Рішення № 93037143, 20.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2020 справа № 914/2401/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак», м.Львів

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», с.Сілець Сокальський район Львівська область

про стягнення 7 234,69 грн заборгованості.

Представники сторін не викликались.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 7 234,69 грн заборгованості, з яких 6 822,53 грн основного боргу, 204,68 грн штрафу, 125,61 грн три проценти річних, 81,87 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.09.2020 р. постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 21.09.2020 р. надсилалась позивачу та відповідачу на адреси вказані позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме:

- позивачу: 79015, Львівська область, м.Львів, вул.Героїв УПА, буд. 73;

- відповідачу: 80086, Львівська область, Сокальський район, с.Сілець.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 23.09.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки - позивачу (ТзОВ ВТП «Всесмак») (місце виконання операції – м.Львів, індекс – 79039). 25.09.2020 року поштове відправлення за номером 7901413446417 вручене адресату.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 23.09.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки, 24.09.2020 р. поштове відправлення за номером 7901413446425 надійшло на сортувальний центр та було перенаправлено відповідачу ПрАТ «Шахта «Надія» за поштовою адресою (місце виконання операції – с. Соснівка, індекс – 80193). 29.09.2020 р. поштове відправлення за номером 7901413446425 вручене адресату (відповідачу).

Отже, суд вважає сторони такими, що належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою суду від 21.09.2020 р., відповідачу для подання відзиву на позов, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у випадку наявності таких заперечень), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Аналогічне викладено у ч.1 ст.116 ГПК України.

Враховуючи наведене, першим днем п`ятнадцятиденного строку, наданого відповідачу для подання відзиву є 30.09.2020 р., а відтак, останнім днем строку, наданого для подання відзиву є 15.09.2020 р. (з врахуванням того, що 14.10.2020 р. є вихідним днем).

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене ст. 42 ГПК України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з врахуванням доводів якого суд мав би ухвалювати рішення.

Суд звертає увагу на те, що від відповідача протягом встановленого судом строку не надходили жодні заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву не подано.

Згідно зі ст.248 ГПУ України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як встановлено ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Строк вирішення спору завершується 20.11.2020 р. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 10.01.2020 р. між Приватним акціонерним товариством «Шахта «Надія» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак» (постачальник) було укладено договір №247-10-01-20 на закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався у 2020 р. систематично поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, зокрема, молочні продукти, а замовник зобов`язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість у розмірі 6 822,53 грн по оплаті основного боргу за поставлений товар.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 204,68 грн штрафу, 125,61 грн три проценти річних, 81,87 грн інфляційних втрат. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 7 234,69 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.01.2020 р. між Приватним акціонерним товариством «Шахта «Надія», в особі в.о. директора Благути Ю.С., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак», в особі директора Коник П.В., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) було укладено договір №247-10-01-20 на закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався у 2020 р. систематично поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, зокрема, молочні продукти, а замовник зобов`язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 3.1.-3.2. договору сума договору становить згідно окремих рахунків та накладних. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 4.1. договору постачальник запевняє, що визначивши ціну на товар, який він пропонує поставити за цим договором, ним враховано усі податки і збори, що сплачуються або мають бути сплачені, а також витрати на страхування, транспортування, зважування, завантажування, розвантажування та інших витрат, визначених законодавством, а також не визначених законодавством, але які несе або може понести постачальник у зв`язку з поставкою товару за цим договором.

Відповідно до п. 5.2., п. 5.4. договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом ___календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. Датою оплати продукції є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 6.3.1. та п.6.5. договору поставка товарів здійснюється на регулярній основі протягом дії договору. Уповноважений представник підрозділу покупця, вантажоодержувача товару, при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару.

Відповідно до п. 6.6. договору сторони погодили, що якщо, під час приймання товару буде встановлено, що поставлений товар за своїми технічними характеристиками або наявній супровідній технічній документації не відповідає нормам, правилам і стандартам, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого приймання такого товару та повернути його постачальнику без будь-яких фінансових наслідків для себе.

Згідно п. п. 9.1.2. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за фактично поставлений товар по кожній партії поставки.

Відповідно до п. 9.3.2. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам визначених цим договором.

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, строк оплати за який вже минув, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 3% від суми неоплаченого в строк поставленого товару.

Згідно п. п. 13.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Відповідно до п. 16.2. договору сторони і дійшли згоди, що при виконанні цього договору всі документи передані за допомогою засобів факсимільного зв`язку та/або електронною поштою підписані та скріплені печатками сторін, та інші документи, що є невід`ємною частиною даного договору - сторони можуть використовувати, а документи, що були отримані в такий спосіб мають повну юридичну силу до моменту обміну сторонами оригіналами документів, встановлюють права й обов`язки для сторін договору, можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази. Умови даного пункту не застосовуються до первинних бухгалтерських документів, що надаються постачальником покупцю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак» свої зобов`язання по договору №247-10-01-20 на закупівлю товарів від 10.01.2020 р. виконало повністю, а саме поставило Приватному акціонерному товариству «Шахта «Надія» товар (молочна продукція) на загальну суму 6 822,53 грн, згідно видаткових накладних: №ВС14010032 від 14.01.2020 р. на суму 625,31 грн, №ВС14010031 від 14.01.2020 р. на суму 6 196,66 грн.

