Рішення № 93038307, 24.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Справа № 160/11443/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" (далі – позивач, ТОВ "Юридична компанія "АРТА") до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АРТА» не податковою та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 р. датою її фактичного подання 18.07.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20 серпня 2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АРТА» отримано повідомлення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.07.2020 р. №71815/10/04-36-53-30 направлене ГУ ДПС на адресу позивача 17.08.2020 р., про надання звітності, яким позивачу доведено, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2020 року №9171228951, надана 18.07.2020 р., визнана як не податкова. У вказаному вище повідомленні контролюючий орган зазначив, що податкова декларація з податку на додану вартість, подана товариством 18.07.2020 р., заповнена з порушенням вимог статті 48 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289. Порушення, на думку відповідача, полягає у тому, що у рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються. Позивач вважає вказані дії ГУ ДПС щодо визнання податкової звітності товариства не податковою протиправними та необґрунтованими. Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2020 р. складена та подана товариством контролюючому органу 18.07.2020 р. Вказана декларація збережена на центральному рівні (Квитанція №1) та прийнята (квитанція №2), реєстраційний номер документа 9171228951. Прийняття контролюючим органом вказаної декларації товариства свідчить про те, що документ містить всі обов`язкові реквізити, тобто вимоги ст. 48, зокрема пункту 48.3., товариством дотримано у повному обсязі, а отже відсутні підстави для визнання податкової декларації позивача як не податкової. Квитанція №2 до податкової декларації, отримана позивачем, є документом, який фактично підтверджує прийняття податкової звітності та відповідність поданої звітності вимогам ст. 48 ПК України і повторна перевірка податкової звітності після її прийняття на відповідність вказаним вимогам податковим законодавством не передбачена. У даному випадку, за наявності порушень у заповненні податкової звітності чи допущення інших порушень ст. ст. 48, 49 ПК України, квитанція №2 мала би містити повідомлення про неприйняття податкової звітності, а контролюючий орган повинен був надати письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації протягом п`яти робочих днів з дня її отримання - тобто до 23.07.2020 р., при цьому вказане письмове повідомлення про визнання податкової декларації позивача не податковою звітністю було направлене контролюючим органом 17.08.2020 р., а отримане позивачем 01.09.2020 р., що свідчить про порушення встановленого ПК України строку для надання відповідного повідомлення. Твердження відповідача про те, що податкова звітність, складена з порушенням норм Порядку та ПКУ, не вважається податковою декларацією, є необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам ПК України, оскільки пункт 48.7. ст. 48 ПК України в частині визнання звітності неподатковою містить посилання лише на статтю 48 ПК України і не містить посилань на інші підзаконні акти. Крім того, затверджена форма податкової декларації, яка є додатком до Порядку №21, містить такі знаки як нулі (Розділ І «Податкові зобов`язання», код рядка 2.1., колонка Б), а також знак «х», тому вимоги самого Порядку №21 щодо того, що у рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються, є недосконалими, тобто існує невідповідність норм нормативного акту. Згідно Конституції України закон, яким у даному випадку є Податковий кодекс України, має вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами, зокрема Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, тому для визначення правильності складання (заповнення) податкової звітності слід керуватись нормами Податкового кодексу України, як основним законодавчим актом у сфері оподаткування, вимоги якого у даній ситуації дотримано позивачем у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.11.2020р. до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування правової позиції зазначає, що згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року від 18.07.2020 року №9171228951 у ТОВ «Юридична компанія «Арта» (код 37461291) встановлено порушення норм вищезазначених законодавчих та нормативних актів, а саме: зазначено недостовірні відомості, щодо дати подання звітності, а саме : у додатку №2 до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року від 18.07.2020 року №9171228951 зазначена дата подання 17.07.2020, згідно квитанції №2 фактична дата подання 18.07.2020; зазначено недостовірні відомості, щодо юридичної адреси підприємства, а саме : згідно наданої декларації з ПДВ - вулиця МОТУЗА, буд.128, м. ПЕРЕЩЕПИЕ, НОВОМОСКОВСЬКИЙ РАЙОН, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА обл.., 51220, згідно даних АІС «Податковий блок»: 51220 ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ. НОВОМОСКОВСЬКИЙ РАЙОН М.ПЕРЕЩЕПИНЕ ВУЛ.МОТУЗА БУД.128; згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року від 18.07.2020 встановлено наявність нулів в тих рядках, де вони не повинні бути відображені, а саме: рядок 1.2.Б, 2.1.Б, З.Б та ін. Таким чином, адміністративний позов є необґрунтованим.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" 18 липня 2020 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 року разом із додатками.

Згідно квитанції №2 документ (податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 року) доставлено до районного рівня.

Згідно квитанції №1 документ (податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 року) доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України та збережено на центральному рівні.

Листом від 21.07.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що надана 18.07.2020 року податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2020 року заповнена з порушенням вимог статті 48 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21. Враховуючи викладене вищеназвана звітність з ПДВ визнана як не податкова. Позивачу запропоновано повторно подати звітність з урахуванням зауважень та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо визнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АРТА» не податковою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1- 48.2 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (абз.2 пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Як зазначалося вище, листом від 21.07.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що надана 18.07.2020 року податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2020 року заповнена з порушенням вимог статті 48 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21.

Суд вважає за необхідне зазначити, що лист, яким позивачу фактично було відмовлено в прийнятті звітності не містить жодної чіткої підстави для висновку про невизнання звітності як податкової декларації.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення контролюючого органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Саме така правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 року по справі №822/1817/18.

На думку суду, інформація в листі не дає змоги ані позивачу, ані суду встановити, що саме порушив суб`єкт підприємницької діяльності.

У поданому відзиві відповідач, в якості підстав для відмови зазначив наступне - у додатку №2 до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року від 18.07.2020 року №9171228951 зазначена дата подання 17.07.2020, згідно квитанції №2 фактична дата подання 18.07.2020; зазначено недостовірні відомості, щодо юридичної адреси підприємства, а саме : згідно наданої декларації з ПДВ - вулиця МОТУЗА, буд.128, м. ПЕРЕЩЕПИЕ, НОВОМОСКОВСЬКИЙ РАЙОН, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА обл.., 51220, згідно даних АІС «Податковий блок»: 51220 ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ. НОВОМОСКОВСЬКИЙ РАЙОН М.ПЕРЕЩЕПИНЕ ВУЛ.МОТУЗА БУД.128; згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року від 18.07.2020 встановлено наявність нулів в тих рядках, де вони не повинні бути відображені, а саме: рядок 1.2.Б, 2.1.Б, З.Б та ін.

Дані твердження відповідача судом відхиляються, оскільки зазначені вище обставини не були зазначені в листі контролюючого органу, яким позивачу було відмовлено в прийнятті звітності.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що подана декларація була збережена на центральному рівні, про що свідчить Квитанція №1 та прийнята (квитанція №2).

Прийняття контролюючим органом вказаної декларації товариства свідчить про те, що документ містить всі обов`язкові реквізити, тобто вимоги ст. 48, зокрема пункту 48.3., товариством дотримано у повному обсязі, а отже відсутні підстави для визнання податкової декларації позивача як не податкової.

Квитанція №2 до податкової декларації, яка отримана позивачем, є документом, який фактично підтверджує прийняття податкової звітності та відповідність поданої звітності вимогам ст. 48 ПК України і повторна перевірка податкової звітності після її прийняття на відповідність вказаним вимогам податковим законодавством не передбачена.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області які полягали у визнанні податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АРТА» не податковою

Крім того, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту порушених у спірних відносинах прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 р. датою її фактичного подання 18.07.2020 р.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладений на нього обов`язок щодо доказуванням правомірності своїх дій які полягали у визнанні податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АРТА» не податковою.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9,7 2, 77, 241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" (код ЄДРПОУ 37461291, 51220, Дніпропетровська обл. Новомосковський р-н м. Перещепине вул. Мотуза, буд.128) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ43145015, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АРТА» не податковою.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 р. датою її фактичного подання 18.07.2020 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" (код ЄДРПОУ 37461291) судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2020 року.

Суддя О.М. Неклеса