Рішення № 93038927, 16.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2020 року 15 год. 06 хв.Справа № 280/1560/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянникової О.А. та сторін

від позивача: адвокат Котелевський К.В.,

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсент Компані»

до - Головного управління Держпраці в Запорізькій області

про визнання незаконними та скасування припису від 24.12.2019 №ЗП 4322/565/АВ/П та постанову від 07.02.2020 №ЗП 4322/565/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсент Компані» (далі - позивач) до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати Постанову відповідача №ЗП4322/565/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2020 про накладення штрафу;

- визнати незаконним та скасувати припис відповідача №ЗП4322/565/АВ/П від 24.12.2019.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувані припис та постанова винесені протиправно. Зазначає, що відповідачем було проведене інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт, де встановлено порушення з боку позивача частин 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Встановлено, що 18 осіб було допущено до роботи без укладання трудового договору. Зазначає, що в дійсності між позивачем та вказаними особами виникли цивільні правовідносини в рамках яких ці особи надали послуги з перевезення товару на підставі договорів цивільно-правового характеру. Посилається, що укладені договори не передбачають підлягання виконавців правилам внутрішнього трудового розпорядку, не передбачають визначення робочого місця для виконавців, і навпаки встановлюють, що виконавці здійснюють діяльність на власний ризик з використанням своїх засобів та матеріалів. Також зазначає, що усі 18 виконавців надали позивачу разову послугу з перевезення, отримали за це разову винагороду, після чого будь-які відносини позивача з цими особами припинились.

Ухвалою суду від 10.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано 5-ти денний строк на усунення недоліків.

У строк визначений ухвалою суду від 10.03.2020, позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 17.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 15.04.2020. Відповідачу запропоновано 15- ти денний строк для надання відзиву на позов.

13.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №17232) поданий відзив на позов у якому зазначено наступне. В ході проведення інспекційного відвідування державними інспекторами Управління Держпраці виявлено факт допуску 18 осіб до роботи за відсутності укладеного трудового договору (контракту). Водночас відповідач заперечив доводи позивача про те, що між ним та вказаним працівником мали місце відносини цивільно-правового характеру, адже предметом наданого позивачем договору є не кількісний результат (обсяг робіт), а власне праця, яка не була юридично самостійною, а здійснювалася у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій та була покликана на досягнення мети господарської діяльності позивача. За таких обставин, вважає, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги ст.24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, оскаржувана постанова є правомірною. Відповідач звертає увагу, що в п. 2.1. кожного з укладених договорів передбачена матеріальна відповідальність, яка притамання саме трудовим правовідносинам. З наведених підстав просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 03.04.2020 забезпечено позов шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці в Запорізькій області № ЗП 4322/565/АВ/П/ТД-ФС від 07 лютого 2020 р. про накладення штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.

Ухвалою суду від 15.04.2020 розгляд справи зупинено до 24.06.2020 на підставі поданих сторонами заяв, в яких просять надати час для примирення.

22.04.2020 від представника позивачачерез канцелярію суду (вх. №18590) подана відповідь на відзив.

27.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №19293) подані заперечення на відподь на відзив.

Ухвалою від 24.06.2020 провадження у справі поновлено, і призначено розгляд справи на 24.06.2020.

В судовому засіданні 24.06.2020 сторони подали заяви про зупинення провадження, в яких просять надати час для примирення. Судом задоволено ці заяви і провадження у справі зупинено до 16.11.2020.

05.11.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №53023) подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

16.11.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №54682) подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката

Ухвалою від 16.11.2020 провадження у справі поновлено, і призначено розгляд справи на 16.11.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2020 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Пердставник відповідача до суду не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

24.12.2019 Головним управлінням Держпраці в Запорізькій області проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсент Компані». За результатами інспекційного відвідування складено акт № ЗП4322/565/АВ, де встановлено, що на Товаристві Позивача 18 осіб було допущено до роботи без укладання трудового договору. Так, Відповідачем зазначено про те, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 здійснювали послуги з перевезення на підставі договорів цивільно-правового характеру.

Відповідач вважає, що зазначені договори не містять конкретних видів послуг, кінцевий результат, із зазначенням кількісних та якісних показників, після досягнення яких договір вважається виконаним і дія його припиняється.

