Рішення № 93039529, 18.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5986/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0200, Військової частини Т0410 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини Т0200, Військової частини Т0410, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 відповідно до довідки № 24/5 від 27.09.2019 суми грошової компенсації у розмірі 49 142,27 грн за неотримане речове майно, що належить до видачі;

- зобов`язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 відповідно до довідки № 24/5 49142,27 грн за неотримане речове майно, що належить до видачі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказом від 01.10.2006 він прийнятий на військову службу, яку проходив на підставі контракту у військовій частині Т0410. Згідно з наказом від 02.10.2019 позивач звільнений з військової служби у військовій частині Т0410 у запас. Письмовою заявою від 05.03.2020 ОСОБА_1 звернуся до керівника військової частини з проханням виплатити йому суму грошової компенсації за неотримане речове майно. Відповідно до довідки Військової частини Т0200 від 27.09.2019 за № 24/5 вартість речового майна, що належить до видачі старшому сержанту ОСОБА_1 становить 49 142, 27 грн. Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з цим позовом грошова компенсація за неотримане речове майно не виплачена. У черговий раз на пропозицію виплатити таку компенсацію у добровільному порядку адміністрація Військової частини № Т0200 листом за № 7/1/39 від 22.07.2020 відмовила, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 звільнений у 2019 році, виплату вищевказаної компенсації повинно було б бути здійснено саме у 2019 році; у Військовій частині кошторисом на серпень-грудень 2019 року на виплату звільненим військовослужбовцям грошової компенсації за неотримане майно не передбачено. На прохання виплатити компенсацію в добровільному порядку адміністрація Військової частини № Т0410 листом за № 7/27-2 відмовила, покликаючись на те, що для компенсації за не отримане речове майно слід звернутись до Військової частини Т 0200, де ОСОБА_1 знаходився на забезпеченні. Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, аргументуючи тим, що відповідно до п. п. 2, 3 Порядку № 178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, будь-які інші підстави для виплати грошової компенсації, окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця законодавством не передбачені.

Відповідачі позов не визнають.

У відзиві на позовну заяву представник Військової частини Т0410 покликається на те, що Військовій частині Т0410 не виділено кошторисних призначень для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, так як військовослужбовці Військової частини Т0410 знаходяться на забезпеченні (речова служба) у Військовій частині Т0200.

У свою чергу Військова частина Т0200 у відзиві на позовну заяву покликається на те, що станом на момент прийняття наказу командира Військової частини Т0410 №45 від 02.10.2019 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржив своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Поряд з цим, покликається на відсутність бюджетних призначень для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 18.09.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом командира 1 окремої бригади військової частини Т0410 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України від 02.09.2019 № 7 РС старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , інструктора - начальника сховища інженерно-саперного взводу 72 окремого шляхо-відновлювального батальйону 1 окремої бригади, звільнено з військової служби у запас за пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Наказом командира військової частини Т0410 (по стройовій частині) від 02.10.2019 № 45 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до п. 1.3 «Речова служба» Наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №141 від 01.06.2020 «Про організацію тилового та медичного забезпечення структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту» Військову частину Т0410 закріплено на забезпечення до Військової частини Т0200.

Відповідно до довідки Військової частини Т0200 від 27.09.2019 за № 24/5 вартість речового майна, що належить до видачі старшому сержанту ОСОБА_1 , становить 49 142, 27 грн.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо виплати компенсації речового майна Військова частина Т0410 листом від 09.07.2020 № 7/27-2 повідомила, що з цього питання слід звернутися до Військової частини Т0200, де ОСОБА_1 знаходився на забезпеченні.

На звернення позивача про виплату компенсації речового майна, Військовою частиною Т0200 листом від 22.07.2020 № 7/1/39 повідомлено, що станом на 10.07.2020 грошова компенсація за неотримане речове майно відповідно до довідки Військової частини Т0200 від 27.09.2019 за № 24/5 у розмірі 49 142, 27 грн не виплачена, у зв`язку з тим, що позивач звільнений у 2019 році, виплату вищевказаної компенсації повинно було бути здійснено у 2019 році. Окрім того, всі кошторисні призначення та асигнування на рік затверджує та видає Військовій частині Т0200 Адміністрація Держспецтрансслужби. У Військовій частині кошторисом на серпень-грудень 2019 року на виплату звільненим військовослужбовцям грошової компенсації за неотримане майно не передбачено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у невиплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в загальній сумі 49142,27 грн на день виключення зі списків особового складу військової частини, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 ст. 9.1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до п. 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку №178).

Згідно з п. 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 у справі №822/2309/17 (К/9901/20221/18), у постанові від 20.07.2020 у справі № 820/5767/1778, застосовування в п. 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

За висновком суду касаційної інстанції, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного свідчить те, що в п. 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Відтак, на переконання суду, позивач як військовослужбовець відповідно до п. 3 Порядку №178 має законне право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка має бути виплачена Військовою частиною Т0200, на забезпеченні якої перебував позивач, що вбачається з п. 1.3 «Речова служба» Наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №141 від 01.06.2020 «Про організацію тилового та медичного забезпечення структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту».

Оцінюючи твердження Військової частини Т0200 про неможливість здійснення виплати грошової компенсації позивачу через відсутність бюджетних призначень, суд зазначає наступне.

Частинами 1-2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейським Судом з прав людини у пункті 26 рішення від 8 листопада 2005 року по справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відтак, суд доходить висновку, що відсутність державного асигнування не є поважною причиною для невиконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.

Поряд з тим, в матеріалах справи міститься довідка Військової частини Т0200 від 27.09.2019 за № 24/5 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, у розмірі 49 142, 27 грн. Доказів виплати компенсації за неотримане майно суду не надано.

Із урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що відповідач Т0200 не довів правомірності своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для виплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно.

Разом з тим, враховуючи, що Військова частина Т0410, в якій проходив службу позивач, знаходиться на забезпеченні військової частини Т0200 (яка підготувала довідку про вартість речового майна), суд вважає за необхідне зобов`язати саме Військову частину Т0200 нарахувати та виплатити позивачу невиплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 49 142, 27 грн.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI , пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Військової частини Т-0200, Військової частини Т-0410 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0200 щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до довідки № 24/5 від 27.09.2019 суми грошової компенсації у розмірі 49142 (сорок дев`ять тисяч сто сорок дві) гривні 27 коп за неотримане речове майно, що належить до видачі.

Зобов`язати Військову частину Т0200 виплатити ОСОБА_1 49142 (сорок дев`ять тисяч сто сорок дві) гривні 27 коп за неотримане речове майно, що належить до видачі, відповідно до довідки № 24/5 від 27.09.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Військова частина Т0200 Міністерства оборони України (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 3; код ЄДРПОУ 33158337).

Військова частина Т0410 Міністерства оборони України (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 3; код ЄДРПОУ 33158321).

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2020.

Суддя Сидор Н.Т.