Товар прийнято відповідачем без жодних зауважень щодо якості, кількості, асортименту та комплектності якого про що свідчать штампи та підписи уповноважених осіб у видаткових накладних.

31.01.2020 р. сторони підписали та скріпили печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р., згідно якого станом на 31.01.2020 р. заборгованість на користь ТзОВ «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак» складає 6 822,53 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору №247-10-01-20 на закупівлю товарів від 10.01.2020 р., згідно видаткових накладних №ВС14010032 від 14.01.2020 р., №ВС14010031 від 14.01.2020 р. не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 6 822,53 грн.

У зв`язку із несплатою за поставлений товар, згідно видаткових накладних №ВС14010032 від 14.01.2020 р., №ВС14010031 від 14.01.2020 р., позивач звертався до відповідача з претензію б/н від 01.07.2020 р. з проханням негайно здійснити оплату суми заборгованості.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 204,68 грн штрафу, 125,61 грн три проценти річних, 81,87 грн інфляційних втрат.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 7 234,69 грн заборгованості, з яких 6 822,53 грн основний борг, 204,68 грн штраф, 125,61 грн три проценти річних, 81,87 грн інфляційні втрати.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №247-10-01-20 на закупівлю товарів від 10.01.2020 р.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 5.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом ___ календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Факт поставки позивачем товару по договору №247-10-01-20 на закупівлю товару від 10.01.2020 р. підтверджується видатковими накладними на загальну суму 6 822,53 грн, які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар по договору не провів.

У зв`язку із несплатою за поставлений товар, згідно видаткових накладних №ВС14010032 від 14.01.2020 р., №ВС14010031 від 14.01.2020 р., позивач звертався до відповідача з претензію б/н від 01.07.2020 р. з проханням негайно здійснити оплату суми заборгованості.

Факт надіслання даної претензії відповідачу підтверджується поштовою накладною №7905400387280 від 03.07.2020 р. та описом вкладення до цінного листа від 03.07.2020 р.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар по договору №247-10-01-20 на закупівлю товару від 10.01.2020 р. на загальну суму 6 822,53 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 6 822,53 грн не спростовував, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 6 822,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 10.4. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, строк оплати за який вже минув, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 3% від суми неоплаченого в строк поставленого товару.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути штраф в сумі 204,68 грн, три проценти річних на загальну суму 125,61 грн за період з 29.01.2020 р. по 08.09.2020 р., інфляційні втрати на загальну суму 81,87 грн за період з 29.01.2020 р. по 08.09.2020 р.

Суд перевірив розрахунок штрафу та встановив, що позивачем штраф в сумі 204,68 грн нарахований правильно.

Водночас слід зазначити, що позивач неправильно визначив перший день прострочки.

Строк оплати визначений сторонами у п. 5.2. договору не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Враховуючи, що поставка відбулась 14.01.2020 р., оплата проводиться не пізніше 30 днів з дня отримання товару, тридцятий день припадає на 13.02.2020 р., відтак першим днем прострочення є 14.02.2020 р., а не 29.01.2020 р. як вважає позивач.

Згідно проведеного судом розрахунку за період з 14.02.2020 р. по 08.09.2020 р. до стягнення з відповідача підлягає 116,32 грн 3% річних.

Суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат наданих позивачем з огляду на таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов`язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач невірно розрахував інфляційні втрати.

Першим днем прострочки є 14.02.2020 р., позивач вказує період нарахування інфляційних втрат по 08.09.2020 р. включно, відтак згідно проведеного судом розрахунку боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 14.02.2020 р. по 08.09.2020 р. сукупний індекс інфляції за цей період становить 101,00 % відтак інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період становить 68,23 грн.

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 68,23 грн інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 6 822,53 грн основного боргу, 204,68 грн штрафу, 116,32 грн три проценти річних, 68,23 грн інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1720 від 10.09.2020 р.

В силу ст. 129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (юридична адреса: 80086, Львівська область, Сокальський район, с.Сілець; поштова адреса: 80193, Львівська область, с.Соснівка; ідентифікаційний код 00178175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Всесмак» (79015, Львівська область, м.Львів, вул.Героїв УПА, буд. 73; ідентифікаційний код 39789864) 6 822,53 грн основного боргу, 204,68 грн штрафу, 116,32 грн три проценти річних, 68,23 грн інфляційних втрат та 2 095,49 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено 20.11.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович