Рішення № 93036921, 24.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2020Справа № 910/14133/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» (02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 14)

про стягнення 150 532,92 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» про стягнення 150 532,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Додатку №1 до договору №601-187 про відступлення права вимоги від 11.10.2018, укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), позивач набув право вимоги щодо заборгованості відповідача за договором №7560912 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 136 547,60 грн, яку просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8 530,90 грн та 3% річних у розмірі 5 454,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/14133/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 буда отримання відповідачем 28.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471469889.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що подані 09.11.2020 позивачем через загальний відділ діловодства суду клопотання про поновлення процесуального строку та відповідь на відзив не беруться судом до уваги, оскільки відзив на позовну заяву до суду у справі № 910/14133/20 не надходив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії споживачам міста Києва здійснює Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» (надалі - кредитор/постачальник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - новий кредитор/позивач) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період 01.08.2018 до дати укладення цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору цесії перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку №1 до цього договору.

Згідно з умовами п. 3.4.2 договору цесії позивач має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Відповідно до пункту 471 Додатку № 1 договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» за договором № 7560912 на постачання теплової енергії у гарячій воді у сумі 136 547,60 грн.

У відповідності до п. 1.3 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня, 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Таким чином, позивач прийняв право вимоги з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 136 547,60 грн та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 30/вих-7560912 від 02.03.2020 про заміну кредитора і наявну заборгованість. Відповідач листом від 19.03.2020 № 50/03-20 повідомив позивача про наявність заборгованості у АТ «Київенерго» перед позивачем за рішенням суду у справі № 910/13847/18 та просив провести взаємозалік зобов`язань. Позивачем надано відповідь на вказаний лист відповідача, в якому зауважив про неможливість проведення взаємозаліку, оскільки КП «Київтеплоенерго» не є універсальним правонаступник усіх прав та обов`язків АТ «К.ЕНЕРГО» , а за договором цесії має лише право вимагати дебіторську заборгованість з боржників. У даному листі позивач зазначив, що у разі не сплати заборгованості, останній звертатиметься до суду за захистом своїх порушених прав.

Заборгованість з боку відповідача не була погашена, а тому позивач звернувся до суду.

Отже, спір у справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати заборгованості спожиту теплову енергію.

Як вбачається із матеріалів справи 02.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» (надалі - споживач/ відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560912 (надалі - договір постачання), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання а споживач зобов`язується отримати її та сплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

В подальшому, як зазначено вище, 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 відповідно до якого ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" відступило, а позивач прийняв право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії у розмірі 136 547,60 грн за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560912.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 1.1 договору постачання предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячий воді.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачання постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

У додатку № 2 до договору "Тарифи та порядок розрахунків" сторонами погоджено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання. Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.06.2016 № 972 та від 3006.2016 № 210 затверджено тариф на теплову енергію ПАТ «Київенерго», без урахування ПДВ житловими організаціями 1153,80 грн/Гкал.

У п. 9 додатку 2 визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Бориспільська, 6-А, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову карту фактичного споживання за попередній період та акти звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту ї одержання.

Згідно з п. 10 Додатку 2 споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактичну спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями.

Відповідно до п.п 4.1, 4.9. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2017 року. Припинення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором №7560912 на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 136 547,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з жовтня 2017 по липень 2018 року постачальником було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених договором на постачання теплової енергії на загальну суму 136 547,60 грн, що підтверджується обліковими картками за вказаний період та довідками про стан розрахунків та про нарахування за теплову енергію за спірний період.

Проте, відповідачем в порушення умов договору здійснено оплату спожиту теплової енергії, в результаті чого в останнього утворився борг у розмірі 136 547,60 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 136 547,60 грн.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8 530,90 грн та 3% річних у розмірі 5 454,42 грн.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат на загальну суму та 3% річних, судом встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а відтак, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 5 454,42 грн та інфляційні втрати у розмірі 8530,90 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» (02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 14; ідентифікаційний код 38139665) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у розмірі 136 547 (сто тридцять шість тисяч п`ятсот сорок сім) грн 60 коп.; 3 % річних в розмірі 5 454 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 42 коп.; інфляційні втрати у розмірі 8 530 (вісім тисяч п`ятсот тридцять) грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн 99 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.11.2020

Суддя Л. Г. Пукшин