На підставі зазначеного Акту Відповідач виніс припис №ЗП4322/565/АВ/П від 24.12.2019, в якому вимагає усунути виявлені порушення та постанову №ЗП4322/565/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2020 про накладення штрафу у розмірі 751 140,00 гривень. Позивач не погодився, просить визнати цей припис та постанову незаконними та скасувати їх.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Згідно з цим Законом орган державного нагляду має право здійснювати планові, позапланові заходи здійснення державного нагляду.

Підстави, порядок їх здійснення та необхідні розпорядчі документи органу державного нагляду, визначені статтями 5, 7 цього Закону № 877-V.

Відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.12.2018 за порушення позивачем вимог частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосував до ТОВ «ВІНСЕН КОМПАНІ» накладення штраф у розмірі 751140,00 грн.

Суд зауважує, що постанови про накладення штрафу за порушення вимог ст. 24 КЗпП України вносяться у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками, метою винесення постанов є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Однак, аналізуючи надані цивільно-правові договори, суд приходить до висновку, що вони не містять ознак трудового договору, зокрема в договорах немає: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу; обов`язку особисто надавати транспортні послуги.

Крім того, зміст положень КЗпП свідчить, що невід`ємною ознакою трудових відносин є їх систематичність, а також і систематичність їх оплати.

В той же час, всі надані послуги за вищевказаними договорам носять разовий характер:

- Відповідно до договору 10/6 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_16 09.10.2019, останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 130 від 11 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 081/7 від 05.09.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_10 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 171 від 08 жовтня 2019 р.;

- Відповідно до договору 10/20 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_5 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 188 від 03 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/11 від 25.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_11 09.10.2019, останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 214 від 15 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 081/5 від 05.09.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_6 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 132 від 11 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/4 від 05.09.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_12 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 201 від 11 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 10/4 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_17 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 121 від 09 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/6 від 05.09.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_18 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 119 від 07 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/2 від 25.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_2 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 184 від 01 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 10/2 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_8 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 191 від 04 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/9 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_3 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 176 від 30 серпня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/5 від 25.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_14 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 199 від 06 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 10/3 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_4 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 178 від 30 серпня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/14 від 25.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_9 09.09.2019, останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 187 від 04 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/10 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_1 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 198 від 08 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 10/1 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_7 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 198 від 08 вересня 2019 р.;

- Відповідно до договору 08/17 від 27.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_15 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 173 від 28 серпня 2019 р.;

- Відповідно до договору 10/5 від 28.08.2019, що укладений між ТОВ «ВІНСЕНТ КОМПАНІ» та ОСОБА_13 , останній здійснив перевезення насіння соняшника згідно товарно-транспортною накладною № 189 від 03 вересня 2019 р.

Отже, як слідує з обставин, що склались, усі 18 виконавців, з якими укладені цивільно-правові договори, здійснили разове перевезення насіння соняшника для Товариства, і разово отримали за це на підставі підписаних актів виконаних робіт, обумовлену винагороду у розмірі 1000 гривень (п. 4.1. договору), про що свідчать надані видаткові касові ордери до кожного договору. Звертає на себе увагу, що договорами не передбачена систематична оплата перевезень, що притаманно як раз трудовим відносинам, натомість визначена разова оплата, яка була здійснена за разове перевезення вантажу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 352/108/17, за трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов`язаний виконувати будь-яку роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.

Відповідно до п. 6.1. кожного з укладених договорів, договір діє до 30 квітня 2020 р. або до моменту виконання сторонами зобов`язань.

Враховуючи зазначене, кожна зі сторін повністю виконала свої зобов`язання. Виконавці здійснили перевезення насіння соняшнику, а Товариство повністю оплатило таке перевезення. З огляду на викладене, керуючись п. 6.1. кожного з укладених договорів, після того як Товариство прийняло надані послуги та повністю розрахувалося за них згідно погоджених умов, усі ці договори припинили свою дію.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти). Визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин.

Стосовно того, що в п. 2.1. кожного з укладених договорів передбачена саме матеріальна відповідальність, що є поняттям трудового законодавствам, слід зазначити, що це не змінює суть цивільно-правових відносин Товариства з його виконавцями, і саме по собі не може свідчити про наявність трудових відносин з огляду на вищенаведене.

Також суд враховує наступне.

Відповідачем на підставі вищевказаного акту на ОСОБА_19 , як директора Позивача складений протокол про адміністративне правопорушення № ЗП4322/565/АВ/П/ПТ від 24 лютого 2020 р. за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Постановою від 10 квітня 2020 р. по справі № 335/2025/20 суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соболєвою І.П., провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_19 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили.

В зазначеній постанові встановлено, що вищевказані договори є цивільно-правовими та укладені з дотриманням норм Цивільного кодексу України і не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені, зокрема, в постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивної сторони відповідного діяння особи (в даному випадку - керівника позивача), правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду у адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, встановлення місцевим судом відсутності в діях керівника позивача складу правопорушення, а саме - об`єктивної сторони, тобто вчинення протиправного діяння у вигляді фактичного допуску виконавців до роботи без оформлення трудового договору, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, виключає склад порушення, передбаченого статтею 265 КЗпП України.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 27.11.2018 у справі № 826/25816/15, від 20.11.2018 у справі № 820/5494/18, від 27.11.2018 у справі № 822/1349/16, від 20.11.2018 у справі № 823/487/16.

З огляду на викладене оскаржувані постанова та припис є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13369,10 грн.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 24.02.2020 між ТОВ «Вінсент Компані» та адвокатським об`єднанням «Коляда Котелевський» укладено договір про надання правничих послуг стосовно скасування постанови Головного управління Держпраці в Запорізькій області за № ЗП 4322/565/АВ/П/ТД-ФС від 07 лютого 2020 р. про накладення штрафу та припису Головного управління Держпраці в Запорізькій області за № ЗП 4322/565/АВ/П від 24 грудня 2019 р.

Також, суду наданий акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 листопада 2020 р. за договором від 24.02.2020, в якому сторонами погоджений час та перелік виконаних робіт: надання консультації - 45 хв., підготовка та подача позовної заяви - 4 год. 50 хв., підготовка та подача відповіді на відзив - 1год. 55 хв. Всьго - 7 годин 30 на суму 18000 грн. (2400 грн за годину). Крім того, актом передбачена послуга участь в судовому засіданні 24 червня 2020 р., за яку узгоджена фіксована оплата у розмірі 2000 гривень. Всього 20 000 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що згідно рахунку №07 від 24.02.2020 позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №84 від 25.02.2020; згідно рахунку №22 від 02.04.2020 позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №102 від 09.04.2020; згідно рахунку №27 від 12.06.2020 позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №129 від 26.06.2020; згідно рахунку №33 від 04.09.2020 позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.09.2020.

Проте, відповідач не погодився із розміром витрат, посилаючись на неспівмірність. Вказує, що ця справа не є складною.

Дослідивши акт приймання - передачі правової допомоги, така послуга, як консультація, перевірка законності та роз`яснення юридичного змісту Клієнту усіх наданих ним документів, на яку адвокатом витрачено 45 хвилин не є правничою послугою, тому у цій частині необхідно відмовити.

Окрім того, така послуга, як підготовка та подача відповіді на відзив відповідача у справі за приписами КАС України не є обов`язковою, тому суд вважає її надлишковою та такою, що не відповідає приписам статті 134 КАС України і відповідно такою, що не підлягаює задоволенню, а тому суд ці витрати вважає такими, що не підлягають відшкодуванню.

Суд також зазначає, що представник позивача брав у часть у судовому засіданні 24.06.2020.

З урахуванням вищевикладеного, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 20000, 00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу, на переконання суду, становить 5800,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсент Компані» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 47/1, код ЄДРПОУ 43052005) до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ДРФО 39833546) про визнання незаконними та скасування припису від 24.12.2019 №ЗП 4322/565/АВ/П та постанову від 07.02.2020 №ЗП 4322/565/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Запорізькій області №ЗП4322/565/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2020 про накладення штрафу.

Визнати незаконним та скасувати припис Головного управління Держпраці в Запорізькій області №ЗП4322/565/АВ/П від 24.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ДРФО 39833546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсент Компані» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 47/1, код ЄДРПОУ 43052005) судовий збір у розмірі 13369 (тринадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ДРФО 39833546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсент Компані» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 47/1, код ЄДРПОУ 43052005) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5800 (п`ять тисяч вісімсот) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 23.11.2020.

Суддя Р.В. Сацький