Рішення № 93036836, 11.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2020Справа № 910/10681/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД"

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична

компанія "Укренерго"

про стягнення 1 095 183, 86 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0155-01024 від 22.05.2019, яка складається з 1 087 018, 46 грн - суми основного боргу, 6 532, 32 грн - пені, 1 633, 08 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором №0155-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 22.05.2019 р.

Ухвалою Господарського суду від 31.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10681/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.09.2020 р.

18.09.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.09.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго" просить зменшити нараховану пеню у розмірі 20 574, 11 грн, 3 % річних у розмірі 5 143, 53 грн, що були нараховані позивачем на 50% від заявленої суми.

Протокольною ухвалою від 23.09.2020 р. відкладено підготовче засідання на 20.10.2020 р.

28.09.2020 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та повернення судового збору.

09.10.2020 р. позивачем подано заперечення на відзив відповідача.

16.10.2020 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі його представника.

Протокольною ухвалою від 20.10.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" (постачальник) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено Договір №0155-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії (зі змінами і доповненнями).

Договір було укладено шляхом приєднання до умов публічного договору, форму якого зактверджено наказом відповідача №423 від 07.08.2019 р. та розміщено на офіційному сайті за відповідною заявою-приєднанням від 22.05.2019 р. та згідно з повідомленням Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та доручення до реєстру учасників ринку.

Відповідно до умов п.1.3. Договору предметом Договору є врегулювання небалансів електричної енергії, що склалися в результаті балансуючої групи на ринку електричної енергії.

Як встановлено п. 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення користувачем системи передачі правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до правил ринку.

На підставі цього Договору сторони відповідальної за баланс (далі - СВБ) Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Згідно із п. 1.1.2 гл. 1.1, п. 1.11.1 та п. 1.11.8 гл. 1.11 р. І Правил ринку система управління ринком (Market management system) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацію ри зкезих даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.

Aдміністратор рахунків (далі - АР) надає, кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів, даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system) через мережу Інтернет за https://mms.ua.energy/sing-in.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" через систему управління ринком (https://mms.ua.energy/sing-in) щодекадно надсилає Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів із зазначенням сум, що СВБ зобов`язане сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

З метою врегулювання небалансів, через систему управління ринком https://mms.ua.energy/sing-in) сформовано та виставлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" рахунки-фактури за електричну енергію за період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р.

У відповідності до пп. 3 п.3.3 та пп. 6 п. 3.4 Договору відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем у порядку та в терміни, визначеними Правилами ринку. Позивач має право отримувати плату за електричну енергію, продану відповідачу за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Згідно рахунків-фактури за електричну енергію за період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. відповідачу було надано послуги на загальну суму 1 087 018, 46 грн.

Як вказує позивач на момент подачі позовної заяви заборгованість за вказаними рахунками-фактури несплачена, а, відповідно, зобов`язання не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи (після відкриття провадження у справі № 910/10681/20), відповідачем було сплачено заявлену до стягнення позивачем заборгованість у розмірі 1 087 018, 46 грн, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище, провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 080 069, 74 грн підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, предметом спору у справі №910/10681/20 залишилися вимоги про стягнення 20 574, 11 грн пені та 5 143, 53 грн - 3% річних.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Щодо стягнення відповідача пені в розмірі 20 574, 99 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, пеня є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін.

Як роз`яснено в абзацах 3-5 пункту 2.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою у договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Водночас, дослідивши у судовому засіданні 11.11.2020 Договір № 423 від 07.08.2019 р., укладений між позивачем та відповідачем, судом встановлено відсутність у ньому пункту, який містить умови нарахування пені.

З огляду на те, що договір № 0155-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не містить положень, якими сторони визначили б розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 20 574, 11 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5 143, 53 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

За перерахунком суду сума 3 % річних підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3 492, 22 грн.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 087 018, 46 грн - закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 3 492 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 22 коп. 3% річних та 52 (п`ятдесят дві) грн 24 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення буде складено 23.11.2020.

Суддя Н.І. Зеленіна