Рішення № 93022691, 18.11.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3556/20

Провадження № 2/206/950/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив таке. 01.11.2016 до Лівобережного районного центру зайнятості звернувся ОСОБА_1 з питання працевлаштування. 07.11.2016 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. При взяті на облік до центру зайнятості відповідачу було роз`яснено права та обов`язки, а саме: що він має право на реєстрацію в центрі зайнятості, якщо він не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа - підприємець, якщо у нього не має інших видів заробітку, не отримує пенсію та те, що допомога по безробіттю призначається лише на період відсутності роботи або інших доходів, а у разі будь-якої трудової діяльності, чи отримання будь-яких доходів (пенсії) він зобов`язаний повідомити про це центр зайнятості для припинення виплат матеріальної допомоги по безробіттю. 01.11.2016 ОСОБА_1 власноручно підписав заяву, в якій він повідомив центр зайнятості про те, що через відсутність роботи він не має заробітку або інших доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб`єктом підприємницької діяльності, не має права та не отримує пенсію, ніде не працює, тобто у нього немає засобів для існування, що дає йому право на отримання соціальної допомоги від держави у вигляді виплати допомоги по безробіттю за рахунок державних коштів. Допомогу по безробіттю отримував у період з 08.11.2016 по 04.11.2017. Відповідачем було подано заяву від 03.11.2017 про зняття з обліку у зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості за власним бажанням. Центром зайнятості було проведено розслідування та встановлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_1 з 01.07.2017 по 21.07.2017 знаходився у трудових відносинах з ГО «Дніпропетровське об`єднання ветеранів АТО» за договором про надання послуг, за який відповідач отримав винагороду в розмірі 1938 грн. та 2500 грн., а також перебував і надалі у трудових відносинах до 31.07.2018. Відповідач усвідомлюючи, що працевлаштувавшись, приховав та не надав відомостей до центру зайнятості про це, з метою отримання виплат державних коштів, в якості допомоги по безробіттю. Таким чином, відповідач з моменту укладання договору не мав права перебувати в статусі безробітного та отримувати допомогу по безробіттю. Відповідача під особистий підпис було попереджено, проте відповідачем було приховано факт свого працевлаштування з 01.07.2017 по 21.07.2017 та з 21.07.2017 по 31.07.2017. 11.12.2017 відповідачем частково було повернуто незаконно отримані кошти в розмірі 2000,00 грн. Станом на 27.07.2020 розмір заборгованості складає 7812,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь (а.с. 1-6).

Відповідач позов визнав, про що надав до канцелярії суду відповідну заяву (а.с. 59).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

05.08.2020 до суду надійшла дана позовна заява, яка ухвалою судді від 10.08.2020 була залишена без руху.

25.09.2020 до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків.

29.09.2020 у даній справі відкрито провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2020.

23.10.2020 розгляд справи було відкладено на 18.11.2020 у зв`язку з неявкою відповідача.

18.11.2020 від представника позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, відповідач позов визнав в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

18.11.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дніпровський міський центр зайнятості є правонаступником прав та обов`язків Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпро з 01.03.2017р. та діє на підставі Положення про Дніпровський міський центр зайнятості (а.с. 31-33).

01.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. При постановці на облік до центру зайнятості відповідачу було роз`яснено права та обов`язки, а саме: що він має право на реєстрацію в центрі зайнятості, якщо він не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа підприємець, якщо у нього не має інших видів заробітку, не отримує пенсію та те, що допомога по безробіттю призначається лише на період відсутності роботи або інших доходів, а у разі будь-якої трудової діяльності, чи отримання будь-яких доходів (пенсії) він зобов`язаний повідомити про це центр зайнятості для припинення виплат матеріальної допомоги по безробіттю (а.с. 7).

08.11.2016 ОСОБА_1 подав до Лівобережного районного центру зайнятості заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю (а.с. 10)

Допомога по безробіттю була нарахована за період з 08 листопада 2016 року по 04 листопада 2017 року (а.с. 15-16).

ОСОБА_1 з 01.07.2017 по 21.07.2017 знаходився у трудових відносинах з ГО «Дніпропетровське об`єднання ветеранів АТО», що підтверджується копією договору № 3 на надання інформаційних послуг від 01.07.2017 та копією акту приймання-передачі наданих послуг № 3-07 (а.с. 18-19, 20).

Згідно наказу № 5-к від 21.07.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду консультанта з 24.07.2017 зі строком випробування один тиждень з окладом згідно зі штатним розписом (а.с. 21).

Згідно наказу № 13/1/2-3 від 31.07.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади консультанта, за згодою сторін з 31.07.2018 (а.с. 22).

ОСОБА_1 було подано заяву від 03.11.2017 про зняття з обліку у зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості за власним бажанням (а.с. 23).

Згідно копії акту № 6 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про обов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 16.01.2019 було проведено перевірку, якою було встановлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_1 з 01.07.2017 по 21.07.2017 знаходився у трудових відносинах з ГО «Дніпропетровське об`єднання ветеранів АТО» за договором про надання послуг, за який відповідач отримав винагороду в розмірі 1938 грн. та 2500 грн., а також перебував і надалі у трудових відносинах до 31.07.2018 (а.с. 24-26).

Наказом Дніпровського міського центру від 30.01.2019 № 19013003 «Про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття» прийнято рішення вжити заходів по поверненню коштів в сумі 7812 грн., виплачених ОСОБА_1 за період 01.07.2017 по 04.10.2017, як допомога по безробіттю у зв`язку з виявленням відомостей по факту приховування особою ведення трудової діяльності з отримання доходів в період перебування на обліку в центрі зайнятості (а.с. 28).

23.03.2020 ОСОБА_1 було направлено претензію № 1167 на суму 7812,00 грн. (а.с. 29).

В період з 01.07.2017 по 31.10.2017 відповідачу було нараховано та виплачено 7812,00 грн. матеріальної допомоги по безробіттю, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 30).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону Україи «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено: застраховані особи, зареєстровані у установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання особою свої обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що законодавець покладає на застраховану особу обов`язок подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, і лише в разі умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, з такої особи стягується сума виплаченого забезпечення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Так як, відповідач своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю та не правомірно отримав виплачену допомогу по безробіттю та визнав позовні вимоги повністю, про що подав до суду відповідну заяву, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а тому слід з відповідача на користь позивача стягнути незаконно виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 7812,00 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102,00 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 206, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Дніпровського міського центру зайнятості (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 41, ЄДРПОУ 40991299) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Дніпровського міського центру зайнятості (р/р UA328201720355409000001706189, МФО 820172, Держказначейська служба України м. Київ) незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 01.07.2017 по 04.10.2017 в сумі 7812,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.11.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак