Рішення № 93039100, 23.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. справа № 300/1725/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7915-52 від 10.03.2020, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) 14.07.2020 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7915-52 від 10.03.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", сформував та скерував позивачу протиправну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7915-52 від 10.03.2020 на суму 8256,44 грн. Свої доводи ОСОБА_1 , обґрунтовує тим, що з 04.04.2005 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності для здійснення підприємницької діяльності. Однак з 15.03.2019 позивач перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності третьої групи, в зв`язку із чим відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" якою встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску у позивача відсутній, оскільки він є особою з інвалідністю третьої групи та отримує пенсію по інвалідності. Крім того, договору з відповідачем про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав. В зв`язку із наведеним, на думку позивача оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7915-52 від 10.03.2020 є протиправною і підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта громадянина України представника позивача та подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

03.08.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

У період з 03.08.2020 по 07.09.2020 суддя Микитин Н.М. перебувала у відпустці.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.09.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.09.2020. У відзиві проти задоволення позовних вимог представник відповідача заперечив, вказав, що пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 встановлено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2019 рік, а тому позивач є платником єдиного внеску та зобов`язаний в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок. У зв`язку із наведеним, відповідачем було сформовано податкову вимогу про сплату боргу по єдиному соціальному внеску. Окрім того, на думку ГУ ДПС в Івано-Франківській області, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з даним позовом. З врахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову (а.с.46-49).

Вищенаведений відзив на позовну заяву відповідачем був надісланий позивачу, однак, відповіді на відзив у строк, встановлений судом та інших заяв позивач не подав, поважних причин ненадання відповіді на відзив у встановлений судом строк не повідомив.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 04.04.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця серії ВОО №478354(а.с.9).

05.02.2020 року позивачем подано до податкового органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік в розмірі 11 016,72 грн (а.с.50-51).

ОСОБА_1 з 15.03.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності третьої групи по 30.04.2021, що підтверджується довідкою Верховинського сектору обслуговування громадян №204 від 21.06.2020 (а.с.13).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі поданого позивачем звіт сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) (недоїмки) № Ф-7915-52 від 10.03.2020, згідно якої відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 29.02.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 8256,44 грн, яку необхідно сплатити на рахунок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.8).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №№ Ф-7915-52 від 10.03.2020 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, слід вийти із наступних мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини статті, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно із статтею 2 Закону № 2464, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платниками єдиного внеску, згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда та отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що відповідно до довідки №204 від 21.06.2020 ОСОБА_1 з 15.03.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності третьої групи по 30.04.2021 (а.с.13).

В зв`язку із наведеним, з 15.03.2019 позивач звільнений від сплати єдиного внеску, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що контролюючим органом не заперечується, що позивач у відповідності до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску, однак у зв`язку із поданням звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2019 рік позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Згідно п. 6 Розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 499 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.

Слід також зазначити, що згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Пунктом 16 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Так, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що між позивачем та контролюючим органом не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що встановлено пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI.

Згідно підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавав, договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ним не укладався.

Таким чином, оскільки позивач у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебуває, обов`язок сплачувати єдиний внесок з квітня 2019 у позивача відсутній.

При цьому, помилкове подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №806/1503/16 та 11.02.2020 року по справі №240/4809/19.

Щодо посилань ГУ ДПС в Івано-Франківській області у відзиві з приводу пропущення позивачем десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що оскаржена вимога отримана позивачем 27.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення(а.с.60), тоді як даним адміністративним позовом він звернувся до суду 16.07.2020.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлює, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Оскільки, спірні правовідносини стосуються сплати єдиного внеску, норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в даному випадку є спеціальними порівняно з нормами КАС України, які стосовно спірних правовідносин є загальними.

В зв`язку із наведеним, оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Поряд з цим судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX.

Пунктом 9 цього Закону розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено п. 3 такого змісту:

"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, з набранням чинності Законом № 540-IX процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема строк звернення до адміністративного суду було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак 17.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним законом з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України.

Зокрема, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак, враховуючи те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк звернення до суду продовжується на строк дії такого карантину, то такий строк позивачем не пропущено при поданні позову 16.07.2020, оскільки перебіг такого зупинено з 02.04.2020, а до вказаної дати не сплив десятиденний строк на оскарження податкової вимоги з дати її отримання позивачем - 28.03.2020.

Суд також, при вирішенні даної справи керується основними засадами податкового законодавства України. Так, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпції правомірності рішень платника податків.

Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

З урахуванням вищевикладеного, згідно практики ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7915-52 від 10.03.2020 винесена з порушенням законодавства, адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи-позивача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно квитанції №14.18952.1/264322602 від 14.07.2020 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-7915-52 в розмірі 8256 (вісім тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 44 копійки.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Яблуниця, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78731);

відповідач: Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.