Рішення № 93012256, 03.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12354/20

Провадження № 2/234/3442/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді - Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання - Хоменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 07.09.1984р по 01.07.2020р. вона знаходилась у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівний завод». Наказом № 93 від 01.07.2020 року її звільнено за згодою сторін .

При звільненні позивачці була видана трудова книжка, але не було проведено розрахунок. Так, ПрАТ з «СКМЗ» не виплатило їй заробітну плату в розмірі 9496,79 грн.

Просить суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 9496,79 грн. та середній заробіток.

04.11.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість по заробітній платі за лютий- липень 2020 року у розмірі 9496,79 грн. (після утримання податків і зборів), розмір середньоденної заробітної плати- 222,08 грн./день (178,77 грн./день після утримання податків і зборів), час перебування у трудових відносинах із ПРАТ «СКМЗ» (з 07.09.1984 по 01.07.2020), вказані у доданих до позовної заяви копіях Довідки про заборгованість по заробітній платі No537 станом на 16.07.2020 та трудової книжки, Відповідачем не заперечуються. Стосовно стягнення середнього заробітку за період затримки виплати нарахувань при звільненні вважаємо за необхідне зауважити таке.

Середній заробіток працівника (зобов`язання щодо виплати якого передбачено частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України) визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року No 100 (далі -Порядок). Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Отже, при обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, підлягає застосуванню формула, за якою розмір середнього заробітку визначається шляхом множення середньоденного заробітку (обчисленого відповідно положень Порядку) на кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно із графіком роботи підприємства. Таку правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 17.07.2019 року по справі No639/4820/16-ц. Гак, Верховний Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, визначається період затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник. Позивач звільнився 01.07.2020 за згодою сторін, остаточного розрахунку, як зі звільненим працівником, із Позивачем до цього часу не здійснено. Причиною затримки здійснення розрахунку із Позивачем (як і з іншими звільненими працівниками ПpАТ «СКМЗ») є тяжке фінансове становище підприємства, що виникло внаслідок збігу низки об`єктивних причин, серед яких: економічний спад стрімке зниження цін на металургійну продукцію на світових ринках у 2019-2020 роках суттєво обмежило купівельну спроможність контрагентів ПРАТ «СКМЗ3») загострення епідеміологічної ситуації у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби СOVIID-19, вжиття відповідних карантинних заходів тощо. У період з грудня 2019 року і до цього часу виробництво на ПРАТ «СКМЗ» фактично зупинено, більшість працівників звільнено. На підприємстві встановлено дводенний робочий тиждень. Джерела для виплати заборгованості по існуючим зобов`язанням практично відсутні.

Hа ПРАТ «СКМЗ» продовжують працювати робітники у кількості, що є мінімально необхідною для: підтримання належного стану виробничої інфраструктури, мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання; забезпечення техногенної безпеки; виконання заходів, спрямованих дебіторської. кредиторської заборгованості та стягнення на погашення 3і змісту позовної заяви вбачається, що Позивач просить визначити розмір середнього заробітку за період затримки виплати розрахунку при звільненні, виходячи із кількості загальнодержавних робочих днів у цьому періоді. Проте, запроваджений на ПРАТ «СКМЗ» графік роботи, передбачав, що у структурному підрозділі, де працював Позивач, у липні 2020 року, у період з дня наступного після звільнення Позивача (02.07.2020) до 31.07.2020 робочими були 9 днів; %; у серпні - 8 днів; у вересні 8 днів у жовтні 8 днів; у листопаді має бути 8 днів.

Зазначене випливає з наказу ПРАТ «СКМЗ»: N134 від 30.06.2020 (згідно якого весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень); постанови КМУ від 20 травня 2020 року No 392, якою карантин продовжено до 31.07.2020 року; постанови КМУ від 22 липня 2020 року No 641, якою карантин продовжено до 31.08.2020 року: постанови КМУ від 26 серпня 2020 року N 760, якою карантин продовжено до 31.10.2020 року, постанови КМУ від 13.10.2020 р. N956 якою карантин продовжено до 31.12.2020 року, листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року N 1133/0/206- 19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік». Враховуючи наведене, при розгляді справи просимо врахувати той факт, що відповідно до чинних організаційно-розпорядчих документів та нормативно-правових актів, на підприємстві до кінця 2020 року запроваджено дводенний робочий тиждень та визначити розмір середнього заробітку, за період затримки розрахунку із Позивачем, виходячи з фактичної кількості робочих днів на підприємстві. 2. В обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди, Позивач, зокрема, зазначає, що затримка виплати розрахунку при звільненні суттєво вплинула на його життя потребувало додаткових зусиль для його організації. При цьому, Позивач, всупереч приписам статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, взагалі не надає жодних доказів на підтвердження існування обставин, із якими він пов`язує завдання моральної шкоди. Отже, вимоги Позивача в цій частині не є такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах та підтверджені належними доказами.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, судом ухвалено, що неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У судовому засіданні встановлено, що згідно до записів трудової книжки позивачки, вона працювала у ПрАТ «СКМЗ» з 07.09.1984 року по 01.07.2020 року.

Наказом № 93 від 01.07.2020 року, позивачку звільнено за угодою сторін , відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачкою надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 537 станом на 16.07.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за лютий -липень 2020 року на загальну суму 9496,79 грн.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 9496,79 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в сумі - 9496,79 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 02 липня 2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачці, її середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 222,08 грн.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 222,08 грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.

Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», за період з 02.07.2020 року по 03.11.2020 року включно, кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить - 87 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 02.07.2020 року по 03.11.2020 року, в сумі 19320,96 грн. (222,08 грн. х 87 дн.)

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Проте, розрахована сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_1 в розмірі 19320,96 грн., є неспівмірною із заборгованістю заробітної плати відповідача перед нею.

Суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 9496,79 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача у сумі 840,80 грн. за позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати, а також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сума сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн., яка була сплачена за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 9496,79грн. (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість грн. 79 коп.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9496,79грн. (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість грн. 79 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн., яка була сплачена за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В іншій частині позову- відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко