Рішення № 93029645, 13.11.2020, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/86/20

Справа № 490/5723/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_5 , представника відповідачки ОСОБА_4 , секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2020 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області за підсудністю з Центрального районного суду м. Миколаєва, згідно постанови Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

В позові зазначено, що 23 вересня 2011 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2017 року їх шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу дитина весь час проживала з позивачем у кімнаті гуртожитку, яку він отримав як службове житло, повністю знаходилася на його утриманні та навчалася в першому класі Миколаївської ЗОШ № 51. Відповідачка з дитиною зустрічалася рідко, не цікавилася її розвитком, здоров`ям та життям, не проявляла материнської турботи, матеріальної допомоги не надавала. З 2005 року він працює в Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова доцентом, є кандидатом технічних наук, має постійне місце проживання та стабільний дохід. На підставі зазначеного, позивач просив суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_7 , 2012 року народження, разом з ним.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити. Протягом розгляду справи пояснили, що в період шлюбу з 2011 до 2017 року сторони проживали в м. Миколаєві в кімнаті гуртожитку, яку отримав позивач. У 2012 у них народилася донька ОСОБА_7 , яка також проживала з ними в гуртожитку і там зареєстрована. Після розірвання шлюбу відповідачка виїхала на постійне проживання до с. Пришиб Березнегуватського району, а донька залишилася проживати з позивачем, знаходилася на його утриманні та навчалася в Миколаївській ЗОШ № 51 за науково-педагогічним проектом «Інтелект України». В 2018 року він у кредит через Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву отримав квартиру, однак її будівництво на даний час ще триває. В червні 2019 року відповідачка забрала на постійне проживання дитину до себе, бачитися позивачу з нею не дає та не дає дозволу відвезти її у Грузію до батьків позивача, що і змусило його звернутися до суду з відповідним позовом. Вважав, що має кращі умови для проживання, навчання та розвитку дитини, а тому її місце проживання повинно бути визначене разом з ним.

Відповідачка та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог позивача та просили суд відмовити в задоволенні позову. Пояснили, що дійсно після розірвання шлюбу відповідачка виїхала на постійне проживання до Березнегуватського району, а дитину, за спільною домовленістю, залишила проживати з позивачем. В той час, коли донька проживала в Миколаєві, відповідачка систематично до неї приїздила, спілкувалася з нею телефоном, привозила одяг та іграшки, приймала участь у її вихованні, а в червні 2019 року забрала проживати її до себе. На даний час відповідачка вийшла заміж, народила ще одну дитину, проживає разом з дітьми та чоловіком у будинку його бабусі, де для дітей є всі умови для проживання та навчання. У доньки мається окрема кімната, вона повністю здорова, навчається в третьому класі Любомирівської ЗОШ Березнегуватського району, має відмінний рівень знань, відвідує гуртки танців та малювання. Дитині комфортно проживати разом з нею. Спілкуватися доньці з батьком відповідачка дозволяє, однак лише у її присутності, оскільки боїться, що позивач вивезе її за кордон, так як на його прохання в червні 2017 року вона вже надала дозвіл його брату на вивіз дитини до Грузії строком на три місяці, однак її повернули до України лише в серпні 2018 року. На даний час відповідачка працює завідувачем Пришибського сільського клубу Березнегуватського району, отримує постійний дохід, має гнучкий графік роботи, який дозволяє приділяти увагу навчанню та вихованню дітей, а тому підстав для визначення місця проживання її доньки разом з позивачем не вбачається.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечення проти позовних вимог позивача, просив суд при вирішенні справи взяти до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради та врахувати інтереси дитини (а.с.129,134).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2011 року, який відповідно до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали суду від 19 грудня 2017 року,, було розірвано (а.с.11,12)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 09 лютого 2012 року за актовим записом № 438 Книги реєстрації народжень, сторони є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з позивачем у кімнаті НОМЕР_2, площею 21 кв.м., гуртожитку № 1 Національного університету кораблебудування, що по АДРЕСА_2, де і до даного часу зареєстрована (а.с.14).

Позивач працює в Національному університеті кораблебудування на посаді доцента без вченого звання за контрактом з 14 березня 2005 року до даного часу, 19 січня 2016 року захистив кандидатську дисертацію, отримує постійний щомісячний дохід, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, має почесні грамоти, дипломи, в 2016 - 2018 роках отримував стипендію Кабінету Міністрів України для молодих вчених, має задовільний стан здоров`я (а.с.15-17,183).

З довідки відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради від 20 вересня 2018 року вбачається, що позивач разом з донькою перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Миколаївської міської ради та включені до позачергових списків (а.с.26).

З іпотечного договору, укладеного між позивачем та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву 18 грудня 2018 року слідує, що ним забезпечено виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором від 06 грудня 2018 року стосовно повернення кредиту в розмірі 491795 грн. у строк до 10 березня 2044 року, з предметом іпотеки - майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершене, а саме квартири у Центральному районі м. Миколаєві «Забудова мікрорайону «Північний», загальною площею 38,96 кв.м., однак даних про закінчення будівництва та отримання вказаної квартири у власність, позивачем до суду не надано (а.с.20-24).

З 14 червня 2017 року до 22 серпня 2018 року донька позивача та відповідачки, перебувала в Грузії в м. Поті у батьків позивача, де готувалася до школи, розважалася та відпочивала. Про зазначене вказують нотаріально засвідчені та переведені на російську мову пояснення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та не заперечується сторонами у справі (а.с.170-174).

В 2018-2019 роках ОСОБА_7 навчалася в Миколаївській ЗОШ № 51, де характеризувалася виключно позитивно через вихованість, дисциплінованість, достатній рівень знань, участь у класних і позакласних заходах, та відвідувала гурток танців «Пірует» і гурток англійської мови ФОП ОСОБА_10 . Стан виховання та навчання дитини забезпечував позивач (а.с.18,19,184-187).

Вказане також підтвердили в судовому засіданні й свідки ОСОБА_11 , який є товаришем і колегою по роботі позивача та ОСОБА_12 , яка працює вчителем Миколаївській ЗОШ № 51 та в класі якої навчалася ОСОБА_7 .

Після розірвання шлюбу відповідачка переїхала на постійне місце проживання до с. Пришиб Березнегуватського району Миколаївської області, вдруге вийшла заміж, змінила прізвище на « ОСОБА_5 », народила сина та проживає разом з чоловіком, дитиною та бабусею чоловіка у її будинку по АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Березнегуватським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Миколаївській області 15 вересня 2018 року, довідкою про склад сім`ї, виданою Висунською сільською радою Березнегуватського району від 09 вересня 2019 року, копією свідоцтва про право на спадщину та витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.67,83,189-195).

За місцем проживання, відповідачка та її чоловік ОСОБА_14 характеризуються виключно позитивно через доброзичливість, чуйність та активну участь у житті громади (а.с.68,69,71).

З 01 листопада 2019 року відповідачка працює завідувачем Пришибського сільського клубу Березнегуватського району Миколаївської області, щомісячно отримує заробітну плату, має гнучкий графік роботи та за місцем роботи характеризується також виключно позитивно (а.с.175,176,196,197).

З червня 2019 року ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю та її сім`єю по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок одноповерховий, складається з чотирьох житлових кімнат, газифікований, електрифікований, мається централізоване водопостачання, гаряча вода, окрема кухня, ванна кімната, господарські будівлі, земельна ділянка, домашнє господарство. В будинку чисто, прибрано, кімнати з ремонтом, мебльовані та з побутовою технікою. У доньки відповідачки є окрема кімната, в якій мається ліжко для відпочинку, письмовий стіл, шафа, телевізор, ноутбук, мережа Інтернет. Вказане підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 19 липня 2019 року та довідкою-характеристикою Висунської сільської ради Березнегуватського району від 05 вересня 2019 року (а.с.58,72).

Вказані обставини підтвердили також в судовому засіданні й свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

З 01 вересня 2019 року донька позивача та відповідачки навчається в Любомирівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Березнегуватського району Миколаївської області, де зарекомендувала себе активною, уважною та охайною ученицею, має друзів та забезпечена необхідним для навчання, батьки приділяють належну їй увагу, вона відвідує танцювальний гурток на базі Березнегувастького РБТ, приймає участь у художній самодіяльності в сільському клубі, має задовільний стан здоров`я та матір підписала декларацію з сімейним лікарем про надання первинної медичної допомоги дитині (а.с.63,64,66,70).

05 березня 2020 року інклюзивно-ресурсним центром Березнегуватської районної ради Миколаївської області було проведено комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_7 та встановлено, що її інтелектуальний, мовленнєвий та фізичний розвиток відповідає нормі (а.с.198-202).

Висновком виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04 жовтня 2019 року, як органу опіки та піклування, вважається недоцільним визначення місця проживання ОСОБА_7 , 2012 року народження, з батьком ОСОБА_1 . Вказаний висновок мотивовано тим, що психологом Миколаївського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді проведено роботу з дитиною, вивчено її психологічний стан та виявлено підвищену тривожність, дискомфорт, що обумовлені конфліктом між батьками, які є найважливішими особами для неї. ОСОБА_7 комфортно та спокійно в родині матері, вона відчуває тривогу через те, що її можуть розлучити з нею (а.с.74-76).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини , сім`ї, свого народу та Батьківщини .

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Крім того, частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою створено належні матеріально-побутові умови для перебування дитини, вона має постійну роботу та стабільний дохід для її утримання, підстав які б перешкоджали проживанню дитини з матір`ю, фахівцями не виявлено, дитині більш комфортно та спокійно в родині матері, вона приймає активну участь у вихованні та навчанні дитини. Як під час проживання з матір`ю, так і під час проживання з батьком, дитина навчається в загальноосвітній школі, має відмінний рівень знань, задовільний стан здоров`я та відвідує гуртки.

Разом з тим позивачем в судовому засіданні не доведено, що за місцем його проживання створені кращі матеріально-побутові умови для перебування дитини, не надано акту обстеження матеріально-побутових умов проживання у гуртожитку, не надано доказів закінчення будівництва та отримання у власність переданої в іпотеку квартири, житлово-побутові умови в ній.

Посилання позивача та його представника на перешкоди відповідачки у вихованні дитини, як на підставу визначення її місця проживання з позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки такі права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в порядку ст.159 СК України.

За такого, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, суд доходить висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 28 квітня 2006 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Третя особа: адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 1 м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 05410576.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2020 року.

Суддя С. А. Луста