Вирок № 93015622, 23.11.2020, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1032/20

Провадження № 1-кп/692/117/20

23.11.2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року смт. Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.,

за участю: секретаря с/з Савенко О.В.,

прокурора Доскоча М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Краюшкіна О.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 32020090000000054 з угодою про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, освіта вища, працюючого директором з виробництва ТОВ «Енерго Профіт», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 388 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 працюючи на посаді директора з виробництва ТОВ "Енерго Профіт", упродовж листопада - грудня 2018 року придбав у ОСОБА_2 (відносно якого набрав законної сили вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 198, 204 КК України) незаконно виготовлене пальне, яке відповідно до статті 215 Податкового кодексу України є підакцизним товаром, та незаконно зберігав його за адресою виробничих потужностей товариства з метою подальшого збуту, а також збував.

Так ОСОБА_1 , маючи на меті отримання прибутку від реалізації незаконно виготовленого пального, а також володіючи інформацією про те, що ОСОБА_2 займається реалізацією пального, яке можна придбати за цінами, значно нижчими від ринкових, в силу своєї обізнаності у сфері обігу підакцизних товарів, вирішив придбати пальне з метою подальшого його збуту (розуміючи незаконність його походження) та зберігати його у ємностях за місцем роботи.

При цьому ОСОБА_1 не був особою, яка зареєстрована як суб`єкт підприємництва, та не мав відповідних дозволів і ліцензії на здійснення торгівлі пальним, а також не подавав до податкового органу відповідних документів на реєстрацію місця зберігання пального.

Діючи з метою незаконного збагачення, ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 щодо придбання пального задля подальшого збуту. Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_2 упродовж листопада - грудня 2018 року реалізував ОСОБА_1 пальне в кількості 15 м3 за ціною 14 000 грн. за 1 м3, а також забезпечив транспортування вказаного товару за адресою: АДРЕСА_2 .

Не маючи власного приміщення, а також ємностей для зберігання пального, придбаного у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вирішив зберігати незаконно виготовлене пальне з метою його подальшого збуту в ємностях ТОВ "Трансстандарт-2002", які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Поряд із цим пальним у інших ємностях за вказаною адресою зберігалося майно ТОВ "Трансстандарт-2002" у вигляді нафтових сумішей.

Після цього упродовж листопада - грудня 2018 року ОСОБА_1 збув (продав) частину незаконно виготовленого пального невстановленим слідством особам за ціною 16-18 грн. за літр. Пальне, яке залишилось, ОСОБА_1 продовжував зберігати з метою збуту в ємності ТОВ "Трансстандарт-2002" №6 за адресою: АДРЕСА_2.

Проведеним 15-16.02.2019 обшуком за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено резервуари із нафтопродуктами та незаконно виготовленим пальним, яке ОСОБА_1 зберігав з метою збуту. Зокрема проведеним обшуком виявлено 1 1,856 м3 незаконно виготовленого пального, а також 99,623 м3 нафтових сумішей ТОВ "Трансстандарт-2002". Усе вилучене в ході обшуку майно було належним чином опечатане та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 згідно протоколу передачі речових доказів на відповідальне зберігання, після чого арештовано відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.02.2019.

У подальшому з метою перевірки цілісності збереження вилученого майна, а також відібрання зразків для експертизи, 04.09.2019 проведено огляд за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого з вилучених ємностей у скляні банки об`ємом 2 літри відібрано зразки рідин для проведення експертиз.

Згідно висновку експертів Київської торгово-промислової палати №157/1 від 11.02.2020, який зроблено на підставі протоколу випробувань ВЦ ПрАТ "ЛИНІК" №259/ТЛ від 15.10.2019, рідина в резервуарі №6, у якому ОСОБА_1 зберігав незаконно виготовлене пальне, відповідає кодам УКТ ЗЕП: 2710 19 31 40, 2710 19 35 40 та 2710 19 48 00, які згідно ст. 215 Податкового кодексу України є підакцизним товаром.

Також ОСОБА_1 учинив незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, за наступних обставин.

Проведеним 15-16.02.2019 в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32018090000000051 на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду обшуком за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено 9 резервуарів із нафтопродуктами та незаконно виготовленим пальним у загальній кількості 111,479 м3, які в ході слідчої дії належним чином опломбовані.

