Рішення № 93023422, 23.11.2020, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1419/20

Провадження № 2/352/770/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Кукула О.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225).

12.06.2017 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №205864 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 14 днів. Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між Позичальником і Позикодавцем.

ТОВ «Веллфін» в порядку, встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики в розмірі 400 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «Веллфін» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016р.

Таким чином, ТОВ «Веллфін» належним чином виконані умови Договору позики, в той час як ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору позики, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Веллфін» станом на 22.07.2020 року становить 17 590,80 грн., з яких: 400 грн. - основний борг; 8 663,60 грн. - заборгованість по відсоткам; 8 527,20 грн. -заборгованість за простроченими відсотками.

У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики в розмірі 17 590,80 грн. та судові витрати в сумі 2102 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 28.09.2020 подав заяву, в якій позов підтримав, просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 16.11.2020 від нього до суду надійшли заяви про розгляд справи без його участі та застосування строку позовної давності у даній справі.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За вимогами ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що12.06.2017 року ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 уклали договір позики №205864 в електронній формі.

За умовами п. 1.1. укладеного Договору позики позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього договору.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 400 грн.

Пунктом 1.3. строк позики за цим Договором складає 14 днів, позика має бути погашена згідно Графіку розрахунків до 26.06.2017 року.

Із змісту ч. 1 ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Законодавець встановив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Про застосування позовної давності відповідач заявив 16.11.2020 року.

Відповідно до п. 7.8 договору позики № 205864 від 12.06.2017 до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, що визначений ст. 257 ЦПК України, у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики було укладено 12.06.2017 строком на 14 днів, тобто строк кредитування визначено з 12.06.2017 до 26.06.2017р. Саме в цей проміжок часу відповідач повинен був незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість.

Зурахуванням викладеного, так як позичальником не було повернуто заборгованість до 26.06.2017 року про порушене право позивач був обізнаний, а тому позовна давність для захисту порушеного права тривала з 26.06.2017 року до 26.06.2020 року.

Даний позов позивачем було подано до суду шляхом направлення поштовим зв`язком 25.07.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

При цьому, позивачем не наведено обставин та підстав, за яких ним було пропущено строк загальної позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку ТОВ «Веллфін» також не зверталося.

Таким чином суд, вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості строк позовної давності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за основним боргом, який складається із суми позики - 400,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування з 12.06.2017 по 26.06.2017 в сумі 128,8 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Одночасно, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків та прострочених відсотків за користування позикою поза межами строку кредитування слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Так, за умовами укладеного сторонами Договору позики №205864 від 12 червня 2017 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» як фінансова установа надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі 26 червня 2017 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 26 червня 2017 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Згідно з ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», вул.Героїв Севастополя, 48, м.Київ, 03061, код ЄДРПОУ 39952398.

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення складене в повному обсязі 23.11.2020.

Суддя Гриньків Д.В.