Ухвала суду № 93018428, 23.11.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3279/20

Провадження № 1-кс/307/1174/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., з участю секретаря судового засідання Цех Г.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Кустрьо М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тячів заяву судді Тячівського районного суду Закарпатської області Гримут Володимира Івановча про самовідвід від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Тячівського районного суду Закарпатської області Гримут В.І. перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

20 листопада 2020 року по вищезазначеному провадженні суддя Гримут В.І. заявив самовідвід. Заяву мотивує тим, що дружина обвинуваченого ОСОБА_2 з 2004 по 2015 роки працювала у Тячівському районному суді, а з ОСОБА_1 особисто знайомий протягом багатьох років, то наявні визначені п.4 ч.1 ст.75 КПК України обставини, які можуть викликати сумнів в його неупередженості.

Прокурор в судове засідання не з`явився, згідно надісланої до суду заяви просить вирішити питання щодо завленого відводу у його відсутності. Проти задоволення заяви не заперечує.

Обвинувачений та його захисник в судовому засідання проти задоволення заявленого суддею Гримут В.І. самовідводу також не заперечували.

Вивчивши заяву судді про самовідвід, вислухавши учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.

В провадженні судді Тячівського районного суду Закарпатської області Гримут В.І. перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. У даному провадженні суддя Гримут В.І. заявив самовідвід, мотивуючи тим, що дружина обвинуваченого ОСОБА_2 з 2004 по 2015 роки працювала у Тячівському районному суді, а з обвинуваченим ОСОБА_1 , він особисто знайомий протягом багатьох років.

Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності підстав, які викликають сумнів у його неупередженості. Пункт 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (19.05.2006 року) передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях "Делкурт проти Бельгії", "Пєрсак проти Бельгії" і "Де Куббер проти Бельгії", що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, те, що заява про самовідвід є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.76, 80-82, 372 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Тячівського районного суду Закарпатської області Гримут Володимира Івановича про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (справа № 307/3279/20, провадження № 1-кп/307/893/20) - задовольнити.

Матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (справа №307/3279/20, провадження № 1-кп/307/893/20) передати до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області для вирішення питання про передачу на розгляд іншому судді в порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.Д.Стецюк