Рішення № 93039041, 11.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2020 року Справа № 280/439/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Вишнякової І.О.

представника відповідача Прокопович І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.12.2019 р. №327 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, винесений Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції - на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням вимог статті 68 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме відповідачем не виконано свій обов`язок щодо працевлаштування позивача та не запропоновано всі посади, з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, які існували в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. Крім того, всупереч ч. 5 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України не враховано переважне право позивача на залишення на службі при скороченні чисельності чи штату працівників. Також 19.12.2019 р. Позивачем було складено рапорт на ім`я начальника Департаменту про його згоду з запропонованою посадою оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Сумського управління Департаменту, що було залишено поза увагою відповідача та видано наказ про звільнення.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чинним законодавством України не передбачено альтернативного поновлення на будь-яку посаду, яку працівник раніше не обіймав. Зазначено, що Департаментом дотримано всю процедуру звільнення позивача у зв`язку із організаційно-штатними змінами. Позивачу було запропоновано чотири рівнозначні вакантні посади оперуповноважених відділу моніторингу та зонального контролю у територіальних підрозділах Департаменту, які згодом було укомплектовано. Для вирішення питання щодо подальшого проходження служби ОСОБА_1 було направлено лист від 03.12.2020 р. вих. № 10895/42-02/0419 із повідомленням про необхідність прибуття до Департаменту. Дану інформацію до позивача було донесено 20.12.2020 р. начальником Запорізького управління Департаменту, а також під час листування по месcенджеру «WhatsApp» з начальником відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття Департаменту. Однак, ОСОБА_1 повідомив, що листа не отримував та перебуває на лікарняному. 24.12.2020 р. протягом робочого дня до Департаменту не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що лист від 03.12.2020 вих. № 10895/42-02/0419 із повідомленням про необхідність прибуття до Департаменту надійшов на відділення поштового зв`язку, яке не обслуговує поштову адресу Позивача. Твердження відповідача, що позивач 19.12.2019 мав розмову з приводу необхідності прибуття до Департаменту з начальником Запорізького управління не відповідає дійсності, а перебування Позивача 24.12.2020 на лікарняному унеможливлює його прибуття до Департаменту з об`єктивних причин.

Заперечення на відповідь на відзив відповідачем до суду не подано.

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/3427/19. Призначено підготовче судове засідання на 17 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 17.02.2020 розгляд справи відкладено на 18.03.2020.

Ухвалою від 18.03.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 (тридцять) днів, розгляд справи відкладено на 17.04.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 20.10.2020.

У судовому засіданні 20.10.2020 р. оголошено перерву до 11.11.2020.

11.11.2020 судом в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні 11.11.2020 підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

26.12.2019 Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України було видано наказ №327 о/с, відповідно до якого ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 03.09.2019 №885 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції», окрім іншого, посаду оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління Департаменту скорочено.

Наказом Департаменту від 18.10.2019 р. №215 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління Департаменту на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019.

25.10.2019 позивача було попереджено про наступне звільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами згідно з наказом Національної поліції України від 03.09.2019 р. №885 та надано довідку щодо відсутності вакантних посад в Запорізькому управлінні Департаменту у період з 18.10.2019 р. по 25.10.2019 р. відсутні.

Відповідно до наданого списку вакантних посад оперуповноважених відділу моніторингу та зонального контролю у територіальних підрозділах Департаменту внутрішньої безпеки станом на 25.10.2019 р. були наявні наступні вакантні посади, які запропоновані позивачу:

- оперуповноважений ВМЗК Київського обласного управління;

- оперуповноважений ВМЗК Одеського управління;

- оперуповноважений ВМЗК Сумського управління;

- оперуповноважений ВМЗК Чернівецького управління.

19.12.2019 р. позивачем було складено рапорт на ім`я начальника Департаменту про його згоду з запропонованою посадою оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Сумського управління Департаменту, який було направлено до Департаменту листом Запорізького управління від 19.12.2019 р. вих.№4204/42-07/0119.

У період з 20.12.2019 р. по 28.12.2019 р. ОСОБА_1 на службу не виходив у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

30.12.2019 р. позивачем засобами поштового зв`язку отримано наказ від 26.12.2019 р. №327 о/с про його звільнення зі служби в поліції, а також лист Департаменту від 26.12.2019 р. вих. №12293/42-02/04-19 про розгляд рапорту від 19.12.2019 р. Зі змісту даного листа вбачається, що запропоновані позивачу вакантні посади з часом були укомплектовані. Також було зазначено про направлення адресу позивача листа від 03.12.2019 р. вих. №10895/42-02/04-19 із повідомленням про необхідність прибути до Департаменту 24.12.2019 р. для вирішення питання подальшого проходження служби.

Не погодившись із винесеним наказом про звільнення із служби в поліції, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача визначено п. 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Частинами 1, 2 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Доводи відповідача, що чинним законодавством не передбачено альтернативного поновлення на будь-яку посаду, яку працівник не обіймав, не відповідають наведеним нормативним положенням, які передбачають значно ширше коло посад, на які може бути призначена особа, посада якої скорочена.

Закон покладає обов`язок на відповідача запропонувати не лише вакантні посади оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю у підрозділах Департаменту внутрішньої безпеки, а й всі інші посади, які позивач міг посісти з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків та які були наявні на момент попередження про звільнення або з`явилися до звільнення зі служби в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу запропоновано 4 (чотири) посади оперуповноважених відділу моніторингу та зонального контролю у територіальних підрозділах Департаменту внутрішньої безпеки та не надано жодних доказів про відсутність інших посад, на які міг бути призначений позивач, або мотивування причин неможливості зайняття наявних посад у будь-яких органах поліції.

Аналогічна позиція відповідає судовій практиці, зокрема, Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 р. (справа №800/538/17 (П/9901/310/18) прийшла до наступних висновків: «…власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі N 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Суд також звертає увагу, що список вакантних посад від 25.10.2019, що були запропоновані позивачу, не містить вказівки на строк, протягом якого позивач має прийняти рішення про призначення. Вбачається, що у такому разі потрібно виходити із двомісячного строку, протягом якого особа має бути письмово попереджена про можливе наступне звільнення зі служби в поліції. Станом на дату подання рапорту про призначення на посаду оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Сумського управління Департаменту від 19.12.2020, вказаний строк не було вичерпано. Наведене свідчить про те, що позивач не відмовлявся від запропонованих вакантних посад.

Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно направлення позивачу листа від 03.12.2020 р. вих. № 10895/42-02/0419 із повідомленням про необхідність прибуття до Департаменту для вирішення питання щодо подальшого проходження служби, суд погоджується з позицією позивача, що вказаний лист не свідчить про виконання відповідачем передбаченого законодавством обов`язку працевлаштування працівника, посада якого скорочена.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію», так само як і будь-які інші законодавчі акти, що регулюють спірні правовідносини, не вимагають активних дій від працівника, направлених на пошук такої роботи, поїздок для вирішення відповідних питань до інших органів (установ, закладів) поліції тощо. У той час, як обов`язок роботодавця запропонувати працівнику у разі скорочення штату наявну посаду чи роботу з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків тощо в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, не є умовним та таким, що залежить від настання певних обставин.

Водночас, аналізуючи інші аргументи відповідача щодо обізнаності позивача про необхідність прибуття до Департаменту 24.12.2020 р., суд зазначає про таке.

У матеріалах справи наявна копія квитанції № 0102416197021 від 03.12.2019 та копія поштового конверту, відправленого рекомендованим листом з повідомленням ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Згідно з цими документами рекомендований лист мав надійти до відділення поштового зв`язку м. Запоріжжя № 118, яке розташоване за адресою: 69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 1.

ОСОБА_1 звернувся до відділення поштового зв`язку № 118 з запитом щодо надходжень на його адресу поштових відправлень, у відповідь була надана довідка, зі змісту якої до ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 надходило 3 листа, а саме зі штрихованими кодами: 490007854938, 0102416244194 та 0160137338324, які були отримані 13.01.2020 р. у відділенні поштового зв`язку № 118.

Відповідно до даних офіційного інтернет-ресурсу «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень рекомендований лист зі штрихованим кодом 0102416197021 надійшов 06.12.2019 р. на відділення поштового зв`язку м. Запоріжжя № 15, яке розташоване за адресою: 69015, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 58. Дане поштове відділення не обслуговує поштову адресу позивача ( АДРЕСА_3 ), тому останньому не було відомо про його надходження.

Крім того, позивачем надано відповіді на адвокатські запити представника позивача, а саме лист від 21.02.2020 р. №20-14-330, лист від 14.04.2020 р. №20-14-571, зі змісту яких вбачається, що вищезазначений рекомендований лист ОСОБА_1 вручено не було, через службову недбалість працівників АТ «Укрпошта».

Суд зазначає, що у відповідності до Інструкції про службові відрядження в межах території України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 р. № 6722 (далі - Інструкція №6722) службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Згідно з п. 1 р. ІІ Інструкції №672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції.

Згідно з розділом ІІІ наказу Інструкції №672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи «Відрядження», та здійснюються інші дії, передбачені цим наказом.

За відсутність поліцейського на службі без поважних причини законодавством передбачена дисциплінарна відповідальність.

Отже, поїздка до іншого населеного пункту за ініціативою керівництва відповідного органу поліції є службовим відрядженням. При направленні поліцейського у службове відрядження видається відповідний наказ та здійснюються інші необхідні дії за місцем проходження служби поліцейського.

З огляду на викладене, лист-повідомлення про необхідність прибуття до Департаменту, направлений на адресу місця проживання позивача, не є поважною причиною для його відсутності на службі та не відповідає наведеним положенням Інструкції №672.

Листування по месcенджеру «WhatsApp» з начальником відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття Департаменту, рапорт начальника Запорізького управління Департаменту від 20.12.2020 р. про необхідність отримання листа щодо прибуття до Департаменту у м. Києві також не може вважатися належним доказом виклику позивача з огляду на наведені вище положення.

Крім того, суд звертає увагу, що у період з 20.12.2019 р. по 28.12.2019 р. ОСОБА_1 на службу не виходив у зв`язку з перебуванням на лікарняному, а тому не мав можливості прибути до Департаменту у місті Києві.

Щодо доводів позивача про його переважне право на залишення на службі в поліції, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з частиною 5 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі штатним розписом Запорізького управління Департаменту у відділі моніторингу та зонального контролю, скорочено одну посаду оперуповноваженого та у структурі відділу наявна ще одна аналогічна посада, яку обіймає інша особа.

Під час розгляду справи у судовому засіданні на предмет дотримання переважного права позивача на залишення на службі та у письмових заявах по суті спору, представником відповідача не надано пояснень чому саме позивача звільнено зі служби в поліції, яким чином проводився порівняльний аналіз цих осіб з точки зору їх відповідності посаді, наявність інших професійних та життєвих обставин, згідно з якими вони мають переважне право тощо. А тому, не спростовано доводи позивача у цій частині.

Таким чином, проаналізувавши процедуру звільнення позивача зі служби в поліції, суд приходить до висновку, що вона відбулася із порушенням встановленого законодавством порядку, а тому таке звільнення є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 27 грудня 2019 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 11 листопада 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум під час звільнення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення. За приписами пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, за даних підстав рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 27 грудня 2019 року підлягає негайному виконанню.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 273, 278 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26.12.2019 №327 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції».

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 27 грудня 2019 року.

Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 40116086) нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 11 листопада 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум під час звільнення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано суддею 24.11.2020.

Суддя М.С. Лазаренко