Постанова № 93029861, 20.11.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6997/20

Провадження № 6/487/347/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2020 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Гулого С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві подання заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюк А. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за межі України, а також при перетині кордону тимчасово окупованої АР Крим та міста Севастополь, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

В обґрунтування подання посилався на те, що на виконанні у Заводському ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №2-ц-12/2027/10, виданого 28.08.2013 Центральним районним судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» 49430,18 грн. безпідставно стягнутих за рішенням апеляційного суду Миколаївської області 09.12.2010, яке відноситься до рішень немайнового характеру та виконується відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». 02.05.2019 державним виконавцем винесеного постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження, отже, боржник обізнаний про існування виконавчого документа, накладено арешт на майно боржника проте рішення суду не виконує тривалий час, в рамках виконавчого провадження вживались дії до примусового виконання рішення суду винесено постанову по накладення штрафу на боржника. Щодо не виконання рішення суду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 382 КК України направлені до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області. У зв`язку із невиконанням рішення суду, 25.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на п. 1 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», після скасування постанови, 04.11.2020 державним виконавцем відновлено виконавче провадження, копії якої направлені сторонам. 10.11.2020 державним виконавцем скеровано до Центрального районного суду м. Миколаєва заява про зміну способу виконання рішення суду з метою примусового виконання рішення суду без участі боржника, шляхом стягнення з останнього коштів у примусовому порядку. Отже, боржник не виконує свої зобов`язання передбачені ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон з метою запобігання подальшого його ухилення від виконання зобов`язань.

У судове засідання заступник начальника Щербатюк А. не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути подання за його відсутності та про його задоволення.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного:

Відповідно до положень ст.33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон).

Положеннями ст. 6 Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У відповідності до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України,суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Положеннями п.19 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, зобов`язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до статті 441 ЦПК України та п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» такі питання вирішуються судом за поданням державного виконавця, розглядаються негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

За змістом зазначених норм підставою встановлення обмеження є доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Оскільки поняття «ухилення» законодавчо не визначено та має оціночний характер, судова практика вважає ухиленням з об`єктивної сторони діяння або бездіяльність боржника, які полягають в навмисному чи іншому свідомому невиконанні обов`язку (Верховний Суд України. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України).

На підставі наведеного вище, можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань», варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Форма та зміст подання державного виконавця має відповідати вимогам розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, в редакції від 5 жовтня 2016 року (далі - Інструкція), зокрема подання має містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника.

Отже, відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК наявність обставин, за яких може бути встановлено обмеження, в тому числі і наявність умислу боржника на ухилення від виконання зобов`язань, покладається на суб`єкта подання - державного виконавця. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Сам факт наявності невиконаних зобов`язань не може бути достатньою підставою для встановлення обмеження у виїзді за межі України.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2014 головним державним виконавцем Заводського ММУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-ц-12/2027/10, виданого 28.08.2013 Центральним районним судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» 49430,18 грн. безпідставно стягнутих за рішенням апеляційного суду Миколаївської області 09.12.2010.

Будь-яких даних про отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

В той же час заява ОСОБА_1 від 14.11.2016 до начальника Заводського ВДВС про зміну порядку і способу виконання та акт про явку до ВДВС боржника від 14.11.2016, свідчить про його обізнаність щодо наявності виконавчого провадження.

Постановою від 02.05.2020 заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка А. виконавче провадження ВП №42949445 прийнято до виконання.

Постановою від 07.05.2020 за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Постановою від 25.05.2020 за повторне невиконання рішення суду , що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3400 грн.

Постановою від 25.06.2020 закінчено ВП №42949445, на підставі п. 11 ч.1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.09.2019 було скасовано постанову від 25.06.2020 про закінчення ВП №42949445.

Постановою від 04.11.2020 заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка А. відновлено виконавче провадження ВП №42949445.

Будь-яких даних про отримання ОСОБА_1 копій вищевказаних постанов матеріали подання не містять, вказані постанови були надіслані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

24.06.2020 направлено повідомлення про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 382 КК України до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області. Відсутні докази про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР .

У поданні державного виконавця відсутні відомості про зареєстроване місце проживання боржника, згідно даних відділу адресно-довідкової роботи УДМС в Миколаївській області, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте виписався 04.01.2016 до м. Одеса, без зазначення місця реєстрації.

Отже, додані до подання документи свідчать про порушення правил статті 20 Закону «Про виконавче провадження» щодо місця виконання рішення, відсутнє належне повідомлення боржника про прийнято до виконання виконавчого листа, про закінчення виконавчого провадження та його відновлення, а також надання строку добровільного виконання обов`язку за виконавчим листом.

Необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу унеможливлює ухилення від його виконання.

Подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів.

Доказів, які б підтверджували факт свідомого ухилення боржника від виконання виконавчого листа, державним виконавцем не надано, а сам факт невиконання виконавчого документу боржником не може бути достатньою підставою для застосування Закону щодо тимчасового обмеження в праві виїзду.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених Законом для застосування обмежень щодо виїзду ОСОБА_1 за межі України.

За таких обставин, у задоволенні подання державного виконавця з вищезазначених підстав відмовити.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення.

Суддя С.М. Афоніна