Рішення № 93038925, 23.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2020 року Справа № 280/1488/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення начальника Вознесенівського управління у м.Запоріжжі ГУДФС у Запорізькій області, Косенка І.В. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 25.10.2018 року №0144945007 на суму 5714,18 грн..

Позовна заява мотивована тим, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафів можуть застосовуватися до платника податку лише у випадку наявності у останнього недоїмки зі сплати ЄСВ, а формування рішення про застосування штрафних санкцій у виді штрафу та пені без фактичних порушень закону з боку платника податків є протиправним. Також позивач зазначив, що він жодної заборгованості зі сплати ЄСВ ніколи не мав, відносно нього ніколи не виносились вимоги про сплату недоїмки, в тому числі і за періоди з 20.01.2016 р. по 18.10.2018 р., таким чином відсутні підстави для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій у виді штрафу та пені.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року позовну заяву у справі №280/1488/19 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів з дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем недоліки позовної заяви усунені у визначений судом строк, надано уточнену позовну заяву із вірним зазначенням відповідача: Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року було відкрито загальне позовне провадження у справі №280/1488/19 і призначено підготовче засідання на 22 квітня 2020 р.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 року підготовче засідання по справі №280/1488/19 було відкладено за клопотанням позивача та призначено наступне підготовче засідання на 30 червня 2020 року.

Підготовче засідання у справі відкладалось також 30.06.2020 р. та 04.08.2020 р.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 р. було закрито підготовче провадження у справі № 280/1488/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 листопада 2020 року.

04 листопада 2020 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача зазначила, що проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечує.

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

25 жовтня 2018 р. начальником Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області Косенко І.В. було складено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.10.2018 року № 0144945007, відповідно до якого до позивача застосовані штраф у сумі 2687,60 грн. та пеня за період з 20.01.2016 року до 18.10.2018 року - 3026,58 грн., а загалом - 5714,18 грн.

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0144945007 від 25.10.2018 р. було отримано позивачем тільки у 2020 році, на запит про надання інформації по Вимозі про сплату боргу Ф-35-22 від 04.12.2019 р.

Рішення № 0144945007 від 25.10.2018 р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Листом «Про надання інформації» від 03.02.2020 року ГУ ДПС в Запорізькій області, позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення скарги. Після чого позивач звернувся із вищезазначеною позовною заявою до суду.

У відзиві на позов ГУ ДПС у Запорізькій області просило у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, підстав для відмови зазначено не було, була наведена таблиця зі плати ЄСВ на підставі інтегрованої картки платника податків.

У відповіді на відзив позивач також навів свою таблицю щодо сплати ЄСВ, зазначивши, що розрахунок відповідача не може слугувати доказом, що відповідачем не підтверджено наявність боргу станом на 30.09.2013 р. в сумі 2270,48 грн., не підтверджено на підставі якого звіту від 09.02.2018 р. відповідачем донараховано боргу на суму 4224,00 грн. Також позивач вказав, що розрахунок відповідача не можна вважати доказом, оскільки він не є сталим і повністю залежить від волевиявлення і добросовісності дій однієї сторони (відповідача), яка може вносити будь-які зміни в інтегровану картку, зокрема дій, які не відповідають поданій звітності, чи проведеним оплатам. Також позивач зазначив, що у 2017 році діяв Закон № 2464, відповідно до абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 7 якого, платників єдиного податку 1 групи мали право сплачувати єдиний внесок у сумі не менше 0,5 мінімального страхового внеску.

Заперечень на відповідь на відзив відповідач не надавав.

Судом досліджено надані до суду рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0144945007 від 25.10.2018 р., розрахунок штрафної санкції - додаток до рішення, вимога про сплату боргу Ф-35-22 від 04.12.2019 р., витяг з реєстру платників єдиного податку, запит про надання інформації від 16.01.2020 р., лист ГУ ДПС у Запорізькій області № 3575/10/08-01-50-08 від 22.01.2020 р., скаргу на рішення, лист ГУ ДПС у Запорізькій області № 2968/14/08-01-50-05 від 13.02.2020 р., інтегровані картки платника податків за 2013-2019 р.р. включно, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з 2013 по 2019 роки включно, лист АТ КБ «Приватбанк» від 21.09.2020 р. № 20.1.0.0.0/7-200904/1655, дублікати чеків про сплату ЄСВ.

Вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно пункту 5 ст. 8 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу наведених норм вбачається, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафів можуть застосовуватися до платника податку, в даному випадку до ОСОБА_1 , лише у випадку наявності у останнього недоїмки зі сплат ЄСВ.

Направлення платнику податків вимоги про сплату недоїмки є безумовним обов`язком відповідача.

Водночас формування рішення про застосування штрафних санкцій у виді штрафу та пені без фактичних порушень закону з боку платника податків є протиправним.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що позивачем завжди своєчасно подавалась звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, що підтверджено наявними в матеріалах справи звітами, також судом встановлено, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплачувались суми єдиного внеску, що підтверджено позивачем квитанціями.

Відповідачем не доказано жодними належними та допустимими доказами наявність заборгованості зі сплати ЄСВ позивачем станом на 30.09.2013 р. в сумі 2270,48 грн. Також Відповідачем не підтверджено жодним належним доказом підстави донарахування виконаного відповідачем у лютому 2018 р. боргу з ЄСВ на суму 4224,00 грн.

Натомість позивачем надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з 2013 по 2019 роки. Згідно звіту за 2017 рік, на якій стоїть відмітка про отримання податковим органом , позивач вказав розмір ЄСВ до сплати у розмірі 4224,00 грн., в межах законодавчо встановленого розміру.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 01.01.2017 р.) було встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.

Також позивачем надані дублікати квитанцій про сплату ЄСВ у встановленому законодавством розмірі і в інші роки, таким чином позивачем доведено відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ, до того ж, всі платежі зі сплати ЄСВ зроблені у встановлені строки, отже не має порушення строків сплати, на які можливо нарахувати штрафні санкції, натомість відповідачем не підтверджено своєї позиції.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що у позивача не існувало заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 30.09.2013 р. у розмірі 2270,48 грн. і у позивача не виникало обов`язку зі сплати ЄСВ у лютому 2018 року на суму 4224,00 грн. Позивачем доведено те, що сплата ЄСВ відбувалась вчасно і у повному обсязі, наведені розрахунки у відповіді на відзив в таблиці підтверджені належними доказами. В таблиці, яка була наведена відповідачем у відзиві враховані всі проплати ЄСВ позивача, окрім платежу від 19.04.2017 р. за 1 квартал 2017 р. у розмірі 1060,00 грн. Відповідачем не пояснено на якій підставі не враховано платіж 19.04.2017 р., хоча дублікат квитанції підтверджує цю сплату ЄСВ. Судом встановлено, що за період часу з 2013 по 2019 рік включно всі оплати з ЄСВ зроблені позивачем в повному обсязі і вчасно, таким чином у відповідача не існувало підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 5714,18 грн., які відображені в оскаржуваному рішенні.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області, Косенка І.В. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 25.10.2018 року № 0144945007 на суму 5714,18 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 23 листопада 2020 року.

Суддя М.С. Лазаренко