Ухвала суду № 93012029, 16.11.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/62/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Челпан Е.В., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Комарова І.О., Лосякової Т.І., Коновалової В.В., Оснач Л.О., потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Ходової Я.О., Резниченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в режимі відеоконференції питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під вартою, клопотання щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.09.2020 року строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, продовжено до 16.11.2020 року включно.

Прокурор Сластін М.С. звернувся до суду клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вина у вчиненні яких підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкції статей за які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 має можливість переховуватись від суду, може знищити речі та документи, продовжити незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, з урахуванням даних, що характеризують ОСОБА_1 , є достатні підстави вважати на наявні ризики передбачені законом. Обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовуючи існуванням ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, та на теперішній момент не зменшились і продовжують існувати. Вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать запобіганню наведених ризиків, в зв`язку з чим просив відмовити у клопотанні захисника Коновалової В.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 .

Захисник Коновалова В.В. звернулась з клопотанням про заміну запобіжного заходу її підзахисному ОСОБА_3 на домашній арешт в період з 21-00 до 06-00 год. наступної доби з покладанням відповідних обов`язків, посилаючись на відсутність доказів у сторони обвинувачення незаконного тиску на свідків, можливість знищення доказів. ЇЇ підзахисний не має наміру переховуватись від суду, впливати на свідків, вчиняти інше кримінальне правопорушення. Посилаючись на практику ЄСПЛ вважає, що застосування домашнього арешту у визначений період доби, за місцем проживання цивільної дружини обвинуваченого, буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника, вважаючи, що підстави для утримання його під вартою відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_2 , якого підтримав захисник Комаров І.А. звернулись з клопотанням про заміну запобіжного заходу на домашній арешт з забороною залишати житло в нічний період доби. На обґрунтування своїх вимог зазначили, що такі ризики як тяжкість ймовірного покарання, можливість продовження злочинної діяльності, вплив на свідків, знищення доказів, за мінуванням часу, зменшилися або взагалі втратили свою актуальність, при цьому стороною обвинувачення не представлено належних та допустимих доказів. Вказували, що ОСОБА_2 необґрунтовано перебуває під вартою тривалий час, що порушує право особи на свободу та особисту недоторканість.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали позицію прокурора відносно запобіжних заходів обвинувачених, вважаючи, що обвинувачем обґрунтовано наведено ряд ризиків, які продовжують існувати, тому обрання менш суворих запобіжних заходів не забезпечить їх належної поведінки. Щодо клопотань захисника Коновалової В.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 зазначили, що вони не підтверджені жодним обґрунтованим доказом.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Лосякова Т.І. просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та продовжити відносно обвинуваченого раніше обраний запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, оскільки кожного разу прокурором наводяться одні й ти самі ризики, які не підтверджуються відповідними доказами. При цьому наявні відсутність порушень обов`язків покладених судом, позитивні характеризуючи дані обвинуваченого, можливість матеріально утримувати та забезпечувати сім`ю, в тому числі й неповнолітню дитину.

Захисники Оснач Л.О. підтримала позицію сторони захисту, в свою чергу в задоволенні клопотання сторони обвинувачення вважала необхідним відмовити, з причини недоведеності наявних ризиків. Вказала, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою та наявні можливості щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, зареєстрований в Херсонській області, постійне мешкання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, характеризується як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3 також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суду не надано.

Також захисником Коноваловою В.В. не доведено суду фактичної можливості відбування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема не надано доказів щодо власника домоволодіння за заявленою адресою, його права власності чи володіння вказаним майном, а також згоди власника на відбування обвинуваченим ОСОБА_3 домашнього арешту у зазначеному житлі.

Стосовно клопотання сторони обвинувачення щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Як вже було встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_1 , має військові досягнення, постійне місце проживання, поновився на військовій службі, відсутність судимостей, сім,ю, зокрема, дружину, котра страждає онкозахворюванням, неповнолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, а також той факт, що обвинувачений понад півтора роки перебував під цілодобовим домашнім арештом, що за ступенем суворості межує з позбавленням волі, при цьому, відомостей, які б свідчили про порушення за цей час покладених на нього процесуальних обов`язків суду не доведено.

Суд враховує наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правом особи на життя та здоров`я.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні ст. 5 КЗПЛ. Зокрема, у справі "Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в`язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. "с" п. 1 ст. 5 КЗПЛ.

Оцінюючи сукупність вищевикладених обставин, суд вважає можливим продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому у певний період доби залишати житло, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідно для належної поведінки обвинуваченого та його можливості здійснювати своє право на працю та утримувати сім,ю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вищезазначені запобіжні заходи як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому у певний період доби залишати житло, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язків, а також продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забезпечать дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотань щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194,199, ст.331 КПК України,ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 14.01.2021 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 14.01.2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 14.01.2021 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області.

В задоволенні клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 16-30 годині 19 листопада 2020 року.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

Е.В. Челпан