Рішення № 93036627, 20.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2020Справа № 910/13326/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 40156,98 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофілд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 40156,98 грн.

У вказаній позовній заяві позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 36916,98 грн збитків, які виникли внаслідок незбереження вантажу - зерно кукурудзи, у вагонах №53201885 та №35203659, що підтверджується актом експертизи №120-305 від 24.03.2020. Вказав, що на підставі договору про перевезення вантажу - зерна кукурудзи, оформленого залізничною накладною №43451250, відповідач здійснив перевезення вказаного вантажу зі станції Кочубеївка на станцію Миколаїв-Вантажний у вагонах №53201558 (64000 кг) та № 53203659 (63650 кг).

Після прибуття зазначених вагонів та одержання їх від залізниці, одержувач вантажу здійснив їх переважування на брутто (у завантаженому стані) та виявив різницю в сторону зменшення на 3350 кг та 4800 кг. При огляді нижніх розвантажувальних люків зазначених вагонів виявлено нещільне прилягання фартука до центральних розвантажувальних люків вагонів.

Оскільки відповідач відмовився здійснити комісійну видачу вантажу та скласти комерційні акти, позивачем було замовлено проведення експертизи у Регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області, за результатами якої було складено акт №120-305 від 24.03.2020.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані із залученням експерта у розмірі 3240 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.09.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.09.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.10.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 05.10.2020.

12.10.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача найшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача зазначивши, що вантаж прибув у справних вагонах із непошкодженими пломбами та без ознак недостачі вантажу, у зв`язку з чим у залізниці були відсутні підстави для комісійної перевірки та складанні комерційних актів по зазначеним вагонам. Також відповідач зазначив, що останнім було прийнято вантаж та доставлено його одержувачу у схоронному стані, в той же час, відповідальність за збереження вантажу несе перевізник тільки до моменту видачі такого вантажу, а відтак, оскільки позивачем не доведено, що недостача вантажу сталася під час перевезення, позовні вимоги є необґрунтованими. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Судом встановлено, що Договором про надання послуг №07590/ПЗ-2018 від 07.02.2018 укладеним між Приватним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофілд» (замовник, позивач) відповідно до умов якого предметом договору є надання послуг із здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Згідно з п. 1.3. договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

13.03.2020 позивачем на адресу ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» були відправлені для вивезення водним транспортом у Південну Корею залізничні вагони №53203659 з зерном кукурудзи вагою 63650 кг та №53207885 вагою 64000 кг, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №43451350, згідно з якою вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем 13.03.2020 та виданий вантажоодержувачу 18.03.2020.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року за № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Як зазначено в залізничній накладній від 13.03.2020 №43451350 вантаж у вагони контейнери завантажено вантажовідправником, тобто позивачем.

Пунктом 15 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено, що видача на станціях призначення імпортних вантажів, що перевозяться не в прямому міжнародному сполученні через порти й прикордонні станції, а також експортних вантажів у портах, на прикордонних станціях, якщо вантажі прибули в справних вагонах, контейнерах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправників, портів, експедиторських організацій, митних органів, провадиться без участі залізниці, за винятком випадків, передбачених статтею 52 Статуту.

Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відповідно до абзаців 6, 7 пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 вересня 1999 року № 113 (із відповідними змінами), час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій та підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Вантаж прибув на станцію Миколаїв-Грузовий Одеської залізниці 18.03.2020 о 17:55 год., про що о 17:55 год. було повідомлено ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Після закінчення приймально-здавальних операцій представниками залізниці та вантажовласника - ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», підписано пам`ятку про подавання вагонів №674, згідно з якою 19.03.2020 о 22:30 год. останньому передано вагони №53203659 та №53201885. Будь-яких зауважень щодо справності вагонів, пошкодження запірно-пломбувальних пристроїв чи інших пошкоджень представником ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» зазначено не було.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційні акти складаються при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу після нього. У разі неможливості скласти комерційний акт в указаний термін він складається у всіх випадках не пізніше наступної доби (п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334).

Як вбачається із матеріалів справи, 19.03.2020 уповноваженими представниками ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» складено акти переважування № б/н, відповідно до якого останніми було встановлено відхилення маси брутто вантажу від зазначеної у залізничній накладній від 13.03.2020 у вагонах №53203659 та №53201885 маси. Кожний із вказаних вагонів був опломбований непошкодженими запірно-пломбувальними пристроями відправника (позивача), які не знімались.

У зв`язку з цим, ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» листом №243 від 20.03.2020 направив начальнику станції Миколаїв Вантажний регіональної філії «Одеська залізниця» вимогу, в якій повідомили, що при первинному переваженні вагонів виявлено нестачу вантажу, зокрема, у вагоні №53201885 - 3350 кг та у вагоні №53203659 - 4800 кг відповідно, у зв`язку з чим просило скласти комерційний акт щодо виявленої недостачі вантажу у зазначених вагонах.

У відповідь на вказаний лист Виробничим підрозділом «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» АТ «Українська залізниця» у листі №193/М від 20.03.2020 повідомив, що зазначені вагони подані на вивантаження 19.03.2016 о 22:30 год., які були прийняті представником ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» на підставі пам`ятки №674 без зауважень. Крім того, завантажений відправником вантаж, що прибув у непошкодженому вигляді, з непошкодженими ЗПП відправника видаються без перевірки маси та кількості, у зв`язку з чим підстави для складання комерційного акту відсутні.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

20.03.2020 ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» листом №244 звернулось із скаргою до начальнику виробничого підрозділу «Дирекція залізничих перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» в якій просило надати розпорядження та скласти відповідний комерційний акт щодо виявлення недостачі вантажу у вагонах №53201885, №53203659.

Проте станом на дату звернення позивача з даним позовом, відповіді на зазначену скаргу не надходило.

Окрім того, ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» листом №251 від 23.03.2020 звернулось з повідомленням до начальника станції Миколаїв-Грузовий регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», в якому просило виділити представника для присутності при проведенні експертизи, що відбудеться за участі експерта регіональної ТПП Миколаївської обл. на території ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» 23.03.2020 о 14:00 год.

Після того, актом експертизи №120-305 від 24.2020 складеним Миколаївською регіональною торгово-промисловою палатою за участю представника позивача, вагарів, представників ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», змінних майстрів, представника ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та слідчого слідчо-оперативної групи Заводського ВП в Миколаївській області було встановлено нестачу вантажу в кількості 8250 кг. Поряд із цим, в акті також зазначено, що вагони були опломбовані непорушеними пломбами ЗПП з відтиском: «Універсал М Варта, УЗ» номер пломби, відтиск пломб відповідає даним, вказаним у накладній. На металевій плашці вказано: «Кочубеевка ООО Агрофилд». При зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено у вагоні №53201885 в першому розвантажувальному бункері від сходів, зі сторони штурвалів, в місці прилягання кришки до корпусу бункера, в нижній частині виявлено механічний вплив, є зазор, довжиною 50 см, який частково затиснутий куском поліпропілену, видно затиснуті зерна кукурудзи. У вагоні №53203659 зі сторони штурвалів в нижній частині другого (середнього) розвантажувального бункера від сходів вагона, в місці прилягання кришки до корпусу бункера є механічний вплив з пошкодженням гумового ущільнювача, виявлено зазор довжиною 40 см, який частково затиснутий травою, видно затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи. При знятті ЗПП на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено у вагоні №53201885 між І та ІІ люками від сходів є конусоподібні поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 2,8 м та завглибшки візуально до 0,5 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік першого розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має механічний вплив, зазор з затиснутим поліпропіленом та зерном кукурудзи. У вагоні №53203659 між ІІ та ІІІ люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3 м та завглибшки візуально до 0,6 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік другого розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має механічний вплив, зазор з затиснутою травою та зерном кукурудзи.

Актами розбіжності ваги від 24.03.2020 встановлено, що у вагоні №№53201885 та №53203659 різниця між вагою відправника та вагою по факту складає 3450 кг та 4800 кг відповідно, дані акти підписано начальником караулу, вагарем, змінним майстром, представником позивача, представником ТОВ «Юнікорн Мерітайм» та експертом Миколаївської ТПП.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, вантаж вантажоодержувачу був виданий 19.03.2020, про що свідчить підписана представником ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» без жодних зауважень пам`ятка про подавання вагонів, а експертизу щодо нестачі вантажу проведено лише 24.03.2020. Між тим, доказів, що підтверджували б неможливість втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній під`їзній колії, позивачем не подано. Знаходження спірних вагонів з 19.03.2020 до 24.03.2020 на під`їзній колії 5233 ПрАТ «Київ Дніпровське МППЗТ» Ольшанська філія дільниця №2, які перебували під охороною ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», не є безумовним доказом втрати вантажу до його прибуття на станцію 19.03.2020 о 22:30 год.

Крім того, завантажений відправником вантаж прибув у справних вагонах закритого типу (хоперах), без ознак течі, з непошкодженими ЗПП відправника, що є підставою для його видачі відповідачем без перевірки маси та кількості.

Таким чином, судом встановлено, що залізницею було доставлено до станції призначення та видано вантаж у відповідності до ст. 52 Статуту, та підстави для складання комерційного акту на підставі ст. 129 Статуту були відсутні.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Приписами ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Водночас, згідно з підпунктом а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у втраті вантажу, у той же час позивачем доказів протилежного не подано. Посилання позивача на те що відповідач відмовився складати комерційний акт судом відхиляються, оскільки повідомлення ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» про складення комерційного акту було направлено відповідачу 20.03.2020 після фактичного прийняття вантажоодержувачем вагонів, що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів №674 від 19.03.2020.

Ураховуючи наведене, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу та наявність його вини у втраті вантажу належним чином не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків за втрачений вантаж у розмірі 36916,98 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Щодо заявлених позивачем витрат пов`язаних із залученням експерта у розмірі 3240 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з вищезазначеним, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат позивача у розмірі 3240 грн у зв`язку із залученням експерта.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 20.11.2020

Суддя Я.В. Маринченко