Ухвала суду № 93015751, 16.11.2020, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 706/310/18

Провадження № 1-кп/702/78/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді : Мазай Н.В.

з секретарем судового засідання: Кольц І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250220001546 від 15.09.2017

за участю сторін кримінального провадження

прокурора- Козінського В.О.

захисника - адвоката - Гарбуз М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого Гарбуз М.В. підтримав подане ним клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, яке мотивоване наступним.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017250250000154 від 31.01.2017 за заявою народного депутата ОСОБА_2 , щодо фактів збуту наркотичних засобів невідомими особами у м. Умань було проведено з порушенням підслідності працівниками Уманського ВП ГУ НП в Черкаській області та Уманської місцевої прокуратури, незаконно обшук на території обслуговування територіальної юрисдикції Христинівського районного суду Черкаської області, а саме на підставі передчасної та незаконної Ухвали Уманського місцевого суду незаконний обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

В результаті проведеного обшуку були вилучені речі, предмети, документи у тому числі грошові кошти, які не мають жодного відношення до кримінального провадження, що було встановлено як безпосередньо на місці під час обшуку так і було доведено у подальшому, при цьому зворотне жодним чином не було спростовано чи доведено стороною обвинувачення.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Денисюк І.І. від 16.09.2017 накладено арешт на тимчасово вилучені грошові кошти в рамках кримінального провадження № 12017250250001546, внесеного до ЄРДР за ст. 309 КК України, та в подальшому перекваліфіковане на ч. 1 ст. 310 КК України, а саме 15450 Євро, 4500 доларів США та 78800 гривень.?

Станом на сьогодні відсутні правові підстави притягнути обвинуваченого до відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК України, в зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а тому відповідно немає жодної необхідності чи потреби надалі застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт вище зазначених грошових коштів.

Слідчим, прокурором, а також і слідчим суддею використано матеріали іншого кримінального провадження у кримінальному провадженні № 12017250250001546, що у свою чергу суперечить положенням ст. 84 КПК України.

Попередньо у суді 1-ї інстанції було підтверджено всі вище наведені факти - порушення, які були прийняті до уваги, вже раніше під час розгляду справи по суті у Христинівському районному суді Черкаської області по справі № 706/310/18, відповідно до вироку якого ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано повністю, при цьому вже було скасовано повністю арешт як на грошові кошти, які зазначені вище так і на все майно, зобов`язано повернути ОСОБА_1 все майно, що раніше було незаконно вилучено, однак до дійсного часу вирок в цій частині не виконано. Грошові кошти незаконно перебувають та знаходяться в кабінеті у сейфі бувшого начальника СВ Уманського ВП ГУ НП у Черкаській області ОСОБА_4 , без жодних документів та дозволів на те, що може призвести як до втрати так і банально до викрадення даних грошових коштів.

Суд вказує на наявність кримінального провадження за ст. 309 ч. 1 КК України, а слідчий суддя посилається на те, що начеб-то вказані грошові кошти набуті в результаті вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення і є доходами від них та на які було спрямовано кримінальне правопорушення.

Окрім цього попередньо саме цим слідчим суддею надавався дозвіл на обшук - ухвала від 13.09.2017, з метою вилучення майна - грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, однак орган досудового розслідування та прокурор дійшли висновку про те, що вилучене під час обшуку майно не відповідає критеріям, які визначені в ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.09.2017 по справі № 705/801/17, провадження № 1-кс/705/990/17, а саме не є майном, одержаним злочинним шляхом.