16 лютого 2019 року вказані нафтопродукти та незаконно виготовлене пальне, відповідно до протоколу передачі речових доказів на відповідальне зберігання, передано директору з виробництва ТОВ "Енерго Профіт" ОСОБА_1 для зберігання за місцем його роботи - за адресою: АДРЕСА_2 та під особистий підпис останнього повідомлено про необхідність збереження вказаних речових доказів до прийняття відповідного рішення слідчим або судом.

19 лютого 2019 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду (справа №344/2801/19) накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно, а саме: резервуар (РВС - 3000) №4 порожній; резервуар (РВС - 1000) №7 заповнений на 16,856 м3; резервуар (РВС - 1000) №5 заповнений на 14,854 м3; резервуар (РВС - 1000) №6 заповнений на 11,856 м3; резервуар (РВС - 1000) №8 порожній; резервуар (РВС - 1000) №9 заповнений на 67,913 м3; резервуар (РВС - 200) №12 порожній; резервуар (РВС - 100) №11 порожній; резервуар (РВС - 100) №10 порожній.

01 березня 2019 року ОСОБА_1 пред`явлено ухвалу суду про арешт майна від 19.02.2019, вручено її копію та роз`яснено, що в разі невиконання зазначеної ухвали, тобто розтрати чи відчуження вищезазначеного майна, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Однак ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за незбереження ввіреного майна, з метою порушення встановленого порядку збереження майна, на яке накладено арешт, у період із 01.03.2019 по 15.05.2019 незаконно відчужив невстановленій досудовим розслідуванням особі 62,576 м3 нафтопродуктів та підакцизних товарів (пального), чим учинив відчуження майна, на яке накладено арешт.

У подальшому, 15.05.2019 з метою перевірки цілісності збереження вилученого в ході обшуку та арештованого майна, на підставі ухвали слідчого судді проведено огляд за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено факт незбереження арештованого майна в кількості 62,576 м3 нафтопродуктів та підакцизних товарів (пального).

Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 204 КК України, як незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою та збут незаконно виготовленого підакцизного товару (пального) (в редакції Закону №1019-VIII від 18.02.2016) та ч. 1 ст. 388 КК України, як відчуження майна, на яке накладено арешт, здійсненим особою, якій це майно ввірено (в редакції Закону №3795-VI від 22.09.2011).

01 жовтня 2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Івано-Франківської області Доскочем М.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204 та ч.1 ст. 388 КК України. За вказаною угодою сторони погодили покарання за вчинені кримінальні правопорушення: за ч. 1 ст. 204 КК України у виді штрафу розміром однієї тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень 00 коп. та за ч. 1 ст. 388 КК України у виді штрафу розміром п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень 00 коп. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання у виді штрафу розміром однієї тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень 00 коп.

Суд вважає необхідним затвердити угоду про визнання винуватості, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 204 КК України, є нетяжким злочином (в редакції Закону №1019-VIII від 18.02.2016 злочином невеликої тяжкості), за який передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 388 КК України, також є нетяжким злочином (в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011 (статті 12 КПК України) станом на час вчинення злочину - злочином середньої тяжкості), за який передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України встановлено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості, а частиною другою ст. 474 цього Кодексу встановлено, що розгляд щодо угоди проводиться під час підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

У підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а обвинувачений має права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, зокрема про характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та що він цілком розуміє свої права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.

Вислухавши сторони кримінального провадження, зокрема обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтвердив, що укладення угоди з його сторони є добровільним, оцінюючи викладені обставини провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України та КК України суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено і йому зрозумілі наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 469, 472 - 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 01 жовтня 2020 року про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Івано-Франківської області Доскочем М.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204 (в редакції Закону №1019-VIII від 18.02.2016) та ч. 1 ст. 388 КК України (в редакції Закону №3795-VI від 22.09.2011) та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 204 КК України - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400,00 грн.;

- за ч. 1 ст. 388 КК України - у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500,00 грн.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400,00 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Після набрання вироком законної сили:

- речові докази по справі: 11,856 м3 незаконно виготовленого пального, що передане на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - знищити;

- заходи забезпечення кримінального провадження, накладені ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.02.2019р. в частині накладення арешту на предмети та речі, які знаходяться в резервуарах: № 5, № 6, № 7, № 9 - скасувати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л.О. Левченко