Ухвала суду № 93030179, 23.11.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________23.11.2020

Справа № 1423/11382/2012

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Лагода К.О.,

суддів – Подзігун Г.В., Гречаної С.І.,

секретар - Шевченко К.А.,

за участю прокурора – Іванова А.О.,

захисника - Вдовиченко І.С.,

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, яким, зокрема, він визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбаченого пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі, -

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, яким він визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_1 в поданій заяві зазначив, що підставами для перегляду вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2012 року є рішення Європейського Суду з прав людини "Кулік проти України", а також застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав суду доповнення до своєї заяви, згідно якого заявник зазначає, що прийняте Європейським Судом з прав людини рішення "Кулік проти України" носить не тільки індивідуальний характер, а й загальний, а тому органи державної влади України прямо зобов`язані виконувати його та керуватися ним при здійсненні правосуддя. Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що не зміг реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, оскільки деякі матеріали справи знаходяться в незадовільному стані для їх прочитання. Просив суд задовольнити подану ним заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року.

Захисник Вдовиченко І.С. підтримала доводи ОСОБА_1 та просила суд задовольнити подану ним заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року в повному обсязі.

Прокурор Іванов А.А. просив у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 відмовити, оскільки вказані ним обставини не передбачені вимогами ст. 459 КПК України, як підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Суд, вислухавши думку заявника, захисника та прокурора, а також дослідивши матеріали справи і доводи, викладені ОСОБА_1 у його заяві та доповненні до неї від 19.11.2020 року, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, згідно до ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Судом встановлено, що вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, зокрема, ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі.

Як вбачається з тексту вироку, під час судового розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_1 вказував про те, що під час досудового слідства на нього чинився психологічний та фізичний тиск, його били працівники Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з метою отримати від нього показання певного змісту, та суд надав оцінку цим посиланням обвинуваченого.

24 грудня 2012 року засуджений ОСОБА_1 не погодившись з вироком Центрального районного суду м. Миколаєва подав на нього апеляційну скаргу.

Разом із тим, 30 травня 2013 року Апеляційний суд Миколаївської області залишив вказаний вирок Центрального районного суду міста Миколаєва без змін. Крім того, у вказаному рішенні апеляційної інстанції зазначалось, що "суд правильно віднісся критично до показань ОСОБА_1 про те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства, і він був змушений себе обмовляти, так як з цього приводу проводилася перевірка і працівниками прокуратури з цього приводу прийняте процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 , а це рішення ніким не оскаржено."(т. 12, а.с. 125)

03 червня 2014 року Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив вказані вирок Центрального районного суду міста Миколаєва та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Також слід зазначити, що у відповідній ухвалі касаційного суду, окрім іншого, зазначалось, що "при перевірці справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про застосування недозволених методів слідства. Як видно з матеріалів справи, ці доводи були предметом ретельної перевірки як місцевим судом, так й апеляційним судом і також не знайшли свого підтвердження". (том. 12, а.с. 215)

Таким чином, твердження засудженого про застосування відносно нього недозволених методів ведення слідства, то обставини, на які він посилається, як випливає з наведених вище доказів, були відомі суду першої, апеляційної та касаційної інстанції та перевірялись цими судами. Так, в поданій заяві про перегляд вироку Центрального районного суду м. Миколаєва, засуджений ОСОБА_1 не ставить питання про штучне створення, підроблення доказів або скасування судового рішення з цих підстав.

З приводу доводів засудженого, про наявність підстав для перегляду вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами, а саме ухваленням Європейським судом з Прав Людини рішення "Кулік проти України", колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, 02 лютого 2017 року Європейський Суд з Прав Людини ухвалив остаточне рішення у справі "Кулік проти України", але про обставини справи відносно ОСОБА_2 у вказаному рішення не йдеться. Європейський суд з Прав Людини сформував правову позицію, відповідно до якої одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Таким чином, зазначене засудженим рішення Європейського Суду з Прав Людини не свідчить ані про обставини отримання доказів в межах цієї справи, ані про скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи про інші обставини, що мають відношення саме до цієї справи, адже ніякі обставини справи, що розглядаються, вказаним рішенням не встановлені.

З приводу тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності в нього можливості належним чином ознайомитися з матеріалами кримінальної справи через погану якість наданих документів, суд відзначає, що засуджений був ознайомлений з ними у тому стані, у якому вони існують на теперішній час, що ним не заперечується і підтверджується розпискою від 09.06.2020 року про ознайомлення зі справою в повному обсязі.

Крім того, ОСОБА_1 за його запитом, з метою дотримання законних прав та інтересів останнього, було надано копії усіх матеріалів кримінальної справи №1423/11382/2012 у електронному вигляді.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що обставини, викладені засудженим, відповідно до вимог ст. 459 КПК України, не є нововиявленими, а тому заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 467, 369- 372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року, яким ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 4, 10, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153 Кримінального Кодексу України та підданий покаранню у вигляді довічного позбавлення волі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Головуючий: К.О. Лагода

Судді Г.В. Подзігун

С.І. Гречана