Рішення № 93012344, 18.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8318/20

Провадження № 2/234/2546/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.

секретар судового засідання Максимова В.В.,

справа № 234/8318/20

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про захист прав споживачів,-

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

29.05.2020 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про захист прав споживачів.

Позовну заяву обґрунтували тим, що ОСОБА_3 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за вищевказаною адресою, є інвалідом 2 групи та має право на 50 відсоткову знижку плати за користування житлом та за комунальні послуги.

05.02.2020 року споживачам без попередження було припинено відповідачем електропостачання, залишивши повідомлення про відключення електроенергії від 05.02.2020 року у зв`язку з заборгованістю за використану електроенергію станом на 01.01.2019 року в сумі 509 грн. 08 коп.

Оскільки позивачі не мали заборгованості, то своїми незаконними діями відповідач порушив права споживачів.

Відповідач в порушення п. 7.5 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», не переконавшись в отриманні позивачами попередження, 05.05.2020 року припинив електропостачання до будинку.

В період до січня 2019 року електропостачання помешкання за адресою: АДРЕСА_2 здійснювалося на підставі договору про користування електричною енергією від 29.11.2000 № 241-35, укладеного з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

З січня 2019 року електропостачання помешкання за вище вказаною адресою здійснюється на підставі особистого рахунку № 241-35 постачальником електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».

21.04.2020 року відповідач відновив електропостачання будинку, що фактично свідчить про визнання ними своїх дій незаконними.

У зв`язку з незаконними діями відповідача з 05.02.2020 року позивачі не мали змоги користуватися своєю побутовою технікою та були змушені витрачати додатково кошти на вирішення побутових проблем, а саме: прання одягу та білизни, зберігання продуктів харчування, нагрівання води для особистої гігієни, миття посуду та прибирання будинку, обігрів та освітлення будинку. На вирішення цих проблем позивачі витратили суму у розмірі 7 180,50 грн., а саме: придбання ліхтарів на сонячних елементах - 468 грн.; прання білизни - 5 712,50 грн, купівля дров з доставкою - 700 грн. Також працівники зламали табличку з назвою вулиці та номером будинку вартістю 300 грн. Крім того, в холодильнику позивачів знаходилися продукти харчування: 10 кг м`якоті телятини по 160 грн. за 1 кг - 1 600 грн.; 5 кг свіжомороженої скумбрії по 92 грн. за 1 кг - 460 грн.

Отже, позивачам завдано матеріальну шкоду на суму 9 240,50 грн.

Оскільки, незаконними діями відповідача було зруйновано нормальний уклад життя та биту, позивачі були змушені витрачати додатково свій час, нерви та сили на вирішення побутових проблем та не мали можливості користуватися своєю побутовою технікою, що спричинило моральні страждання позивачам. Завдану неправомірними діями відповідача моральну шкоду позивачі оцінюють у розмірі по 10 000 грн. кожному.

Просять визнати незаконними дії Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» по відключенню 05.02.2020 року від електричної мережі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» відновити у повному обсязі енергопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати нарахування боргу по особистому рахунку № НОМЕР_1 за 2018 рік у розмірі 509,08 грн. та вартість підключення у розмірі 750 грн. незаконними. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9 240,50 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 01.06.2020 року відкрите загальне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про захист прав споживачів.

31.07.2020 року АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» надіслав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що відповідач, додержуючись положень п. 7.5 п.п. 2 Правил роздрібного ринку електроенергії та встановивши наявну заборгованість на особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , 06.12.2019 року направило попередження про припинення електроенергії в разі її несплати. Наявність заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості позивача з 01.06.2017 року по 01.08.2019 року. Отже, відповідачем були дотриманні всі вимоги Правил Роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ № 312 від 14.03.2018 року щодо припинення електропостачання споживачу у разі наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.

Щодо відновлення електропостачання зазначає, що відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання споживачу, що і було зроблено відповідачем, але ні в якій мірі відновлення електропостачання не є визнанням позовних вимог.

Щодо нарахування боргу у розмірі 509,08 грн. та послуг по підключенню до електромережі у розмірі 750 грн. відповідач зазначає, що з 01.01.2019 року АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, тобто Відповідач не є постачальником електроенергії, не веде обсяги споживання електроенергії споживачами, не виставляє рахунки, не приймає оплати за спожиту електроенергію.

З 01.01.2019 року постачальником є ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», яке виставляє рахунки та приймає платежі за спожиту електроенергію.

За адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та здійснюється постачання електричної енергії. Тобто, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі - продажу електроенергії та її оплати.

Заборгованість в розмірі 509,08 грн. за спожиту електричну енергію за вказаною адресою виникла внаслідок різниці між фактичним споживанням електроенергії та її оплатою.

Відповідно до наданого до відзиву розрахунку заборгованості абонента ОСОБА_3 за спожиту електричну енергію вбачається, що позивачем було частково сплачено виниклу заборгованість в період з 01.01.2019 року, а саме: 09.01.2018 року - 50 гривень, 14.08.2019 року - 200 грн., що підтверджує визнання позивачем своєї заборгованості.

Щодо матеріальної шкоди, відповідач зазначає, що дії відповідача по відключенню від електропостачання позивачів, які не сплатили заборгованість за використану електричну енергію в сумі 509, 08 грн., не є неправомірними, бо фактично є дотриманням відповідачем законодавства України в сфері електроенергетики.

Шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлено законом. Для виникнення деліктних зобов`язань необхідний безпосередній причинний зв`язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат - вина того, хто завдав шкоду.

Тому відповідач вважає незаконну та безпідставною вимогу позивача про стягнення матеріальної шкоди.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивачів моральної шкоди, відповідач вважає, що моральну шкоду у договірних відносинах можливо стягнути лише у тому разі, коли цей вид відповідальності прямо передбачений договором між сторонами або законом. Нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають відшкодування моральної шкоди споживачів у разі припинення постачання електричної енергії.

Положення п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяною для життя і здоров`я людей продукцією, у випадках передбачених законодавством. Однак, норми ст. ст. 714, 711, 1209 ЦК України, ЗУ «Про ринок електричної енергії» не передбачають випадків відшкодування моральної шкоди.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03.08.2020 року було виключено з числа позивачів ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та закрите підготовче провадження по цивільній справі і призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, згідно якої зазначив, що відповідач вводить суд в оману відносно того, що позивач ОСОБА_3 особисто отримала попередження про відключення електроенергії, так як його мати на той час знаходилась в лікарні на стаціонарному лікуванні, а він взагалі був за кордоном. Суму боргу позивач заперечує.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9)

Як встановлено судом та не оспорювалося сторонами, 05 лютого 2020 року було здійснено припинення електропостачання до помешкання позивача.

Згідно повідомлення про відключення електроенергії від 05.02.2020 року споживача ОСОБА_3 повідомлено про відключення від електроенергії (а.с. 19)

Згідно листа Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Донецькій області від 15.04.2020 року № 8/17/241-20 встановлено, що ОСР (АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») було повністю припинено електроживлення помешкання ОСОБА_1 на підставі абз. 11 п.п. 3 п. 11.5.2 КСР. При цьому Краматорським РЕМ АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» не надана інформація щодо підтвердження виконання:

-Вимог абз. 5, 8 п.п. 2 п. 7.5 ПРРЕЕ в частині зазначення в попередженні інформації про підстави, дату та час, з якого розподіл електричної енергії буде припинено/ обмежено;

-Вимог абз. 6 п.п. 2 п. 7.5 ПРРЕЕ в частині вручення попередження споживачу. (а.с. 16-18)

Згідно списку № 3705 групових поштових відправлень рекомендованих листів вбачається, що за адресою ОСОБА_3 було відправлено поштове відправлення (а.с. 53)

Згідно відстеження відправлень Укрпошти вбачається, що 17.12.2019 року поштове відправлення було отримано (а.с. 54)

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу правомірності відключення позивача від мережі електропостачання регулюються положеннями ст. 714 Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 312 від 14 березня 2018 року, Кодексу комерційного обліку, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 311 від 14 березня 2018 року та Кодексу систем розподілу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 310 від 14 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 7.5. розділу VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженою постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.

Відповідачем не надано суду повідомлення, згідно якого відповідача було попереджено про наявність заборгованості та про припинення постачання електричної енергії.

Список відправлення кореспонденції та отримання кореспонденції ОСОБА_3 не підтверджує того, що відповідачем було відправлене саме попередження про припинення постачання, а не будь - яке інше повідомлення.

Відповідачем не доведено у відповідності до положень ст.ст.76-81 ЦПК України факт належного попередження позивача про відключення йому електроенергії.

Таким чином, на думку суду, підстав для відключення позивача від електроенергії у відповідача не було, тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача з відключення електропостачання до будинку позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» відновити у повному обсязі енергопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що в цій частині необхідно відмовити, оскільки позивачем у судовому засіданні не заперечувалось, що 21.04.2020 року відповідач відновив електропостачання будинку, а з позовом до суду позивач звернувся 29.05.2020 року, тобто на час розгляду справи та звернення до суду з позовної заявою права позивача були відновлені.

Розглядаючи позовні в частині визнання нарахування боргу по особистому рахунку № НОМЕР_1 за 2018 рік у розмірі 509,08 грн. та вартість підключення у розмірі 750 грн. незаконними, суд приходить до наступного.

Вимогами статі 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Звернувшись до суду із позовом, позивач просив суд визнати нарахування боргу по особистому рахунку № НОМЕР_1 за 2018 рік у розмірі 509,08 грн. та вартість підключення у розмірі 750 грн. незаконними, вказані позовні вимоги не узгоджуються із частиною другою статті 16 ЦК України, якою передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, то суд виходить з наступного:

Матеріальні збитки позивача, як він зазначає, складаються з вартості зіпсованих внаслідок відключення електропостачання продуктів, що зберігались в морозильній камері холодильника та придбання ліхтарів на сонячних елементах, прання білизни, купівля дров з доставкою та зламаною табличкою з назвою вулиці та номером будинку.

Моральна шкода, як зазначає позивач, полягає в тому, що незаконними діями відповідача було зруйновано нормальний уклад життя та биту, позивачі були змушені витрачати додатково свій час, нерви та сили на вирішення побутових проблем та не мали можливості користуватися своєю побутовою технікою.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення. Ці норми не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов`язання з постачання електричної енергії.

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії (ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»).

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Отже підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.

Розглядаючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9240,50 грн, суд враховує, що у відповідності з вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9240,50 грн, суд вважає, що ці вимоги позивача є недоведеними, а тому у позові слід відмовити за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів.

Крім того, позивач не довів самого факту заподіяння йому вказаних ним матеріальних збитків.

Жодного доказу наявності у морозильній камері продуктів, їх псування та вартості позивач не надав, так само як і не надав доказів стосовно зламаної таблички та її вартості.

Згідно долучених до матеріалів справи копій квітанції на суму 468 грн. (а.с. 18) також не вбачається, що позивачем було придбано саме ліхтарі на сонячних елементах. Даний чек свідчить лише про безготівковий переказ коштів.

Доказів на придбання дров з доставкою у розмірі 700 грн. взагалі не надано позивачем до позовної заяви.

Долучені до матеріалів справи копії рахунку - фактури та актів виконаних робіт відносно прання білизни та одягу, не доводять використання наданих послуг позивачем саме внаслідок відсутності електричної енергії у будинку, тобто з наданих позивачем доказів, у їх сукупності дійти висновку про наявність обставин справи не має можливості, а виходячи з принципу змагальності і диспозитивності у цивільному процесі - саме позивач був зобов`язаний надати суду докази на підтвердження цих обставин та фактів.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Оскільки характер позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК «Донецькі електромережі» не пов`язаний з відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), позовні вимоги в цій частині суд визнає безпідставними.

Таким чином, в межах розглянутої справи відсутні законні підстави для стягнення з відповідача матеріальних збитків і моральної шкоди, вказаних позивачем. Дані позовні вимоги необґрунтовані, недоведені і задоволенню не підлягають.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» по відключенню 05.02.2020 року від електричної мережі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд.

Повний текст рішення суду виготовлений 20.11.2020 року.

Суддя