Ухвала суду № 93018481, 17.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2156/20

1-кп/308/240/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

прокурора - Красноголовець С.В.,

представника потерпілої - Овсепян К.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників - Бухтоярова О.В., Ковальчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді питання продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та клопотання захисника Бухтоярової О.В. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030000180 від 16.01.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської обл., громадянина України, із середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Докучаєво, Убаганського району, Кустанської обл., Казахстан, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, тимчасово непрацюючого, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ужгородським міськрайонним судом розглядається кримінальне провадження № 1-кп/308/240/20, відомості про яке 16.01.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030000180, про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2020 року обрано відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Згідно даних ухвал, строк тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою ухвалено обчислювати з моменту їх фактичного затримання, а саме з 17 год. 00 хв. 16 січня 2020 року по 17 год. 00 хв. 15 березня 2020 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2020 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 17.03.2020 року, строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено до 60 днів, а саме до 14 травня 2020 року включно.

У подальшому, ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2020 року, від 02.07.2020 року, від 27.07.2020 року, від 21.09.2020 року строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово продовжувався аж до 19 листопада включно.

Сімнадцятого листопада 2020 року, у ході судового розгляду справи, захисник ОСОБА_1 - Бухтояровою О.В. заявила клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 . Мотивуючи своє клопотання захисник вказала на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, є особою молодого віку, йому інкримінується лише замах на злочин, останній позитивно характеризується за місцем утримання під вартою, він не має на меті переховуватися від суду, не має на меті знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не буде незаконно впливати на потерпілу, свідків, іншого обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується не є доведеною, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є для нього занадто суворим, у зв`язку з чим, захисник Бухтоярова О.В. просила суд змінити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 179 КПК України, у вигляді особистого зобов`язання та звільнити його в залі суду.

Крім того, у ході судового розгляду справи, у зв`язку з закінченням строків застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраних відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на розгяд учасників судового провадження відповідно до ч. 3 ст. 331 поставлено питання доцільності продовження строків їх дії.

У судовому засіданні прокурор просив строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраних відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , продовжити на період судового розгляду справи, але не більше як на 60 діб, та подав відповідні клопотання, в яких зазначив, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню спливає, водночас, наявні підстави для продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ризики, якими керувався суд при обранні вказаного заходу, не відпали та не припинили існувати.

Прокурор вказав на те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватись від суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків, шляхом їх підкупу або залякування, чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, прокурор зазначив, що оскільки ОСОБА_1 неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, на розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходаться понад п`ять кримінальних провадженнь, в яких ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, є всі підстави вважати, що останній, перебуваючи в умовах, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, вчинятиме нові кримінальні правопорушення.

Щодо ОСОБА_2 , то прокурор також вказав на те, що ОСОБА_2 неодноразово засуджувався за вчинення ним умисних злочинів проти власності, вчинив новий злочин в період іспитового строку, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, довіру суду не виправдав, що дає всі підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинятиме нові кримінальні правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, прокурор Красноголовець С.В. просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду справи, але не більше як на 60 діб, а також продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 до закінчення судового розгляду справи, але не більше як на на 60 діб.

Із зазначених підстав, прокурор просив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - Бухтоярової О.В. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання відмовити. При цьому додав, що посилання захисників обвинувачених на те, що показання свідків, допитаних у ході судового розгляду, спростовують обвинувачення, не відповідає дійсності.

Представник потерпілої у судовому засіданні підтримала думку прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Бухтоярова О.В. підтримала своє клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечила проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав його необгрунтованості, вказавши, що допитані у ході судового розгляду свідки, повністю спростовують обвинувачення ОСОБА_1 , а відтак ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, втратили свою актуальність.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Ковальчук О.В. підтримала позицію адвоката Бухтоярової О.В. в частині необгрунтованості клопотання та відсутності переконливих доказів вини у вчиненні інкримінованих її підзахисному ОСОБА_2 кримінальних правопорушень. Додала, що клопотання не містить доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, зазначила, що ОСОБА_2 хворіє гепатитом «С», і перебування його в умовах ізоляції шкодить його здоров`ю.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно обвинувального акту в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, якими встановлено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

Суд переконаний, що на даний час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, вони можуть переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, суд бере до уваги, що з 15 січня по 02 грудня 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 переховувася від суду, у зв`язку з чим перебував у розшуку (кримінальне провадження № 12019070000000061 від 15.01.2019).

Про необхідність врахування судами суворості покарання при оцінці переховування від суду чи скоєння іншого злочину свідчить і позиція Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці такого ризику.

З огляду на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходяться кримінальні справи за обвинуваченнями ОСОБА_1 у вчиненні злочинів проти власності (справи №№ 308/8358/18, 308/7644/17, 308/6152/19, 308/6150/19, 308/522/20 та ін.), суд вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2 , суд, врахувавши, що останній є судимий, раніше неодноразово був засуджений за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності, нові кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується в даному кримінальному провадженні, вчинив у період іспитового строку, у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальна справа № 308/4328/17, в якій ОСОБА_2 також обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу також свідчить про існування відносно нього ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності у ОСОБА_2 захворювання, а саме: гепатиту «С», що перешкоджає триманню обвинуваченого під вартою, то на підтвердження своїх аргументів, стороною захисту не надано суду належних доказів.

Щодо твердження захисників про те, що допитані у ході судового розгляду свідки спростовують обвинувачення їх підзахисних, суд вважає такі висновки передчасними та необгрунтованими, оскільки питання оцінки доказів, відповідно до положень ст. 94 КПК України відноситься до компетенції суду. Водночас, суд оцінює докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Крім того, у ході судового розгляду ще не допитано ряд свідків, показання яких у своїй сукупності з вже дослідженими доказами можуть вплинути на оцінку судом показань вже допитаних свідків. Зазначені обставини кореспондуються з положеннями ст. 23 КПК України та 94 КПК України, відповідно до яких жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо. Вказане у своїй сукупності свідчить про існування ризику, передбаченого п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та виправдовують застосування щодо них такого запобіжного заходу як тримання під вартою, і що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Відтак, суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання захисника Бухтоярової О.В. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 слід відмовити, натомість, строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання захисника Бухтоярової О.В. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 відмовити.

2. Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 15 січня 2021 року включно.

3. Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 15 січня 2021 року включно.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Н.І. Зарева