Постанова № 9303226, 23.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.02.10Справа №2а-13621/09/0/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта"

до Управління Державного казначейства в АР КримДержавної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

за участю:

від позивача директор Карасьов М.П., представник за довіреністю Борисов О.В.,

від відповідача (Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим) представник за довіреністю Говоруха А.В.,

від відповідача (Управління Державного казначейства в АР Крим) представник за довіреністю Гетманчук І.І.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим, Управління Державного казначейства в АР Крим, у якому просить стягнути з Управління Державного казначейства в АР Крим на рахунок позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1203706,00грн.

У судовому засіданні 14.01.10р. позивач уточнив пункт 1 позовних вимог, та просить стягнути з Державного бюджету України на рахунок позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1203706,00грн.

Позивач надав письмову заяву про уточнення позовних вимог (а.с.107) відповідно до якої просить стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аквавіта» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1203706,00грн., витрати на правову допомогу у сумі 5000,00грн., і судовий збір у сумі 1700грн.

Позивач надав додаткові письмові пояснення (а.с.110-112).

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що ДПІ зобовязана у пятиденний строк зі дня закінчення перевірки надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позивач зазначає, що за результатами проведених контролюючим органом перевірок з підстав заявлення ним сум бюджетного відшкодування, у нього виникло право на відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 1208706,00грн., при цьому позивач, незважаючи на встановлені законом терміни бюджетного відшкодування, не отримав цих коштів, в звязку з чим вважає, що його права порушені.

Відповідач (Державна податкова інспекція у м. Алушта АР Крим) проти позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.83-86).

Відповідач (Управління держказначейства в АР Крим) проти позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.97-101).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим відповідно довідки з ЄДРПОУ №40-02.94-66/153 (а.с.70).

21 квітня 2009 року позивачем були подані до ДПІ у м. Алушта декларація з податку на додану вартість за березень 2009 року, в якій була зазначена сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 966856,00 грн. та заява про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку (а.с.5-8).

З метою перевірки заявлених в декларації даних ДПІ у м. Алушта була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, за наслідком якої був складений акт перевірки №792/23/32063318 від 09.06.2009 року (а.с.11-38), відповідно до якого було виявлено перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом.

На підставі висновків акту перевірки, на суму встановленого перевищення у розмірі 848493,00 грн., відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000062304/0 від 16.06,09р. та №0000092304/0 від 16.06.09р. (а.с.43, оборот а.с.43).

Матеріали справи не містять фактичних даних про оскарження вказаних повідомлень рішень.

Відповідачем в акті перевірки №792/23/32063318 від 09.06.2009 року (а.с.37) вказано, що згідно даних перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 118363грн.

Таким чином, за даними перевірки податковим органом була підтверджена сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у розмірі 118363,00 грн.

Також позивачем була подана до ДПІ у м. Алушта податкова декларація з ПДВ за квітень 2009 року разом додатками 2, 3 (вх. №13862 від 20.05.2009 року), в якій була зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, у розмірі 1085343,00 грн., а також заява про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.49-52).

В термін з 17.06.2009р. по 01.07.2009р. представниками ДПІ у м. Алушта була проведена позапланові документальна перевірка ТОВ «Аквавіта» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2009 року у розмірі 1085343 грн. За результатами перевірки складено акт № 917/23/32063318 від 08.07.2009 року (а.с.54-65), відповідно до якого відповідачем було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2009р. у розмірі 1085343,00грн.

На підставі висновків акту перевірки №917/23/32063318 від 08.07.2009р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000102304/0 від 20.07.2009р. про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1085343,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариством була подана скарга до ДПА в Автономні Республіці Крим в порядку адміністративного оскарження. Згідно із рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги від 15.10.2009 року вих. №26/310/25-023 (а.с.67-69) скарга товариства була задоволена, а податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Алушта №0000102304/0 від 20.07.2009р. та №0000102304/1 від 13.08.2009р. були скасовані.

Отже матеріали справи свідчать про те, що підтверджена контролюючим органом сума бюджетного відшкодування позивачу ПДВ складає 118363грн. та 1085343,00грн., а разом 1203706,00грн.

Як свідчать матеріали справи, вказана сума позивачем не одержана, внаслідок чого він звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м.Сімферополі АР Крим, є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 «Положення про Державне казначейство України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, «Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за № 454/12328 територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обовязкових платежів) та інших надходжень.

Таким чином, органи державного казначейства, в даному випадку, Головне управління державного казначейства України в АР Крим, є субєктом владних повноважень, яке безпосередньо перераховує суми відшкодування з бюджетного рахунку.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, суд зобовязаний перевірити, чи є дії відповідача правомірними у звязку з затримкою та нездійсненням бюджетного відшкодування позивачеві.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування встановлені цим Законом, яким і повинен керуватися податковий орган при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у спосіб, передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах даної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку, як ознаки суми бюджетного відшкодування, слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

На підставі вказаних вище висновків, зроблених за наслідком перевірки відповідачем достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування за березень 2009 р., а також відповідно до прийнятого ДПА в АР Крим рішення про скасування податкових повідомлень рішень, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009р., суд приходить до висновку про те, що достовірність суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу, перевірена контролюючим органом, є обґрунтованою та становить 1208706,00грн.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 вказаного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно до положень п.п. 7.7.8. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд приходить до висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає не пізніш ніж через 40 днів після отримання декларації податковим органом, а у разі закінчення проведення перевірки, таке право виникає через 10 днів.

Виходячи з положень п.п. 7.7.8., п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд приходить до висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування в разі реалізації права на адміністративне оскарження виникає через 10 днів після отримання податковим органом відповідного рішення.

Таким чином, виходячи з положень Закону України «Про податок на додану вартість», кінцевий термін відшкодування позивачу ПДВ у сумі настав 118363,00грн. настав через 10 днів з дня складання акту №792/23/32063318 від 09.06.2009, а на відшкодування позивачу суми ПДВ у розмірі 1085343,00грн. через 10 днів після отримання відповідачем рішення ДПА в АР Крим від 15.10.2009 року вих. №26/310/25-023, яким скарга позивача була задоволена, а податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Алушта №0000102304/0 від 20.07.2009р. та №0000102304/1 від 13.08.2009р. скасовані.

Матеріали справи не містять доказів наявності чинних податкових повідомлень рішень, які свідчили б про зменшення вказаної суми бюджетного відшкодування позивачу або інших доказів порушень податкового законодавства щодо формування позивачем суми бюджетного відшкодування, отже, підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування позивачу відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні.

Однак, сума бюджетного відшкодування в розмірі 1208706,00 грн. у встановлений законом строк позивачу не відшкодована.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування якщо:

а) особа:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального, встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати";

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до осіб, зазначених у п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону не відноситься.

Слід вказати, що Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум ПДВ до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування. Крім того, під час тлумачення норм Закону, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми пункту 7.7 статті 7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8 статті 1 Закону.

Отже, жодних підстав для відмови у наданні позивачеві бюджетного відшкодування у відповідача відсутні.

З правової позиції відповідача ДПІ в м. Алушта, та відповіді відповідача від 11.09.09р. вих. 4844/10/23 (а.с.47) наданої на звернення позивача про повернення суми ПДВ у розмірі 118363,00 грн. вбачається, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування не повернута у звязку з тим, що відомчими наказами ДПА України передбачена можливість надання висновку про відшкодування виключно після підтвердження факту сплати податку на додану вартість контрагентами позивача до бюджету.

Також з правової позиції ДПІ в м. Алушта вбачається, що не вчинення відповідачем дій щодо відшкодування позивачу сум ПДВ, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132 обумовлено відсутністю надходження відповідачу з ДПА України повідомлення про обсяги можливих сум відшкодувань.

Пунктом 5 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004р. за № 971/9570, встановлено, що Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку (п.7 вищенаведеного Порядку).

ДПІ в м. Алушта АР Крим вважає, що відшкодування можливе тільки за умови отримання документів, що підтверджують надмірну сплату ПДВ у постачальників.

Суд вважає необґрунтованою таку позицію відповідача ДПІ в м. Алушта АР Крим, оскільки вона суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Наказ ДПА України №350 від 18.08.05р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», на який посилається відповідач у відповіді від 11.09.09р. вих. 4844/10/23, як на підставу для відмови у наданні до органів держказначейства відповідних висновків не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість». Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання ДПІ в м. Ялта АР Крим на те, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює корегування між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати до бюджету податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, виходячи з викладеного, суд зазначає, що не можуть бути підставою для невиконання встановленого Законом України «Про податок на додану вартість» бюджетного відшкодування сум ПДВ з підстав неотримання податковим органом будь яких додаткових узгоджень або повідомлень щодо розміру відшкодування ПДВ та їх отримувача, оскільки дані підстави не встановлені та не обумовлені вказаним Законом.

Учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства.

Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки, та здійснення дій щодо підтвердження суми стягнення через звернення до ДПА України, не може подовжити встановлений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Зважаючи на таке, платник податку не позбавлений права на звернення до суду з вимогою до органу державної податкової служби про зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про суми ПДВ, належні до відшкодування платнику податку. При цьому платник податку вправі на власний розсуд обирати спосіб судового захисту свого права на бюджетне відшкодування ПДВ - або шляхом безпосереднього звернення з вимогою про стягнення відповідних сум з державного бюджету, або шляхом зобов'язання податкового органу надати висновок органу державного казначейства.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідачів, яки своєчасно та у повному обсязі не здійснили дії щодо бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість є протиправною, тому уточнені вимоги позивача щодо стягнення суми бюджетного відшкодування повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідачів по яких вони просять відмовити у задоволенні позову.

Крім того суд зазначає, що виходячи з пояснень викладених Управлінням Державного казначейства в АР Крим (а.с.99), вбачається, що механізм виконання органами Державного казначейства рішень судів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі відшкодування за рішенням суду за рішенням суду з державного бюджету податку на додану вартість.

Управлінням Державного казначейства в АР Крим вказано, що у випадку встановлення судом законних підстав для відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість ТОВ «Аквавіта» резолютивна частина судового рішення може бути викладена в такій редакції: «Відшкодувати з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 14010200, рахунок № 31119030700007, код ЄДРПОУ 34740913, банк - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) на користь ТОВ «Аквавіта» (код ЄДРПОУ 32063318, адреса, банківські реквізити) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі __грн.».

Таким чином, враховуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на користь позивача, суд вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення з урахуванням вказаних Управлінням Державного казначейства в АР Крим реквізитів.

Вимоги у частині стягнення з Державного бюджету правової допомоги у сумі 5000,00грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування підстав стягнення вказаної суми, позивач надав акт виконаних робіт з зазначенням вартості послуг з правової допомоги СПД ОСОБА_1 (а.с.109).

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До набрання чинності таким законом граничний розмір ком пенсації витрат на правову допомогу відповідно до пункту 2 розді лу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміні стративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590.

Так, компенсація витрат на правову допомогу стороні, на ко ристь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб'єктом владних повнова жень, не повинна перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала пра вову допомогу. А якщо компенсація відповідно до КАСУ сплачу ється за рахунок держави, тоді така компенсація не повинна пе ревищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу.

Наданий позивачем акт виконаних робіт не містить відомостей про витрачений СПД ОСОБА_1 час на надання правової допомоги, тому не приймається у якості доказу.

Матеріали справи не містять доказів та розрахунків годин, що витрачені на надання позивачу правової допомоги СПД ОСОБА_1, що робить неможливим визначити розмір компенсації правової допомоги.

За таких підстав, вимоги про стягнення правової допомоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 14010200, рахунок № 31119030700007, код ЄДРПОУ 34740913, банк - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (код ЄДРПОУ 32063318, 98540, АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, вул. Новоселівська, 7, п/р 26009460356731 в КРФ АКБ «Украсоцбанк», МФО 324010) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1203706,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (код ЄДРПОУ 32063318, 98540, АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, вул. Новоселівська, 7, п/р 26009460356731 в КРФ АКБ «Украсоцбанк», МФО 324010) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» у стягненні з Державного бюджету України судових витрат на правову допомогу у сумі 5000грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.