за зіпсутими кормами, списаними поза межами природного убутку становить 97788,16грн.

Таким чином з врахуванням вищевикладеного, суд погоджується із твердженнями позивача, що податковий орган мав право нарахувати ТОВ «Українсько-Голландська Агрокомпанія» податкові зобов`язання з податку на додану вартість за п. 198.5 ст. 198 ПК України виключно в частині, що перевищує норми природного убутку, але рахунок здійснено відповідачем не було, а тому податковим органом було неправомірно зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість без врахування зазначеного розрахунку. Враховуючи те, що податковим органом безпідставно не було взято до уваги право підприємство на списання природних втрат кормів у відсотках при зберіганні, право на списання норм природного убутку взагалі заперечується відповідачем, а право на нарахування та визначення суми грошових зобов`язань належить до повноважень податкового органу, суд не може погодитися із висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішення від 14.02.2020 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 829101 грн.

Підприємства дійсно, повинно на виконання вимог чинного законодавства України, а саме на підставі п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості списаних кормів у зв`язку з непридатністю їх використання в господарській діяльності та відобразити їх у рядку 4.1 декларації з ПДВ, але із врахуванням суми списаного природного убутку кормів.

Враховуючи зазначене, висновки податкового органу про те, що позивач повинен скласти податкові накладні на такі операції (номер цих податкових накладних має бути без «/2») та зареєструвати її в ЄРПН за звітний період на загальну суму 159941, 65 грн. також не можуть бути визнані правомірними та обґрунтованим, оскільки такий розрахунок був здійснений без врахування права підприємства на списання норм природного убутку. При цьому у суду відсутні підстави для самостійного розрахунку таких сум, враховуючи те, що виключно до повноважень податкового органу належить здійснення відповідного розрахунку при дослідженні первинних документів, які не були взяті до уваги під час здійснення перевірки, зокрема стосовно даних підприємства по списанню природного убутку кормів.

Факти, викладені в акті перевірки від 16.01.2020 не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем податкового законодавства, оскільки не відображають вірні розрахунки із врахуванням податковим органом сум списання підприємством природного убутку кормів. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не довів належними доказами висновки акту перевірки, сам акт складено інспектором без врахування всіх фактичних обставин, які в свою чергу потягли невірні розрахунки ГУ ДПС в Сумській області.

Щодо прийняття ГУ ДПС у Сумській області податкового повідомлення - рішення № 0000590505 від 14.02.2020 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 79970, 83 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 120-1 ПКУ, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 ст. 201 ПКУ, штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПКУ

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Таким чином, під час проведення перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Українсько-Голландська Агрокомпанія» вимог ст. 201 ПКУ, а саме було виявлено факт відсутності реєстрації податкових накладних, складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що не заперечувалося представником позивача. При цьому сума податку на додану вартість таких податкових накладених відповідачем розрахована невірно, про що зазначено вище.

Разом із тим, згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз норм пункту 201.1 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України дає підстави для висновку, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до нього штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної), що не надається отримувачу (покупцю) товарів/послуг та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

У той же час, суд зазначає, що 23.05.2020 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”.

Цим Законом Підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу доповнено пунктом 73, відповідно до якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Виходячи з синтаксичного аналізу конструкції наведеної вище норми права, суд вважає, що в такий спосіб законодавець мав на меті убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями п. 120-1.2 ст. 120 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

При цьому, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним), без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

В даному випадку законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що також не заперечується сторонами, податкові накладні/розрахунки коригувань, виписаних згідно операцій, які не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), не були зареєстровані позивачем.

Доказів того, що на час розгляду справи податковим органом здійснений перерахунок розміру штрафних санкцій та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0000590505 у зв`язку зі змінами до ПК України відповідачем не надано. Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини у даній справі, з урахуванням невиконання відповідачем вимог п.73 підрозд. 2 розд. ХХ “Перехідні положення” ПК України, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, виписаних згідно операцій, які не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю) на загальну суму штрафних санкцій 79970,83 грн.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19, від 22.07.2020 у справі №826/15459/18, від 29.07.2020 у справі №2040/7658/18.

Посилання представника відповідача на те, що на даний час відсутній порядок для скасування податкових повідомлень-рішень у зв`язку із змінами, внесеними в ПК України, не може бути визнано правомірним та обґрунтованим, оскільки обов`язок здійснення перерахунку суми штрафу та надсилання (вручення) такому платнику нового податкового повідомлення-рішення, передбачено нормами Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько - Голландська Агрокомпанія” до Головного управління Державної податкової служби в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Сумській області від 14.02.2020 №0000600505 та № 0000590505.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Сумській області ( м.Суми, вул.Іллінська, 13,і.к. 43144399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько - Голландська Агрокомпанія” (Сумська область, Шосткинський район, с.Макове, вул..Озерна,4,і.к. 33174406) суму судового збору в розмірі 4568,70 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.11.2020.

Суддя С.М. Гелета