У подальшому в порушення діючого законодавства, старшим слідчим Уманського ВП ГУ НП в Черкаській області в рамках кримінального провадження № 12017250250001546, а не за № 12017250250000154 від 31.01.2017 за ст. 307 ч. 2 КК України в рамках якого і проводились обшуки було складено клопотання про арешт майна, а саме грошових коштів, що були незаконно вилучені під час слідчої дії - обшук, що мав місце фактично 14.09.2017 за адресою: АДРЕСА_1 з яким орган досудового розслідування і звернувся до суду, мотивуючи клопотання та посилаючись на положення ч.ч. 1-3 ст. 170 КПК України, а саме конкретно зазначаючи про можливість тимчасово позбавляти саме підозрюваного відчужувати певне майно - грошові кошти, при цьому орган досудового розслідування не встановив фактичної наявності та приналежності тимчасово вилученого майна певній особі, хоча насправді дані грошові кошті на праві приватної власності належать громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також слідчий посилається на необхідність накладення арешту, оскільки дане майно - грошові кошти, начеб-то відповідають критеріям ст. 167 КПК України.

При цьому слідчий не зазначає конкретний пункт під який підпадає дане майно, а просто наводить перелік, передбачений законодавством, що вказує у свою чергу на неконкретність доказів, встановлення фактів, а свідчить лише про припущення органу досудового розслідування.

Відповідно до зазначеного клопотання слідчий суддя, без наведення жодного доказу, всупереч відео- запису обшуку, зазначає як про доведений факт, що дані грошові кошти на праві власності, начеб-то належать ОСОБА_1 у зв`язку із чим, начеб-то є підстави вважати, що, - «дані грошові кошти набуті в результаті вчинення ним кримінального правопорушення, являються доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення».

В мотивувальній частині клопотання про арешт майна від 15.09.2017 слідчий безпосередньо зазначає про накладення арешту на майно - грошові кошти, які на праві власності належать ОСОБА_1 з метою забезпечення збереження речових доказів, однак постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів орган досудового розслідування виніс лише 23.09.2017.

У подальшому на підставі незаконно складених та винесених протоколів обшуків від 14.09.2017 та клопотання про арешт майна від 15.09.2017 слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області в порушення вимог ст. 172 КПК України проводить розгляд справи.

Таким чином, відповідно до зазначеної ухвали слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на грошові кошти, належні, начеб-то ОСОБА_1 виходячи з наступного: наявністю кримінального провадження № 12017250250001546 внесеного до ЄРДР 15.09.2017 за ст. 309 ч. 1 КК України, що взагалі не є підтвердженням чи наявністю якого-небудь встановленого факту, при тому, що обшук мав місце 14.09.2017 і був проведений в рамках кримінального провадження № 12017250250000154; зазначенням слідчим у судовому засіданні, що дані грошові кошти набуті в результаті вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, являються доходами від них та на які було спрямовано кримінальне правопорушення; наявність на даних грошових коштах слідів злочину, що взагалі не підтверджено доказами; забезпечення арешту майна з метою: збереження речових доказів, при тому, що на час розгляду справи грошові кошти взагалі не були визнані речовим доказом, а сама постанова була винесена слідчим лише 23.09.2017 року; спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру, щодо юридичної особи, при тому, що за ст. 309 ч. 1 КК України спеціальна конфіскація та конфіскація як вид покарання не передбачено взагалі; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, при відсутності як заподіяння шкоди взагалі та неможливості її наявності за складом злочину, передбаченим ст. 309 ч.1 КК України.

Достатньою обґрунтованістю клопотання, оскільки майно - грошові кошти зберегли на собі сліди злочину і є потреба у експертному дослідженні на предмет наявної в ньому інформації, що має відношення до скоєного злочину, однак станом на даний час, вже більше як три роки так і не було проведено жодного дослідження чи експертизи взагалі.

В результаті вище зазначених дій групи слідчих та прокурора громадянину ОСОБА_1 , а також безпосередньо власникам грошових коштів з моменту проведення незаконного обшуку та вилучення грошових коштів щодня завдається істотної шкоди, оскільки вони не можуть користуватися своїми власними та особистими речами - грошовими коштами, необхідність у яких тягне за собою неможливість їх реалізувати, розпорядитись за власним бажанням, що обтяжується та робить скрутним їх становище.

Вилучене майно під час обшуку не відповідає критеріям, визначеним в ухвалі суду від 13.09.2017, а саме не є майном, одержаним в результаті вчинення злочину.

Станом на час накладення арешту на майно ОСОБА_1 не мав статусу підозрюваного взагалі, а грошові кошти у нього у володінні не перебували, оскільки належать іншим особам, про що ним було повідомлено працівникам, що незаконно вилучили грошові кошти та проводили обшук, а також підтверджується відео-записом обшуку.

Метою проведення даного обшуку було відшукання і вилучення психотропної речовини - амфетамін, наркотичного засобу - канабіс, грошових коштів, які отримані в результаті збуту психотропної речовини, поліетиленових пакетиків та електронних вагів, які використовуються для фасування та продажу психотропної речовини - амфетаміну, однак орган досудового розслідування, прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт майна - грошових коштів в рамках кримінального провадження № 12017250250000154, у рамках якого надавався дозвіл на обшуку та проводився сам обшук.

В ході проведення незаконного обшуку було вилучено: грошові кошти у сумі 78800 гривень 00 копійок, 4500 доларів США, 15450 євро, предмети, речі, речовини, згідно протоколу від 14.09.2017, які належать ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що підтверджується відповідними доказами.

Таким чином, вважають, що слідчим, прокурором були порушені норми ст. 167, ч. 5. ст. 171, ст. 173, ст. 234, ст. 236 КПК України та до дійсного часу незаконно утримується майно, яке було незаконно вилучено з домоволодіння ОСОБА_1 - грошові кошти, належні, згідно відповідних підтверджуючих документів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Підсумовуючи вищевикладене, вважають арешт незаконним, оскільки: майно - грошові кошти, що вилучено під час обшуку не є підшуканим, виготовленим, пристосованим чи використаним як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди; вилучене майно - грошові кошти не використовувалось для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; вилучене майно - грошові кошти не є предметом даного кримінального правопорушення; вилучене майно - грошові кошти не одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та не є доходами від них; жодна особа по даному кримінальному провадженню не була затримана в порядку ст. 207, 208 КПК України; немає жодної особи - заявника чи потерпілого, по даному кримінальному провадженню; жодній особі, установі, організації, підприємству, державі не завдано шкоди; відсутній у кримінальному провадженні як такий цивільний позов та цивільний позивач; відсутність, документально підтверджених фактів, доказів як збуту наркотичних засобів та психотропних речовин так і посіву або вирощування конопель.

Просить скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на грошові кошти 15450 Євро, 4500 доларів США та 78800 гривень, шляхом винесення ухвали про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - ухвали слідчого судді Уманського місцевого суду Денисюк І.І. від 16.09.2017 про накладення арешту на грошові кошти; зобов`язати уповноважену особу сторони обвинувачення повернути негайно грошові кошти, відповідно до переліку, зазначеного у протоколі обшуку від 14.09.2017.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , в межах розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, показала, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , з яким перебуває в зареєстрованому шлюбі. Кошти вилучені під час обшуку в іноземній валюті, належать їх донькам та отримані як заробіток за кордоном, ввезені в Україну на законних підставах, що підтверджується митними документами. Кошти в національній валюті, їм приніс її брат та вони були необхідні для проведення операції їх батьку. Вказані кошти в національній валюті - гривні, отримані як дохід від сільськогосподарської діяльності і згідно накладної половина з них, яку брат і приніс потрібна була на операцію.

В судовому засіданні прокурор Козінський В.О. заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого Гарбуз М.В. про скасування арешту, оскільки вказані кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Постанова про визнання їх речовими доказами та постанова про накладення арешту на майно є чинними, ніким не скасовані.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника та просив його задоволити.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, покази свідка, дослідивши клопотання про скасування арешту, докази, якими воно обґрунтовується, інші докази в рамках розгляду клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Денисюк І.І. від 16.09.2017 накладено арешт на тимчасово вилучені грошові кошти в рамках кримінального провадження № 12017250250001546, внесеного до ЄРДР за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме 15450 Євро, 4500 доларів США та 78800 гривень.?

За змістом вищезазначеної ухвали слідчий суддя вважав, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти, які належать ОСОБА_1 містять всі ознаки речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, а їх експертне дослідження сприятиме встановленню обставин кримінального провадження. На переконання суду існує ґрунтовна підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. На підставі викладеного слідчий суддя вважав, що клопотання слідчого про арешт майна достатньо обґрунтоване, оскільки вказане майно зберегло на собі сліди злочину, а досудове розслідування в даному кримінальному провадженні не закінчене і є потреба у експертному дослідженні вилученого майна на предмет наявності в ньому інформації, що має відношення до скоєного злочину, а тому є підстави для накладення на нього арешту з метою недопущення можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Доказів оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно від 16.09.2017 у встановленому КПК України порядку, її скасування, зміни, суду не надано.

За змістом клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, захисник фактично ставить під сумнів (оскаржує) правомірність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Разом з тим, питання скасування ухвали слідчого судді лежить поза межами повноважень суду першої інстанції який, розглядає справу в судовому розгляді та не наділений правом скасовувати ухвалу слідчого судді.

Постановою ст. слідчого Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта поліції Діхтяренко Ю.В. від 23.09.2017 вилучені в ході проведення обшуку та на які за ухвалою суду накладено арешт, кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017250250001546.

Доказів скасування вказаної постанови чи її зміни суду не надано.

В ч. 3 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Згідно з п.7 ч.2 ст. 131 КПК України одним із способів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ця норма кореспондується з пунктом 12 частини 1 статті 368 КПК України за якою ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Суд відхиляє доводи захисту, стосовно того що вироком Христинівського районного суду Черкаської області вже фактично встановлено неправомірність накладення арешту на грошові кошти та скасовано арешт, оскільки вирок Христинівського районного суду Черкаської області у даному кримінальному провадженні від 01.03.2019 ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.07.2020 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд також вважає, що стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами право власності інших осіб на кошти, які вилучені в ОСОБА_1 в ході обшуку, та на які накладено арешт та що таким арештом порушуються їх права.

Надані суду документи, складені іноземною мовою, без відповідного перекладу на українську мову, суд не може вважати доказом належності грошових коштів в іноземній валюті на суму 15450 Євро та на суму 4500 доларів США іншим особам, оскільки даний доказ права власності інших осіб зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на конкретні грошові кошти не посвідчує.

Надана суду копія накладної № 6 від 13.09.2017 року на суму 164 900, 00 грн також з достаменністю не засвідчує право іншої особи, зокрема ОСОБА_7 , на грошові кошти в сумі 78800 гривень, які були вилучені в ОСОБА_1 в ході обшуку та на які накладено арешт ухвалою слідчого судді.

Крім цього, суд зазначає, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 307 КК України. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, що в свою чергу позбавляє суд можливості на цій стадії процесу вирішувати питання щодо майна обвинуваченого.

Також, суд зауважує, що ухвалою суду від 28.09.2020, задоволено клопотання захисника Гарбуз М.В. про огляд в судовому засіданні речових доказів- грошових коштів та зобов`язано прокурора їх надати до суду.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що арештоване майно має статус речових доказів у цьому кримінальному провадженні, доля яких має вирішуватися у порядку, встановленому ст. 100 КПК України, на даний час по кримінальному провадженню триває судовий розгляд, докази у кримінальному провадженні, в тому числі і речові докази, судом безпосередньо не досліджені, та за наявності подальшої необхідності такого арешту в цілях кримінального провадження, що буде відповідати завданням даного кримінального провадження визначених ст. 2 КПК України та меті застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна визначеній ст. 131 КПК України (дієвість кримінального провадження) та ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), суд вважає, що дане клопотання є передчасним та не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 100, 131, 170, 174, 372, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого Гарбуз Максима Васильовича про скасування заходів забезпечення кримінального провадження відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 23 листопада 2020 року об 11 год 00 хв.

Суддя Н.В. Мазай