Рішення № 93023655, 23.11.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8822/19

Номер провадження 2/404/2356/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.01.2015 року у розмірі 11 054,76 грн.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_2 від 20.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження /а.с. 46/.

Розпорядженням керівника апарату Кіровського районного суду від 17.07.2020 року №527 призначений повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду /а.с. 70/.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 17.07.2020 року, вказана цивільна справа розподілена судді Мохонько В.В. /а.с. 71/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.07.2020 року прийнято позовну заяву до провадження /а.с. 72/.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, якою просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечив проти винесення заочного рішення /а.с 40/.

Відповідач до суду не з`явився, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду невідомі, правом подачі відзиву до суду не скористався.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2015 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 14.01.2015 року, відповідно якої позичальнику надано кредит в розмірі 4 566,36 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку строком 6 місяців з 14.01.2015 року по 31.07.2015 року, зі сплатою відсотків в розмірі 0,001% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти ( щомісячний платіж) в розмірі 761,06 грн. для погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.2 Угоди визначено, що згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаної у цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день, по зобов`язанням строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1 010,55 грн.

Відповідно до п. 2.8 угоди, при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та Правилах, за кожен день прострочення.

Відповідач погодився з усіма умовами, викладеними в Генеральній угоді, що підтверджується його особистим підписом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 13.11.2019 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 11 054,76 грн., з них: 3 804,38 грн. - заборгованість за кредитом, 1,84 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 7 248,54 грн. - заборгованість за пенею.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Оскільки ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою і має непогашену заборгованість за кредитом - 3 804,38 грн. та процентами в сумі 1,84 грн., тому є підставі для задоволення позовних вимог в цій частині.

Вимог про стягнення штрафу відповідно до пункту 2.2. Генеральної угоди позивач не пред`явив.

Разом із тим встановлено, що згідно п.2.8 Генеральної угоди від 14.01.2015 року при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та Правилах, за кожен день прострочення.

До позову долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з ОСОБА_1 дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, ураховуючи встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та вказані норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.01.2015 року в розмірі 3 806,22 грн., з них: заборгованість за кредитом - 3 804,38 грн. та відсотками в сумі 1,84 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 3 806,22 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 661,41 грн. (3 806,22 грн. х 100% : 11 054,76 грн. х 1 921,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.01.2015 року в розмірі 3 806,22 грн., з них: 3 804,38 грн. - заборгованість за кредитом, 1,84 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також 661,41 грн. - сплаченого судового збору.

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 7 248,54 грн. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 23.11.2020 року.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда