Ухвала суду № 93021700, 29.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 412/6123/2012

провадження 6/201/432/2020

УХВАЛА

29 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря – Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 119612,68 грн. та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволені, та з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» стягнена заборгованність за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року в сумі 119612,68 грн., витрати на судовий збір в сумі 1196,13грн., а всього 120808,81 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2012 року замінено позивача Публічне акціонерне товариство “Укрсиббанк” у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2013 року викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” загальний борг за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року в сумі 119612 грн. 68 коп., з яких просрочена заборгованість за тілом кредиту є в сумі 12245.66 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 97781 грн. 60 коп., заборгованість за сплатою відсотків по кредиту є в сумі 2245.45 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 17929 грн. 92 коп., пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом є в сумі 488.56 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 3901 грн. 16 коп. та витрати на судовий збір в сумі 1196 грн. 13 коп., а всього 120808 грн. 81 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року та судових витрат. Відмовлено Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .

ТОВ «Вердикт Фінанс» 16 жовтня 2020 року звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання стосовно ОСОБА_1 по цій справі.

Учасники справи, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Заявник у своїй заяві прохав розглядати вказане питання без його участі. З урахуванням зазначеного суд вважає можливим розглядати вказане питання за відсутності цих осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (редакція від 15.12.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) виконавчі документи, видані на підставі судових рішень, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його винесення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Перевіривши матеріали справи, заяви та оцінивши обставини справи, а також надані та добуті докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволені, з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» стягнена заборгованність за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року в сумі 119612,68 грн., витрати на судовий збір в сумі 1196,13грн., а всього 120808,81 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2012 року замінено позивача Публічне акціонерне товариство “Укрсиббанк” у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2013 року викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” загальний борг за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року в сумі 119612 грн. 68 коп., з яких просрочена заборгованість за тілом кредиту є в сумі 12245.66 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 97781 грн. 60 коп., заборгованість за сплатою відсотків по кредиту є в сумі 2245.45 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 17929 грн. 92 коп., пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом є в сумі 488.56 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 3901 грн. 16 коп. та витрати на судовий збір в сумі 1196 грн. 13 коп., а всього 120808 грн. 81 коп. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року та судових витрат. Відмовлено Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішення суду від 26 червня 2012 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” загальний борг за кредитним договором від 17 жовтня 2006 року в сумі 119612 грн. 68 коп., з яких просрочена заборгованість за тілом кредиту є в сумі 12245.66 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 97781 грн. 60 коп., заборгованість за сплатою відсотків по кредиту є в сумі 2245.45 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 17929 грн. 92 коп., пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом є в сумі 488.56 доларів США, що в перерахунку на національну валюту по курсу Національного банку України складає 3901 грн. 16 коп. та витрати на судовий збір в сумі 1196 грн. 13 коп., а всього 120808 грн. 81 коп., у встановленому законом порядку набрало законної сили та за заявою стягувача судом було видано виконавчий лист по справі.

Згідно результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП, який додано до заяви вбачається, що стосовно боржника ОСОБА_1 відкрито приватним виконавцем Осельським Є.С. виконавче провадження № АСВП 60742242 за заявою стягувача АТ «Укрсиббанк».

Також судом встановлено, що інших відомостей відносно місцезнаходження чи примусового виконання або відомостей та належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цей виконавчий лист, що видано судом, було втрачено, суду не надано.

Крім того слід зазначити, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що підтверджується матеріалами справи та самою заявою в якій він просить поновити вказаний строк, а також наданими та добутими доказами, однак суд може видати дублікати виконавчого документу, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що виконавчий лист втрачено державною виконавчою службою, оскільки зазначене не підтверджено належними та допустими доказами, таким чином та з урахуванням вище викладеного та зазначеного, заява не обґрунтована, не підтверджена та безпідставна, передбачених законом підстав на даний час для її задоволення немає.

З урахуванням наведеного та встановленого судом при розгляді вказані заявником у заяві обставини не свідчать про втрату виконавчого листа, і лише є його припущенням, на чому не може ґрунтуватися судове рішення, а тому підстав та доказів, що виконавчі листи було втрачено не надано.

Судом також встановлено, що у заяві не зазначено обставини які свідчать про поважність пропуску вказаного строку з поважних причин, оскільки з вказаною заявою ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду лише 14 квітня 2020 року та ухвалою суду від 23 квітня 2020 року у задоволені заяви було відмовлено та 16 жовтня 2020 року, крім того у заяві останній про це не зазначає та на підтвердження не надано жодного доказу, що цей строк дійсно було пропущено саме з поважних причин і є передбачені законом підстави для його поновлення.

Слід звернути увагу, що підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку, а перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі та заяві доказів.

Проте в цій заяві не зазначено об`єктивних причин та обставин та не було надано відповідних доказів на підтвердження зазначеного та, що вказаний строк було пропущено саме з поважних причин та є передбачені законом підстави для його поновлення.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що причини з яких було пропущено строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цій справі не є поважними, також за таких обставин, чинним законодавством не передбачено видачу дублікату виконавчого листа, а тому видавати дублікат виконавчого листа на теперішній час немає законних підстав, а тому заява не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви, оскільки вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення немає, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 76,77, 81, 84, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 443, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 29 жовтня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень ч. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -