Ухвала суду № 93029367, 19.11.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21973/20

Провадження №1-кп/127/875/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Шеліховської І.Ю.,

сторони захисту: адвоката Красномовець Н.П., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2020 за № 120200200400000760,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявила клопотання про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину (згідно з класифікацією, що була чинною на час вчинення зазначеного діяння), під час досудового розслідування ухилявся від органів досудового розслідування в зв`язку з чим був оголошений в розшук.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 03.11.2020 після ухвалення судом рішення про відкладення проведення підготовчого судового засідання написав до суду заяву, відповідно до якої просив здійснити судовий розгляд кримінального провадження у його відсутність.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, однак заперечив проти продовження йому строку дії запобіжного заходу. Заперечуючи проти продовження строку його утримання під вартою, зауважив, що слідчим суддею йому застосовано запобіжний захід строком на 51 день, а тому він мав бути звільнений з-під варти 14.11.2020. Обвинувачений при цьому зауважив, що його подальше утримання під вартою не законне і він має бути негайно звільнений з-під варти.

Захисник обвинуваченого – адвокат Красномовець Н.П. – проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та кола осіб, які мають бути викликані в судове засідання згідно з клопотанням сторони обвинувачення, не заперечувала. Висловлюючи свою думку щодо доцільності продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, підтримала думку свого підзахисного.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких клопотала прокурор.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії запобіжного заходу, обраного до обвинуваченого ОСОБА_1 , спливає 21.11.2020. Отже, стороною обвинувачення було дотримано вимоги кримінально-процесуального закону щодо строку вручення копії клопотання обвинуваченому, проте не дотримано вимоги щодо строку звернення з відповідним клопотанням до суду. Разом з тим, ні приписи статті 199, ні приписи частини третьої статті 315 КПК не містять застережень, згідно з якими у разі недотримання вимоги процесуального закону щодо строку звернення з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд має ухвалити рішення про відмову в задоволенні такого клопотання з таких підстав. Крім того, статтею 350 КПК регламентовано, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою має бути розглянуте по суті з наданням правової оцінки доводам кожної зі сторін.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує таке.

З наданого стороною обвинувачення протоколу затримання випливає, що ОСОБА_1 був затриманий 23.09.2020 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК, на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2020. Хоча копія ухвали від 09.09.2020, на яку наявне посилання у протоколі затримання, стороною обвинувачення в судовому засіданні надана не була, суд враховує, що прокурором надано суду копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2020 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 175760 грн., а також копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 06.10.2020, постановленої за результатами апеляційного перегляду ухвали від 24.09.2020.

З абзацу третього резолютивної частини ухвали від 24.09.2020 про застосування запобіжного заходу випливає, що строк тримання обвинуваченого під вартою діє протягом 51 дня з моменту його затримання, тобто по 21.11.2020. Разом з тим, у абзаці четвертому резолютивної частини ухвали від 24.09.2020 зазначено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу визначено до 21.11.2020. З ухвали від 06.10.2020, постановленої за результатами апеляційного перегляду ухвали від 24.09.2020, випливає, що судом апеляційної інстанції було здійснено перевірку ухвали від 24.09.2020 на предмет дотримання вимог кримінально-процесуального закону під час її постановлення. Будь-яких застережень щодо недотримання вимог кримінально-процесуального закону зазначена ухвала не містить. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, надані суду матеріали, суд вважає, що доводи обвинуваченого про безпідставність його утримання під вартою потрібно оцінювати критично, оскільки надані суду документи на підтвердження процесуальних підстав утримання обвинуваченого під вартою свідчать, що судом встановлено граничний строк його утримання до 21.11.2020.

Суд, окрім наведеного вище, враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отже, як випливає з наданих суду матеріалів, якими прокурор обґрунтовує заявлене клопотання, під час досудового розслідування в зв`язку з неявкою до органу досудового розслідування 09.09.2020 судом надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду для вирішення питання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу. Судом вже було зазначено, що копія ухвали від 09.09.2020 не була надана суду прокурором, однак на неї здійснене посилання у протоколі затримання та в ухвалі про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу від 24.09.2020. При цьому ні обвинуваченим, ні його захисником доводи прокурора про зазначені вище обставини в судовому засіданні спростовані не були, а також не було здійснено посилання на обставини, якими доводи прокурора можуть бути спростовані. Тому суд вважає, що прокурором в судовому засіданні підтверджено наявність ризику ухилення від суду.

Окрім цього, суд враховує, що в якості підтвердження доцільності утримання ОСОБА_1 під вартою прокурор послалась на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Однак належним чином завіреної копії вироку на підтвердження зазначеної обставини представником сторони обвинувачення суду надано не було. Тому суд вважає, що посилання на попередню судимість не може бути враховане судом при вирішенні питання щодо доцільності продовження утримання обвинуваченого під вартою. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного нетяжкого злочину (згідно з класифікацією злочинів, чинною на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння зазначений злочин відносився до тяжких злочинів). Суд також бере до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочато, зокрема, не допитані потерпілий та свідки кримінального провадження. Суд також зважає на те, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, суду надано не було. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому суд дійшов до переконання, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні, а з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілого та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2020 за № 120200200400000760, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 20 листопада 2020 року о 14.30 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 19 листопада 2020 року до 23:59 год. 17 січня 2021 року.

Ухвала в частині продовження строку утримання обвинуваченого під вартою можу бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали зупиняє набрання нею чинності, однак не зупиняє її виконання.

Суддя: