Ухвала суду № 93036576, 24.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/25/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.11.2020 Справа № 908/2570/20 (908/2988/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали заяви

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”, код ЄДРПОУ 21613132 (вул. Рекордна, 16, м. Запоріжжя, 69037) арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича (а/с 9, м. Запоріжжя, 69019)

до відповідачів: 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю “ТММ Експрес”, код ЄДРПОУ 35712122 (просп. Степана Бандери, 9, м. Київ, 04073)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”, код ЄДРПОУ 21613132 (вул. Рекордна, 16, м. Запоріжжя, 69037)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 – Акціонерне товариство “Вест Файненс Енд Кредит Банк”, код ЄДРПОУ 34575675 (вул. Леонтовича, 4, літ. А, А1, м. Київ, 01054)

про визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017

в межах справи № 908/2570/20

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”, код ЄДРПОУ 21613132 (вул. Рекордна, 16, м. Запоріжжя, 69037)

Кредитор - Компанія “ТНТ Експрес Ворлдвайд, Спол, С.Р.О.” TNT EXPRESS WORLDWIDE, SPOL, S.R.O. (реєстраційний номер 15888959, юридична адреса: За Траті, 206, 252, 19 Храштяни (Za Trati 206, 252, 19 Chrastany; адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 47, офіс 3)

Без виклику представників сторін

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 24.11.2020 заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”, арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича прийнято до розгляду в межах справи № 908/2570/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”. Судове засідання призначено на 08.12.2020 об 11 год 00 хв.

Разом із заявою 19.11.2020р. до суду надійшла заява (вх. №180/08-11/20) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: вантажний термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська. Будинок 1 (один), та який належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 9, код ЄДРПОУ: 35712122). Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 9, код ЄДРПОУ: 35712122) та будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме – вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська. Будинок 1 (один). Накласти арешт на нерухоме майно, а саме – земельну ділянку, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, площею 2,6147 га., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски, з цільовим призначенням – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та яка належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 9, код ЄДРПОУ: 35712122). Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 9, код ЄДРПОУ: 35712122) табудь-яким суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодонерухомого майна, а саме – земельної ділянки, кадастровий номер 3220888000:03:002:0004, площею 2,6147 га., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Проліски, з цільовим призначенням – 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Розглянувши матеріали справи та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вказана заява позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру (визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову заявником не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

Приймаючи до уваги недоведення позивачем наявності обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, з урахуванням предмету позову - визнання недійсними договору купівлі-продажу вантажного терміналу міжнародної кур`єрської пошти від 24.11.2017; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017 про забезпечення позову із зазначених в ній мотивів та визначеними заходами до забезпечення позову є необґрунтованою.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні заяви (вх. №180/08-11/20 від 19.11.2020) про забезпечення позову.

Ухвала набирає чинності з моменту її винесення – 24.11.2020р.

Суддя О.О. Юлдашев