Рішення № 93036943, 23.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2020Справа № 910/10003/20Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"про стягнення 8 760, 18 грн Суддя Підченко Ю.О.Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (надалі - відповідач) про стягнення 7 798,00 грн шкоди (основного боргу), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 115,05 грн 3% річних, 730,16 грн пені та 116,97 грн інфляційного збільшення за період прострочення, нарахованих у зв`язку із простроченням відповідачем оплати основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілів "Skoda Fabia", державний номерний знак (надалі - д.н.з.) НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та "Mazda", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів серія АО номер 1253251 та яка була визнана винною у означеній дорожньо-транспортній пригоді. З урахуванням вищевикладеного у позивача, який сплатив на користь застрахованої ним особи страхове відшкодування, виникло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2020 відкрито провадження у справі №910/10003/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, а також зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1253251.

30.07.2020 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація про страхове покриття згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1253251.

09.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що відповідачем було сплачено на користь позивача вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 5 798,00 грн, за вирахуванням франшизи згідно полісу № АО/1253251.

Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом сторони були повідомлені належним чином.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України було винесено постанови № 239 від 25.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020, відповідно до яких термін карантину неодноразово подовжувався та станом на момент розгляду даної справи термін карантину продовжено до 31.12.2020.

Між тим, 02.04.2020 набули чинності зміни до Господарсько-процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ". Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.

Поряд із тим, суд враховує положення статті 64 Конституції України якою передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану. Відтак право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Водночас, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв`язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" було укладено додаткову угоду № 5 до договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0689458/9069, згідно якої позивач, між іншого, взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 .

Як вбачається із постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 у справі № 521/14066/19, 12.08.2019 о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mazda", д.н.з. НОМЕР_2 в м. Одесі по вул. Г. Петрова, 23, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушила п. 13.1 "Правил дорожнього руху України" та в результаті чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до вказаної постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 у справі № 521/14066/19 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з рахунку № ИС-00000365 від 21.08.2019, копія якого міститься в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 склала 7 798,00 грн.

Так, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 2300281442 від 23.08.2019 позивачем визначено розмір страхового відшкодування в сумі 7 798,00 грн та сплачено зазначені грошові кошти на користь потерпілої особи, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 031915 від 27.08.2019, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 - водія транспортного засобу "Mazda", д.н.з. НОМЕР_2 , яка є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі полісу № АО/1253251 зі строком дії з 11.06.2019 по 10.09.2019, при цьому цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн та франшизу в розмірі 2 000,00 грн.

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "Mazda", д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування на користь особи, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов`язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. п. 7.38, 7.39 Методики, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відтак, оскільки ДТП сталося у 2019 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 - 2017 року випуску, тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації авто не перевищував 7 років, слід дійти висновку, що коефіцієнт фізичного зносу не має враховуватися при розрахунку розміру страхового відшкодування відповідно до п. п. 7.38 Методики. Доказів наявності інших підстав для нарахування коефіцієнту фізичного зносу, що визначені у п. 7.39 Методики, матеріали справи не містять.

Окрім того, суд враховує положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Так, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації № 2300281442/АК від 11.10.2019 на суму 7 798, 00 грн, яка була направлена на адресу відповідача 11.10.2019.

Таким чином, звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у із настанням описаної вище дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено протягом однорічного терміну, тобто з дотриманням терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування".

Між тим, як вбачається із платіжного доручення № 13358 від 28.08.2020 на суму 5 798,00 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 (за вирахуванням франшизи в сумі 2 000,00 грн, що визначена згідно полісу № АО/1253251) була сплачена відповідачем на користь позивача.

Так, в силу припису п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимог про стягнення 5 798,00 грн страхового відшкодування підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Між тим, абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, оскільки заявлене позивачем страхове відшкодування в сумі 7 798,00 грн було визначене без вирахування позивачем франшизи в сумі 2 000, 00 грн, а страхове відшкодування в сумі 5 798,00 грн було сплачено відповідачем та судом було закрито провадження у даній частині вимог, суд приходить до висновку, що у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування в сумі 2 000, 00 грн слід відмовити.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому за визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК України також встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням, тобто грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі, а відтак, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Відтак, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 116,97 грн інфляційного збільшення суми боргу та 115,05 грн 3 % річних є обґрунтованими та позов у цій частині вимог також підлягає задоволенню.

Поряд із тим, відповідно до положень ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно зі ст. 551 ЦК України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В строк визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", відповідач своє зобов`язання по виплаті позивачу страхового відшкодування не виконав. Доказів іншого матеріали справи не містять.

А тому, оскільки відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 730,16 грн є обґрунтованими та позов у даній частині вимог також підлягає задоволенню.

Водночас, враховуючи те, що спір у даній справі виник в результаті неправомірних дій відповідача, що полягають у несвоєчасній виплаті на користь позивача суми страхового відшкодування, суд, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає витрати зі сплати судового збору в сумі 1 622,10 грн на відповідача та поряд із тим - з огляду на необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 2 000,00 грн, решта витрат зі сплати судового збору (в сумі 479,90 грн) покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, ч. 3 ст. 130, ст. ст. 165, 178, 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхового відшкодування в сумі 5 798,00 грн закрити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 23510137) 115, 05 грн 3% річних, 116, 97 грн інфляційного збільшення за період прострочення, 730, 16 грн пені та 1 622, 10 грн судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.11.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко