Постанова № 93012462, 20.11.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5229/20

Провадження №2-а/265/66/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

за участі секретаря – Дрьомової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/5229/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участі представника позивача – Лосякової Т. І.,

представника відповідача – Базаря О. І., –

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що постановою адміністративної комісії виконкому Маріупольської міської ради № 1067 від 16 липня 2020 року її визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Згідно із вказаною постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн. Вважаючи таку постанову незаконною, вказувала, що у адмін. комісії не було доказів, які б свідчили про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. Так вказувала, що на засідання адміністративної комісії, де розглядався складений відносно неї протокол, вона не викликалась, про існування такої постанови їй стало відомо лише 25 липня 2020 року, коли вона отримала її поштою по АДРЕСА_1 , за місцем своєї реєстрації. Таким чином вона була позбавлена права надати пояснення з приводу викладених в протоколі обставин, що призвело до порушення передбаченого законом її права на захист. Зазначала, що протокол відносно неї був складений без її участі та нею не підписувався. Додавала, що при винесенні оскаржуваної постанови відсутні відомості про вилучення пива «Гараж» та відсутній фіскальний чек, що підтверджував би продаж вказаного товару, а також відсутня інформація щодо притягнення її до відповідальності за невидачу покупцю фіскального документу. Отже вважала, що відсутні докази про таке адміністративне правопорушення. Таким чином вважала, що постанова адміністративної комісії виконкому Маріупольської міської ради № 1067 від 16 липня 2020 року про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, була винесена протиправно. На підставі викладеного просила суд постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 1067 від 16 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн. скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Від представника відповідача, Базаря О. І., надійшов відзив, де остання, не погоджуючись із доводами ОСОБА_1 , вказувала, що 16 липня 2020 року на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради розглянуто протокол про адміністративне правопорушення, складений Приморським ВП ЦВП ГУ НП в Донецькій області № 673889 від 30 травня 2020 року, відповідно до якого 30 травня 2020 року об 12-30 год. було виявлено, що ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 реалізувала за 24 грн. слабоалкогольний напій «Гараж» об`ємом 0,5 л. зі вмістом спирту 4,6% неповнолітній особі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП. При цьому позивачу неодноразово спрямовувались повістки з проханням з`явитися на засідання комісії для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 30 травня 2020 року, яке відбувалось 24 червня 2020 року та 1 липня 2020 року, на які позивачка не з`являлась. Також на 16 липня 2020 року повістки були спрямовані ОСОБА_1 на адресу місця її мешкання та за місцем її роботи через ФОП ОСОБА_3 . Будучи належним чином повідомленою особисто та за місцем своєї роботи позивачка на засідання 16 липня 2020 року не з`явилась з невідомих причин. За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 30 травня 2020 року та матеріалів доданих до протоколу було винесено постанову від 16 липня 2020 року № 1067 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення за ст. 156 ч. 2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді 3400 грн. штрафу. Отже, адміністративною комісією встановлено, що позивачка вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, тому 16 липня 2020 року правомірно винесено постанову № 1067 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Адміністративна комісія вважає, що відсутність розрахункового документа не свідчить про відсутність реалізації у встановлений час та дату товару, який є предметом правопорушення, доказів того, що реалізація не відбулася, позивач не надав. На підставі викладеного через безпідставність позовних вимог представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Позивачка, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, надавши заяву з проханням вирішити спір за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого нею позову.

Представник позивача, адвокат Лосякова Т. І., підтримуючи вимоги ОСОБА_1 , просила визнати незаконною та скасувати постанову від 16 липня 2020 року про притягнення до відповідальності позивачки із закриттям провадження по справі.

Представник відповідача, Базаря О. І., у судовому засіданні заперечувала проти задоволенні позову, посилаючись на письмовий відзив та викладені у ньому доводи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до постанови № 1067 про накладення адміністративного стягнення від 16 липня 2020 року вбачається, що Адміністративна комісія при виконавчому комітету Маріупольської міської ради на підставі протоколу Приморського ВП ЦВП ГУ НП в Донецькій області встановила, що ОСОБА_1 30 травня 2020 року об 12:30 год., знаходячись в м. Маріуполі по вул. 2-а Слободка 87, в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », будучи його продавцем, реалізувала слабоалкогольний напий, пиво «Гараж» об`ємом 0,5 л з вмістом спирту 4,6%, за ціною 24,50 грн. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП, на підставі чого ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн. (а. с. 6).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР18 № 673889 вбачається, що 30 травня 2020 року відносно позивачки, ОСОБА_1 , був складений працівником Приморського ВП ЦВП ГУ НП в Донецькій області протокол, де вказано, що ОСОБА_1 , будучи продавцем магазину «Лавка Власова», 30 травня 2020 року об 12-30 год., перебуваючи по вул. 2-а Слободка 87 в м. Маріуполі, в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснила продаж за 24,50 грн. алкогольного пива «Гараж» об`ємом 0,5 літри з міцністю 4,6 % неповнолітній ОСОБА_2 , що є порушенням ст. 156 ч. 2 КУпАП (а. с. 24).

Згідно із ліцензією ГУ ДФС у Донецькій області Державної фіскальної служби України з 25 червня 2019 року по 25 червня 2020 року ФОП ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 в крамниці «Лавка Власова» має право на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (а. с. 31, 32-33).

При цьому належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду протоколу від 30 травня 2020 року, складеного відносно неї, адміністративною комісією 16 липня 2020 року підтверджується повістками, надісланими позивачці за місцем її роботи у ФОП ОСОБА_3 , та відомостями про отримання 7 липня 2020 року поштових відправлень адресатами, що підтверджується копіями фіскальних чеків відправлення таких повісток (а. с. 39, 40, 41, 45).

Отже, суд вважає, що внаслідок належного повідомлення позивачки представниками відповідача не було порушено права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП.

Також суд вказує, що відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 21 червня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 27).

За поясненнями ОСОБА_2 , відібраними працівником поліції у присутності її батька, неповнолітня ОСОБА_2 вказувала, що 30 травня 2020 року об 12-30 год. вона придбала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 алкогольний напій «Гараж» об`ємом 0,5 літра за 24,50 грн. При цьому вона продавцю казала, що їй вже виповнилось 18 років, тому продавець у неї паспорт не питала (а. с. 36-37).

Суд при цьому вказує, що пояснення ОСОБА_2 у даному випадку не є належним доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що такий на той час ще неповнолітній свідок не допитувався у присутності законного представника, тому її письмові покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Натомість допитана вже у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , підтвердивши надані нею пояснення 30 травня 2020 року, вказувала суду, що в червні 2020 року, точну дату вже не пам`ятає, у денний час, біля 12-00 год., вона, перебуваючи поблизу моря в районі залізничного вокзалу м. Маріуполя зайшла до магазину «Лавка Власова», де придбала слабоалкогольний напій «Гараж» об`ємом 0,5 літрів, не отримавши чеку про придбання товару від продавця. Стверджувала при цьому, що у неї продавець не просила дати її паспорт для підтвердження віку свідка, бо вона казала продавцю, що їй вже є 18 років, хоча на той момент було лише 17 років. Натомість після виходу з такого магазину її зупинили працівники поліції у формі, які запропонували їй повідомити, скільки їй років та де вона придбала напій «Гараж», на що вона їм розповіла обставини придбання напою «Гараж». Із нею був студентський квиток, а фото копія її паспорту у неї була в її мобільному телефоні, яку вона показала працівникам поліції. Після того вона із працівниками поліції зайшла до приміщення магазину, де вона придбала напій «Гараж», де продавцю поліцейські зробили зауваження з приводу продажу алкогольного напою неповнолітній особі. Однак продавець магазину не забажала дати свої документи та пояснення працівникам поліції з цього приводу, які склали на місці якісь протоколи, де продавець магазину також не забажала розписуватись. Натомість свідок розписалась у протоколі огляду напою «Гараж» та у своїх поясненнях, які повністю підтримала. Однак стверджувала суду, що у той момент із нею не було її батька. Додавала, що пам`ятає лише одного понятого, чоловіка, під час складання документів працівниками поліції в той день, однак за збігом часу вже не пам`ятає усіх подробиць такої події, тому можливо понятих було двоє. Вказувала, що після виконання поліцейськими фотознімків придбаного нею напою та огляду такого напою «Гараж» вона його за вказівкою працівників поліції поставила біля баку зі сміттям та пішла по своїх справах.

Суд при цьому не приймає посилання представника позивача на те, що свідок не згадала точну дату події, оскільки минуло багато часу, а під час дослідження за її участі процесуальних документів, складених відносно неї 30 травня 2020 року, остання визнавала, що така подія мала місце саме 30 травня 2020 року.

У судовому засіданні було також досліджено протокол огляду від 30 травня 2020 року з фотознімками, в ході якого у присутності двох понятих у неповнолітньої на той момент ОСОБА_2 працівником поліції було виявлено та вилучено пляшку алкогольного напою «Гараж» об`ємом 0,5 літра місткістю спирту 4,6 % (а. с. 38).

Суд зазначає, що за ч. 4 ст. 264 КУпАП огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

На підставі «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 листопада 2015 року № 1376 (далі – Інструкція), вбачається, що вона встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Так за п. 15 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (зокрема, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Згідно із п. 12 Розділу ІІІ Інструкції про проведення особистого огляду та огляду речей складається протокол, у якому зазначаються: дата, час, місце його складення; посадова особа органу поліції, яка його склала (повністю, без скорочень); прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих (повністю, без скорочень); прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень), місце проживання особи, яку оглядають та у якої оглядають речі, цінності, документи, що є знаряддям або об`єктом правопорушення; індивідуальні ознаки речей, цінностей, документів; місця та обставини виявлення. Протокол особистого огляду та огляду речей підписують особа, яку було піддано оглядові та у якої оглядали речі, поняті та посадова особа органу поліції, яка його склала.

Таким чином на підставі встановлених судом обставинах справи та відповідно до викладених правових норм, суд дійшов висновку, що протокол огляду алкогольного напою «Гараж» є належним та допустимим доказом правопорушення, виявленого 30 травня 2020 року, оскільки був складений у присутності двох понятих та ОСОБА_4 , у якої він був вилучений та оглянутий працівниками поліції.

При цьому факт того, що свідок ОСОБА_4 не пам`ятала під час її допиту в суді 27 жовтня 2020 року того, чи був другий понятий під час огляду напою «Гараж», не свідчить про те, що його не було під час такої процесуальної дії, оскільки свідок не стверджувала відсутності понятого, а посилалась саме на збіг достатньої кількості часу, що минув з моменту такої події.

Також суд відхиляє посилання адвоката ОСОБА_5 на те, що свідок ОСОБА_6 саме за вказівкою працівників поліції 30 травня 2020 року здійснила придбання слабоалкогольного напою через те, що відносно неї була заява на той момент у відділку поліції, оскільки об`єктивних доказів як наявності такої заяви на ОСОБА_6 , так й свідомий вплив на неї з боку правоохоронних органів не було підтверджено жодними доказами в суді.

Крім цього суд відхиляє посилання представника позивача на те, що оскільки поняті за місцем їх проживання, вказаним у протоколі огляду від 30 травня 2020 року, не мешкають, то це є підставою вважати, що їх не було, виходячи з того, що присутність їх була підтверджена в судовому засіданні на підставі досліджених матеріалів справи та свідчень ОСОБА_4 , тому сама по собі відсутність понятих як за місцем їх реєстрації, так й за адресою, повідомленою працівникам поліції, не свідчить про недопустимість такого протоколу огляду.

Суд, натомість, не приймає до уваги рапорт працівника поліції, оскільки такий рапорт не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, враховуючи упередженість працівника поліції (а. с. 26).

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а.

Також суд не бере до уваги пояснення від імені ОСОБА_1 , складені працівником поліції 30 травня 2020 року, оскільки позивачкою вони не були підписані, тому викладені у таких поясненнях факти потребують доведення в судовому засіданні (а. с. 34-35).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За п. 1 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний у місті суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, зокрема, продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, що тягне за собою накладення штрафу від 100 (ста) до 400 (чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 15-3 якого забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, а продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

У свою чергу на підставі наведених норм суд зазначає, що у продавця ОСОБА_1 повинні були виникнути сумніви щодо віку покупця ОСОБА_4 , виходячи з її молодого вигляду.

При цьому зважаючи, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що у неї позивачка питала її вік під час купівлі свідком напою «Гараж», то це підтверджує той факт, що у ОСОБА_1 , як продавця магазину, 30 травня 2020 року були сумніви щодо віку покупця, ОСОБА_4 , такого слабоалкогольного напою.

Отже, внаслідок відмови покупця пред`явити документ на підтвердження віку позивачка не повинна була здійснювати продаж такого напою «Гараж» ОСОБА_4 30 травня 2020 року.

Доводи позивачки, що доказів реалізації нею неповнолітній особі напою «Гараж» не встановлено, оскільки відсутній розрахунковий документ, спростовуються зібраними по справі та проаналізованими судом доказами відповідача.

Отже, сама по собі відсутність розрахункового документа не свідчить про відсутність реалізації ОСОБА_4 30 травня 2020 року товару, який є предметом правопорушення, оскільки даний факт був підтверджений у судовому засіданні.

Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, оскільки здійснила продаж слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, тому адміністративною комісією при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради 16 липня 2020 року було правомірно визнано винною позивачку на підставі постанови № 1067.

Натомість при вирішенні питання про розмір санкції за порушення ОСОБА_1 правил торгівлі за ч. 2 ст. 156 КУпАП, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зауважує, що представниками відповідача не було наведено доводів, що свідчать про необхідність накладення за оскаржуваною постановою від 16 липня 2020 року на позивачку стягнення за порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі саме 3400 грн., оскільки санкція такої статті передбачає межі накладення адміністративного стягнення від 1700 грн. до 6800 грн.

На підставі наведеного та встановлених обставин справи, суд вважає, що при накладені стягнення на ОСОБА_1 адміністративною комісією виконкому Маріупольської міської ради у порушення ст. 33 КУпАП при визначенні розміру стягнення не було враховано повно характер вчиненого позивачкою правопорушення, її особу, майновий стан, а також той факт, що неповнолітній покупець 30 травня 2020 року ввів у оману позивачку щодо справжнього свого віку.

Таким чином внаслідок необґрунтованого накладення адміністративного стягнення в розмірі саме 3400 грн. на позивачку за порушення нею ч. 2 ст. 156 КУпАП на підставі ст. 286 КАС такий захід, накладений відповідачем на ОСОБА_1 за постановою № 1067 від 16 липня 2020 року, підлягає зміні судом шляхом його пом`якшення, на підставі чого суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 за ст. 156 ч. 2 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, тобто у сумі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1700 грн.

Суд також зазначає, що на підставі ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

При цьому розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення, складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічний правовий висновок був викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17.

Таким чином при поданні вказаного позову ОСОБА_1 слід було сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Натомість ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 880 грн., внаслідок чого переплата судового збору при зверненні до суду із таким позовом становить 459,60 грн. (880 – 420,40 = 459,60).

Отже, за рішенням суду ОСОБА_1 слід повернути зайво сплачену нею суму судового збору в розмірі 459,60 грн., внесену в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також суд зазначає, що згідно із ч. 1, 3 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вмотивування та зважаючи на часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що по даній справі належить стягнути з виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору на користь позивачки в сумі 210,20 грн. (420,40 / 2 = 210,20).

Керуючись ст. 286 КАС, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Змінити захід стягнення у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 грн., який був накладений на ОСОБА_1 постановою № 1067 від 16 липня 2020 року Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 156 ч. 2 КУпАП, шляхом зменшення його розміру до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1700 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Маріупольської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 210,20 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України суму судового збору, сплачену в більшому розмірі, ніж встановлено законом, яка дорівнює 459,60 грн., внесену при поданні позову на рахунок № UA668999980313171206000005054, отримувач платежу: Маріупольське УК/Лівобережний р-н/22030101, код отримувача: 37989721, банк отримувача: Казначейство України, на підставі квитанції № 0.0.1793912460.1 від 7 серпня 2020 року.

Оригінал квитанції № 0.0.1793912460.1 від 7 серпня 2020 року зберігається в матеріалах справи 265/5229/20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення на підставі ч. 4 ст. 286 КАС може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення як до Першого апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, так й безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в тому числі в разі його пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради, ЄДРПОУ: 04052784, розташованому в м. Маріуполі по пр. Миру 70.

Суддя