Ухвала суду № 93036935, 24.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.11.2020Справа № 910/9168/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

про забезпечення позову

у справі № 910/9168/20

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Київської міської ради

до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд"

про скасування рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд-Трейд» про скасування рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення тендерного комітету, оформлене Протоколом розкриття тендерних пропозицій б/н від 07.04.2020 та Повідомлення про намір укласти Договір від 07.04.2020, є незаконним та підлягає скасуванню, а Договір генпідряду № 23/04-20 від 23.04.2020 визнанню недійсним, як такі, що порушують правові та економічні засади здійснення закупівель для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.2020.

21.07.2020 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву.

24.07.2020 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 27.07.2020 представники учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 07.09.2020.

11.08.2020 представником відповідача 2 подано доповнення до відзиву.

12.08.2020 представником позивача 2 подано відповідь на відзив.

14.08.2020 представником прокуратури подано відповідь на відзиви.

20.08.2020 представником відповідача 1 подано заперечення на відповідь на відзив.

31.08.2020 представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив.

07.09.2020 представником прокуратури подано заперечення на відповідь позивача, клопотання про витребування доказів.

У зв`язку з відрядженням судді Грєхової О.А. до Національної школи суддів України, судове засідання, призначене на 07.09.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва підготовче судове засідання призначено на 28.09.2020.

25.09.2020 представником позивача 1 подано клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

У судове засідання 28.09.2020 представник позивача 1 не з`явився, інші учасники судового процесу з`явились.

За наслідками розгляду клопотання представника прокуратури про витребування доказів, суд залишив вказане клопотання без задоволення, постановивши протокольну ухвалу з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, а отже, оскільки прокурор не подав клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою, клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, в зв`язку з чим, суд залишає його без задоволення. При цьому, суд враховує, що будь-яких клопотань про продовження/поновлення процесуальних строків, означене клопотання, із обґрунтуванням неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, не містить.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 12.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.09.2020 представником позивача 1 подано клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

08.10.2020 представником відповідача 1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08.10.2020 представником відповідача 2 подано письмові пояснення.

12.10.2020 представником прокуратури подано клопотання про витребування доказів.

12.10.2020 представником прокуратури подано клопотання про зміну найменування.

За наслідками розгляду клопотання представника прокуратури про витребування доказів, суд залишив вказане клопотання без задоволення, у зв`язку з його необґрунтованістю.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 02.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

Судове засідання 02.11.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 підготовче засідання призначено на 30.11.2020.

19.11.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про залишення позову без розгляду.

23.11.2020 Першим заступником керівника Київської міської прокуратури подано заяву про забезпечення позову.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що на розгляд суду ставиться питання законності укладеного договору генпідряду та доцільності витрачення бюджетних коштів на виконання умов оспорюваного договору у сумі понад 350 млн. грн., існують підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Прокурор також зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена специфікою договорів про надання послуг щодо поточного ремонту доріг, зокрема у випадку визнання такого договору недійсним, буде неможливою реальна реституція, тобто поновлення первинного становища, оскільки комунальне підприємство не зможе повернути товариству надану в ході виконання договору послугу щодо будівництва великої окружної дороги та використанні при її будівництві матеріали, що може породити низку судових спорів предметом яких буде стягнення з комунального підприємства вартості виконаних робіт, а також штрафних санкцій. У зв`язку з викладеним, прокурор просить заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання умов оскаржуваного договору № 23/04-20 від 23.04.2020.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Cуд також зазначає, що посилання заявника на сам факт звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним Договору, ціна якого є значною, як і можливе часткове виконання договору сторонами такого договору, доказів в підтвердження чого, прокурором не додано, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі за позовом про визнання недійсним договору буде ускладнено, або унеможливлено.

При цьому, посилання прокурора на можливість стягнення з комунального підприємства вартості виконаних робіт, а також штрафних санкцій, в обґрунтування поданої заяви судом до уваги не приймаються, оскільки зводяться до фактичного звернення з даною заявою в інтересах відповідачів, а не позивачів.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 24.11.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова