Рішення № 93036932, 12.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020Справа № 910/2416/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр"

до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування"

про стягнення 1 071 390, 52 грн.

Представники:

від позивача: Гук Т.І.;

від відповідача: Занузданов М.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 071 390, 52 грн, з яких: 800 000, 00 грн - основний борг, 195 703, 92 грн - пеня та 75 686, 60 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № П-1412/18 від 14.12.2018 в частині виконання робіт у визначений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.03.2020.

04.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" надійшло клопотання, в якому позивач просить суд скасувати (відмінити) поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" позов до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування".

24.03.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду), в якому з урахуванням запровадження на усій території України з 12 березня до 03 квітня карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу СОVID-19, просить суд перенести розгляд справи на іншу дату.

25.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" документи згідно переліку наведеного у прохальній частині клопотання. Аналогічне клопотання про витребування доказів надіслано відповідачем 20.03.2020 на електронну пошту суду.

Судове засідання, призначене на 26.03.2020 не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2020 підготовче засідання у справі № 910/2416/20 призначено на 30.04.2020.

У судовому засіданні 30.04.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не вчасно було виконано свої зобов`язання по встановленню ДЕС в проектне положення згідно п. 3.2.1. укладеного договору, що в свою чергу унеможливило своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань. Також, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Також, у судовому засіданні 30.04.2020 судом поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та оголошено перерву до 21.05.2020.

08.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначає, що позивач отримав від відповідача акти форми КБ-2в та КБ-3 після повідомлення про розірвання договору та подання даної позовної заяви, тобто через рік після закінчення строку виконання робіт. Крім того, позивач просить суд постановити окрему ухвалу за фактом підроблення доказу, а саме офіційного документа долученого до матеріалів справи, датованого 28.02.2020 (який одержаний судом 04.03.2020) про скасування позовної заяви від 18.02.2020 по справі № 910/2416/20.

У судовому засіданні 21.05.2020 позивач повідомив суд, що клопотання про скасування (відміни) поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" позову до суду не подавав, бланк клопотання є підробленим та, відповідно, не підтримує його.

Враховуючи пояснення позивача суд залишає без розгляду клопотання про скасування (відміни) поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" позову поданого до суду 04.03.2020.

Крім того, у судовому засіданні 21.05.2020, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, приймаючи до уваги, що частину документів, які просив витребувати відповідач надані позивачем разом з відповіддю на відзив, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача в частині надання проектної-кошторисної документації, календарного графіку виконання робіт.

Також, у судовому засіданні 21.05.2020 оголошено перерву до 25.06.2020.

22.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення, в яких, зокрема зазначає, що договором не передбачено розірвання його в односторонньому порядку, тож договір на даний час є чинним.

Крім того, 22.06.2020 відповідач подав до суду клопотання про виклик свідків, в якому просить суд викликати та допитати в якості свідків наступних осіб: директора ТОВ "Алтаюр" - Мартиненка А.В.; представника НАЗК Панченко М.; технагляд Добриднюка С.П.; головного інженера проекту Сіренка Романа.

Також 22.06.2020 відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у позивача: акти закриття прихованих робіт, журнал авторського нагляду, загальний журнал ведення робіт, журнал технічного нагляду та записи в журналах відвідувачів на прохідній НАЗК.

22.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав до суду заяву з переліком питань в порядку ст. 90 ГПК України.

У судовому засіданні 25.06.2020 позивач подав письмові пояснення, в додатках до яких додано проектно-кошторисну документацію.

Також, у судовому засіданні 25.06.2020 позивач не підтримав заявлене у відповіді на відзив клопотання про винесення окремої ухвали.

Крім того, враховуючи отримання позивачем заяви відповідача з переліком питань в порядку ст. 90 ГПК України, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача надати відповіді на поставлені відповідачем питання в порядку ст. 90 ГПК України.

У судовому засіданні 25.06.2020, розглянувши клопотання відповідача про виклик свідків, зважаючи на те, що представником відповідача при заявленні клопотання про виклик свідків не подано відповідних заяв осіб, яких відповідач просить викликати та допитати у якості свідків в судове засідання, суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про виклик свідків.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні 25.06.2020 клопотання відповідача про витребування доказів, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, з метою встановлення фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зобов`язав позивача надати суду журнал авторського нагляду та журнал ведення будівельних робіт.

Також, у судовому засіданні 25.06.2020 оголошено перерву до 06.08.2020.

24.07.2020 до суду надійшло клопотання відповідача (надіслане на електронну пошту суду) про відкладення розгляду справи, в якому відповідач у зв`язку з перебуванням у відпустці просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 06.08.2020 розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначив, що юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 06.08.2020 суд повторно зобов`язав позивача надати журнал авторського нагляду, журнал ведення будівельних робіт та відклав розгляд справи на 03.09.2020.

03.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, в якому просить суд долучити до матеріалів справи загальний журнал робіт.

У судовому засіданні 03.09.2020 представник відповідача надав, зокрема журнал авторського нагляду під час будівництва для приєднання до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2416/20 призначено на 08.10.2020.

01.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про визнання доказів недопустимими.

Також, 05.10.2020 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про визнання доказів неналежними.

У судовому засіданні 08.10.2020 оголошено перерву до 12.11.2020.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав клопотання про вирішення питання про стягнення судових витрат після ухвалення рішення.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (далі - замовник) та Приватним підприємством "Промислове та цивільне будівництво і проектування" (далі - підрядник) укладено договір № П-1412/18, умовами якого передбачено, що підрядник зобов`язується: провести окремі частини монтажних робіт по проекту: «Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві» Розділи: Електротехнічні рішення (ЕТР), дизельна електростанція (ДЕС), протипожежна сигналізація та пожежогасіння (ПС.ПГ), а саме: виконати всі необхідні електро-монтажні роботи, згідно розробленої проектної документації та кошторису, та умов договору, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх згідно умов, визначених даним договором.

Вид робіт, що підрядник зобов`язується виконати: Код ДК 021:2015 - 45310000-3 «Електромонтажні роботи». КВЕД 2010:43.21 - електромонтажні роботи (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору становить: 1 081 237, 13 грн, в т.ч. ПДВ 20 % 180 206, 19 грн.

Згідно п. 3.2. договору, в ціну договору входять всі необхідні будівельно-монтажні роботи та матеріали згідно розробленої проектної документації та кошторисної документації, що пройшла державну експертизу (додаток № 1).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що замовник зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця передоплату у розмірі 500 000, 00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 83 333, 33 грн) протягом 3 к.д. з дня підписання договору для виготовлення та закупівлі обладнання та проведення електромонтажних робіт.

За умовам п. 4.3. договору, документи про виконані роботи та їх вартість своєчасно складаються підрядником. Підрядник забезпечує своєчасне надання складених у встановленому порядку та підписаних документів замовнику для підписання. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. договору, приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог цього договору. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт, замовник розпочинає їх приймання.

Згідно п. 5.3. договору, передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у десятиденний строк зобов`язаний безоплатно їх усунути і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт (п. 5.4. договору).

У відповідності до п. 5.5. договору, приймання-передача закінчених робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) із урахуванням можливих змін чи коригувань, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками.

Відповідно до п. 6.4. договору, підрядник зобов`язаний, зокрема приступити до виконання робіт згідно календарного графіку виконання робіт (додаток № 4) - п. 6.4.1. договору; виконати в встановлені строки роботи визначенні цим договором - п. 6.4.2.; передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та цим договором, якісно виконані, закінчені роботи та надати акти для оплати - п. 6.4.3.

Згідно п. 7.3. договору, за порушення строків виконання зобов`язання підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % ціни договору, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.2. договору, роботи за цим договором мають бути виконані до 28.02.2019 року.

Згідно п.10.3. договору, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником за довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору відповідно до п. 4.1. договору було перераховано на користь відповідача в якості попередньої оплати 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4374 від 14.12.2018.

Крім того, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000, 00 грн для придбання матеріалів, обладнання, необхідних для виконання робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 4478 від 24.01.2019, № 4505 від 31.01.2019 та № 4535 від 05.02.2019.

Таким чином, позивачем у якості передоплати було сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 800 000, 00 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не були виконані роботи за договором № П-1412/18 від 14.12.2018, не повідомлено позивача про готовність передати закінчені роботи, не надіслано довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3).

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 283-2019 від 10.12.2019, в якій позивач зазначає, що станом на 04.12.2019 роботи згідно договору, розробленої проектної документації та кошторису не виконані, враховуючи погоджені сторонами строки виконання робіт до 28.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить вважати розірваним договір № П-1412/18 від 14.12.2018 та повернути передоплату у розмірі 800 000, 00 грн, а також повідомляє відповідача про необхідність сплати пені та штрафу за порушення строків виконання робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 10.12.2019.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконані роботи за договором, а тому останній зобов`язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 800 000, 00 грн., що відповідач в свою чергу не зробив.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 195 703, 92 грн - пені за період з 28.02.2019 по 27.08.2019 та 75 686, 60 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № П-1412/18 від 14.12.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, відповідно до п. 4.1. договору було перераховано на користь відповідача в якості попередньої оплати 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4374 від 14.12.2018.

Крім того, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000, 00 грн для придбання матеріалів, обладнання необхідних для виконання робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 4478 від 24.01.2019, № 4505 від 31.01.2019 та № 4535 від 05.02.2019.

Тож, загальна сума перерахованих позивачем коштів у якості попередньої оплати становить 800 000, 00 грн.

Відповідно до п. 10.2. договору, роботи за цим договором мають бути виконані до 28.02.2019 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю дизельної електростанції в проектному положенні, настала обставина непереборної сили, що передбачена п. 8.1. договору, на підставі якої відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків виконання робіт. Також, відповідач зазначає про надсилання позивачу актів виконаних робіт за договором № П-1412/18 від 14.12.2018 листом № 353/1/20 від 20.02.2020.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на договір № 127/18 від 21.12.2018 укладений між Національним агентством з питань запобігання корупції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" як на підтвердження виконання ним підрядних робіт.

Проте, суд не погоджується з такими твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Згідно п. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти і оплатити.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Так, відповідач зазначає, що листом № 353/1/20 від 20.02.2020 було надіслано позивачу акти виконаних робіт за договором № П-1412/18 від 14.12.2018 для підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні такі акти, як і відсутні довідки про вартість виконаних робіт, тобто відповідні акти не були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву для дослідження судом, при цьому як вбачається зі змісту листа № 353/1/20 останній датований 20.02.2020, в той час як позивач звернувся до суду з вказаним позовом 18.02.2020, що свідчить про направлення вказаного листа після звернення позивача до суду, та, відповідно, майже через рік після закінчення строку виконання робіт, погодженого сторонами в договорі.

За умовам п. 4.3. договору, документи про виконані роботи та їх вартість своєчасно складаються підрядником. Підрядник забезпечує своєчасне надання складених у встановленому порядку та підписаних документів замовнику для підписання. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.

Відповідно до п. 5.2. договору, після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт, замовник розпочинає їх приймання.

Згідно п. 5.3. договору, передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п. 5.5. договору, приймання-передача закінчених робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) із урахуванням можливих змін чи коригувань, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками.

Згідно п.10.3. договору, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником за довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з проведення окремих частин монтажних робіт по проекту: «Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві» Розділи: Електротехнічні рішення (ЕТР), дизельна електростанція (ДЕС), протипожежна сигналізація та пожежогасіння (ПС.ПГ) у строк до 28.02.2019.

Суд зазначає, що відповідачем в порушенням умов договору не було надіслано позивачу повідомлення про готовність до передачі закінчених робіт, не було складено та надіслано позивачу довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-2В, КБ-3), що відповідно до п. 5.5. та 10.3. договору є підтвердженням виконанням робіт за договором та підставою для прийняття їх замовником.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність дизельної електростанції (ДЕС) в проектному положенні, як підставу звільнення від відповідальності за порушення строків виконання робіт, оскільки як вбачається зі змісту договору № П-1412/18 від 14.12.2018 останній не містить обов`язку замовника з доставки та встановлення ДЕС в проектне положення, крім того, наявність/відсутність ДЕС не перешкоджало відповідачу виконати усі інші роботи передбачені п. 1.1. договору та передати їх замовнику за актами приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання усіх робіт у строк передбачений договором - до 28.02.2019.

Щодо посилання відповідача на договір № 127/18 від 21.12.2018 укладений між Національним агентством з питань запобігання корупції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр", суд зазначає наступне.

Так, 21.12.2018 між Національним агентством з питань запобігання корупції (Національне агентство) (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (далі - генеральний підрядник) укладено договір № 127/18, умовами якого передбачено, що генпідрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик, власними силами і засобами виконати та здати у строки, обумовлені договором, роботи з будівництва відомчого центру обробки даних з технічними переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби народів, 28 у м. Києві (далі - роботи), згідно з кодом ДК 021:2015 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації з дотриманням будівельних норм і правил, а замовник, в межах коштів передбачених кошторисом за бюджетною програмою КПКВК 6331010 (КЕКВ 3122) зобов`язується прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначаються у проектно-кошторисній документації, затвердженій наказом Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.10.2018 № 1-АГ/18 (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 14.1 договору, генпідрядник має право залучити до виконання робіт субпідрядників. Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати таким вимогам: мати ліцензію на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками: мати ресурси (матеріальні, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт; мати працівників із відповідними кваліфікаційними сертифікатами (з урахуванням статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно п.п. 14.2. та 14.3. договору, залучення субпідрядників здійснюється генпідрядником за погодженням із замовником. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обгрунтуванням свого рішення. Відносини між субпідрядниками, замовником та генпідрядником будуть регулюватися із урахуванням положень загальних умов.

Пунктом 14.4. договору, договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених загальними умовами. Генпідрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Генпідрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором, а перед замовником - за невиконання зобов`язань субпідрядниками (п. 14.5. договору).

За умовам п. 14.6. договору, генпідрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов`язань.

Додатком № 1 до договору № 127/18 від 21.12.2018 погоджено Календарний графік виконання робіт з побудови відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28 у м. Києві.

Також, сторонами договору № 127/18 від 21.12.2018 затверджено Завдання на проектування: «Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві» (коригування).

Суд зазначає, що Приватне підприємство "Промислове та цивільне будівництво і проектування" не є стороною вказаного договору та останній не визначає обсяг зобов`язань, що виникли між позивачем та відповідачем, та, відповідно не впливає на строки виконання робіт погоджені у договорі № П-1412/18 від 14.12.2018 і не підтверджує факт виконання робіт відповідачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, роботи за договором № 127/18 від 21.12.2018 були виконані позивачем у повному обсязі та прийняті Національним агентством з питань запобігання корупції, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, які підписані представниками позивача та Національного агентства з питань запобігання корупції, при цьому, жоден акт не містить підпису представника відповідача.

Щодо посилання відповідача на Загальний журнал робіт та Журнал авторського нагляду, суд зазначає, що останні заповнені відповідачем та не підтверджують факт виконання відповідачем визначених договором робіт у строк до 28.02.2019, оскільки умовамами укладеного між сторонами договору чітко визначено порядок передачі закінчених робіт, а саме шляхом складання актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-2В, КБ-3).

Таким чином, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження виконання відповідачем монтажних робіт по проекту: «Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві» Розділи: Електротехнічні рішення (ЕТР), дизельна електростанція (ДЕС), протипожежна сигналізація та пожежогасіння (ПС.ПГ), як і відсутні первинні документи на підтвердження придбання матеріалів та обладнання на перераховану суму авансу.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 283-2019 від 10.12.2019, в якій позивач просив повернути передоплату у розмірі 800 000, 00 грн, а також повідомляє відповідача про необхідність сплати пені та штрафу за порушення строків виконання робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 10.12.2019.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 800 000, 00 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано до суду жодних належних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 800 000, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 195 703, 92 грн - пені за період з 28.02.2019 по 27.08.2019 та 75 686, 60 грн - штрафу у розмірі 7 % від цін договору.

Згідно п. 7.3. договору, за порушення строків виконання зобов`язання підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % ціни договору, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов`язання підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % ціни договору, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, оскільки, як встановлено судом вище, роботи за договором мали бути виконані до 28.02.2019 року, тож прострочення виконання зобов`язання з виконання робіт відбулося починаючи з 01.03.2019.

Отже, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 194 622, 68 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з виконання робіт за період з 01.03.2019 по 27.08.2019 нарахована на суму 1 081 237, 13 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідно до п. 7.3. договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 424 746, 00 грн. - 75 686, 60 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" (вул. Богомольця, буд. 7/14, приміщення 182, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код - 35901795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (прос. В. Лобановського, буд. 56/21, офіс 8.4, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код - 37210479) 800 000 (вісімсот тисяч) грн 00 коп. - передоплати, 194 622 (сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн 68 коп. - пені, 75 686 (сімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 60 коп. - штрафу та 16 054 (шістнадцять тисяч п`ятдесят чотири) грн 65 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 23.11.2020.

Суддя С. О. Щербаков