Рішення № 93035179, 21.10.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9161/20

Провадження № 2/761/5149/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Буцан Р.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Большакова Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про захист прав споживача та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 27.06.2019 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_2 було укладено договір № 31/06-19 про відступлення права вимоги за кредитним договором. Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ОСОБА_2 право вимоги за Договором № 77.1/АК-01130.08.2 від 25.08.2008 р, який було укладено між ОСОБА_3 та ПАТ «Родовід Банк» та в подальшому, за договором № 15 від 24.05.2019 р. право вимоги за договором № 77.1/АК-01130.08.2 було відчужено відповідачу. Також договором було встановлено ціну, за яку ОСОБА_2 отримала право вимоги - 92 050,00 грн. 20.03.2019 р. Голосіївським районним судом м. Києва було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором № 77.1/АК-01130.08.2 від 25.06.2008 р., були залишені без задоволення. Рішення набрало законної сили та отримано представником позивача 20.01.2020 р. Приймаючи до уваги, що станом на дату укладання угоди № 31/06-19 від 27.06.2019 р. у ОСОБА_3 був відсутній борг перед ПАТ «Родовід Банк», відповідач та банк, достовірно знаючи про це, в протизаконний спосіб отримали грошові кошти від позивача. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 та ч. 1 ст. 230 ЦК України, п. 2 ч. , ч. 6 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» представник позивача просить суд визнати недійсним договір№ 31/06-19 від 27 червня 2019 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» та ОСОБА_2 , як такий, що вчинений під впливом обману.

Провадження у справі відкрито 01.04.2020 р., відповідно до положень ст. ст. 19,274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов де зазначено наступне. За положеннями чинного законодавства України, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому, яке відбувається шляхом укладення договору. Укладення такого договору відбулось між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Ведикт Капітал» 24.05.2019 р., за умовами якого від банку до Товариства перейшло право вимоги за кредитним договором № 77.1/АК-01130.08.2 від 25.06.2008 р. В свою чергу 27.06.2019 р. договором про відступлення права вимоги № 15, за зазначеним кредитним договором право вимоги перейшло від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва було відмовлено банку у стягненні з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та у задоволені зустрічних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання кредитного договору. При цьому суд не становив відсутність заборгованості позичальника, а лише зазначив, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості. Підстави вважати, що наявність обставини для визнання договору недійсним відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник ТО «Вердикт Капітал» заперечував щодо задоволення заявлених вимог.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши надані доказ та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, 27.06.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та ОСОБА_2 було укладено договір № 31/06-19 про відступлення права вимоги з кредитним договором.

За умовами зазначеного договору Товариство (Сторона 1) взяло на себе зобов`язання в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати ОСОБА_2 (Сторона 2) право вимоги, яке належало Стороні 1 на підставі договору № 15 про відступлення прав вимоги від 24.05.2019 р., укладеного з ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором № 77.1/АК-01130.08.2 від 25.06.2008 р. з усіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 в обсязі, що визначаються у цьому договорі, а Сторона 2 взяла на себе зобов`язання перерахувати на користь Сторони 1 грошову суму в розмірі ціни договору.

Сторони погодили, що сума за цим договором на дату його укладання становить 92 050,00 грн.

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник позивача вказує, що договір має бути визнаний недійсним, оскільки за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2019 р. ПАТ «Родовід Банк» було відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01130.08.2 від 25.06.2008 р. - заборгованість позичальника перед кредитором відсутня.

В свою чергу представник відповідача вказує, що рішення суду яке набрало законної сили не свідчить про відсутність зобов`язань.

Так, як встановлено в судовому засіданні, 20.03.2019 р. Голосіївським районним судом м. Києва за результатами розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про розірвання договору було ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні як первісного так і зустрічного позову.

Разом з тим, доводи представника позивача щодо відсутності заборгованості позичальника ОСОБА_3 перед банком станом на день укладення спірного договору, оскільки, як свідчить текст вищезазначеного рішення суду до частини заявлених вимог ПАТ «Родовід Банк» застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.

До інших вимог, а саме застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, судом зроблено висновок що зважаючи на те, що кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, звернувшись до суду 21.06.2013 р. , то саме з цього періоду Банк набув право на стягнення платежів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи належного розрахунку суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 , суд позбавлений можливості прийти до обгрунтованого висновку про розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, а тому прийшов до висновку про те, що вимоги ПАТ «Родовід Банк» не підлягають задоволенню.

Отже підстави вважати, що рішенням суду підтверджено відсутність заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01130.08.2 від 25.06.2008 р. відсутні.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як це визначено ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено заборону нечесної підприємницької практики, і серед іншого, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

В свою чергу за приписами ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 Цивільного кодексу України) (правова позиція, що міститься в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 та від 28 серпня 2019 року у справі №753/10863/16-ц ЄДРСРУ № 83925484 ).

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (07 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 908/3262/16.

Підсумовуючи обставини встановлені і судовому засіданні суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено обставини, з якими законотворець передбачає можливість визнання недійсним договору, як такого, що вчинено під впливом обману.

Так під час розгляду справи не було отримано доказів наявності обману як такого, беручи до уваги, що рішення суду не містить в собі висновків, які в розумінні положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, щодо відсутності заборгованості за кредитним договором, підстави для визнання договору відступлення права вимоги № 31/06-19 від 27.06.2019 р., укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_2 відсутні.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст.2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 203,215,230, 512,514 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про захист прав споживача та визнання договору недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2020 року

Суддя: