Рішення № 93038583, 24.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 р. Справа№200/8254/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої правовим актом, який визнано неконституційним, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ:37567646, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Бастіонна, 6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) про стягнення з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади прийняттям неконституційного правового акту у розмірі 31239,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є суддею у відставці, перебуває на обліку у Волноваському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди. На підставі положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України з щомісячного довічного грошового утримання щомісячно утримувався податок з доходів фізичних осіб, у зв`язку з чим за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року включно розмір утриманого податку становить 31239,84 грн. Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 р. № 1-р/2018 положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України були визнані неконституційними. Тому позивач вважає, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання, їй було заподіяно матеріальну шкоду за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року в розмірі 31239,84 грн. Вважає, що оскільки право на отримання грошового утримання вона набула на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідно до національного законодавства право власності є непорушним, то воно підпадає під захист ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 840,80 грн., про що надати оригінал квитанції до суду - 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

23.09.2020 року через відділ документообігу та діловодства суду позивач надала документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а саме оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Третя особа пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надала.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), громадянка України, перебуває на обліку у Волноваському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, має статус судді у відставці та відповідно до ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що листом від 14.11.2018 року №7866-1Ю2 позивача повідомлено про те, що загальна сума відрахувань податку з доходів фізичних осіб, яка була утримана з довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року складає 31239,84 грн. Відрахування у вересні 2016 року не проводились (а.с.5).

Вважаючи, що у зв`язку з цим відбулось порушення прав та законних інтересів позивача, остання подала цивільний позов про стягнення сум шкоди.

Проте, ухвалою Волноваського районного суду від 13.08.2020 року у цивільній справі №221/7905/18 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби у Донецькій області, третя особа - Волноваське об`єднане управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області про стягнення сум шкоди (а.с.6).

З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що позивач завернулась до суду з метою стягнення матеріальної шкоди, завданої їй неконституційним законом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об`єкта оподаткування щодо доходів.

Згідно пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року, підпункт 164.2.19 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: «суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».

Згідно статті 7 Закону України № 80 від 28 грудня 2014 року «Про Державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн. Відтак, відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 гривень на місяць.

В подальшому, згідно внесених Законом України від 02 червня 2016 № 1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України змін, базою оподаткування ПДФО є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 164.3. статті 164 цього Кодексу, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Також, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Тобто, з наведеного випливає, що об`єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

27 лютого 2018 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі №1-6/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27 лютого 2018 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-6/2018, а отже, на час виникнення спірних правовідносин (жовтень 2016 року - лютий 2018 року) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, а отже підлягали застосуванню.

Відтак, відповідні відрахування у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року, були здійсненні відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 755/3939/15-а (касаційне провадження К/9901/1250/18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 552/1027/15-а (касаційне провадження К/9901/1477/18), від 20 листопада 2018 року у справі у справі № 825/552/18 (касаційне провадження К/9901/53744/18), від 05 грудня 2018 року у справі № 453/686/15-а (касаційне провадження К/9901/6794/18), від 16 квітня 2019 року у справі № 318/2132/14-а (2а/318/97/2014), від 16 травня 2019 року у справі № 336/5032/15-а (касаційне провадження 2-а/336/117/2015)

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно із частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

- за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Таким чином, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів, а здійснює списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом.

Суд зазначає, що Державна казначейська служба України не може виступати особою, яка несе відповідальність за прийняття законодавчим органом закону, який у подальшому був частково визнаний неконституційним.

Щодо підсудності вказаної категорії справи адміністративним судам, суд враховує правові висновки викладені в постановах Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №369/9487/18, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №686/6775/18 і Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17. Суди дійшли висновку, що вимога судді у відставці про стягнення з держави Україна в особі управління Державної казначейської служби майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно ст. 139 КАС України судовий збір не стягується при відмові у позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ:37567646, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Бастіонна, 6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) про стягнення з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади прийняттям неконституційного правового акту у розмірі 31239,84 грн. - відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая