Рішення № 93035291, 13.11.2020, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1128/20

Номер провадження 2/350/445/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючої судді Калиній Г.В.

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 12900 гривень 41 копійку заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 серпня 2010 року між акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ними вказаний договір, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 5000 щомісячно. Порушуючи умови договору, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 11 вересня 2020 виникла заборгованість в розмірі 12900 гривень 41 копійка, яка складається з: 8834 гривні 65 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 1899 гривень 81 копійка - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 2165 гривень 95 копійок - нарахована пеня.

Представник позивача у судове засідання не прибув, направив суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, про час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки по зареєстрованому місцю проживання, а також розміщення відповідного повідомлення на сайті суду. Причини неявки не відомі.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, у порядку встановлено ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з постановленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

20 серпня 2010 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитними коштами на підставі відповідних Тарифів банку обслуговування кредитних карт «Універасальна», з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується копіями Анкети заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приват - Банку (а. с. 13), довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а. с. 14), довідкою про видачу кредитних карт (а. с. 11), довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а. с. 12), та витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 15-38).

Підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає укладений між ним та Банком даний кредитний договір (а. с. 13). Позивач також зазначає у позовній заяві, що у такий спосіб між сторонами укладено кредитний договір.

У зв`язку з порушенням зобов`язань станом на 11 вересня 2020 року за розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 8834 гривні 65 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 1899 гривень 81 копійка - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0 гривень 00 копійок - нарахована пеня, що в сумі менше ціни позову та підтверджується розрахунками заборгованості (а. с. 10) та випискою за договором б/н станом на 14 вересня 2020 року (а. с. 49-54).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідачем 20 серпня 2010 року була підписана заява № б/н з метою отримання банківських послуг шляхом приєднання до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач уклав з банком договір приєднання, отримавши грошові кошти на кредитну карту.

Законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У Постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 910/10156/17 (провадження N 12-14гс18) та від 28 березня 2018 року справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) Велика палата Верховного Суду висловила таку позицію щодо застосування положень ст. 1048 ЦК України у боргових зобов`язаннях: відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки договором передбачений розмір відсотків за прострочення виконання зобов`язання, то застосовувати ст. 625 ЦК України, та стягувати з відповідача передбачені нею відсотки суд не вбачає підстав.

Крім того у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 2165 гривень 95 копійок, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку (а. с. 8 - 9) її розмір за період 12 місяців до часу подачі позову до суду становить 0 гривень 00 копійок

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за вказаним договором належним чином, чим порушив зазначені норми закону та умови договору, а тому заборгованість по тілу кредиту слід стягнути з нього рішенням суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до змісту ч. 2 цієї ж норми інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Позивач поніс документально підтверджені судові витрати у виді сплати судового збору, що з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерціний банк «Приват Банк» на р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором без номеру від 20 серпня 2020 року в сумі 8834 гривні 65 копійок, що становить заборгованість за тілом кредиту.

У стягненні 1899 гривень 81 копійки заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та 2165 гривень 95 копійок нарахованої пені відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерціний банк «Приват Банк» на р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, 2102 гривні судових витрат по справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Рішення може бути переглянуте Рожнятівським районним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Калиній