Ухвала суду № 93010901, 23.11.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7543/20

Провадження №1-кп/524/563/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді -Гусача О.М.,

при секретарі -Поймай Я.А.

з участю прокурора - Ульванської М.В.

захисника - Бойченко Г.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці підготовче засідання кримінального провадження № 12020170090000833 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, українця, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, не працюючого, проживаючого зі слів за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-15.09.2016 вироком Глобинського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-02.02.2017 вироком Глобинського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 15.09.2016, остаточно засуджений до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений за ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 18.07.2019 по УДО 10 місяців 12 днів.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов обвинувальний акт від 13.11.2020 року та реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає. У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, наявних ризиків переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачений та його захисник підтримали позицію прокурора щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду. Проти задоволення клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу заперечували, просили обрати менш суворий запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт з додатками, розглянувши клопотання учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Дане кримінальне провадження підсудне Автозаводському районному суду м. Кременчука.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, закриття кримінального провадження чи його зупинення немає.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ст.27 КПК України кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання і може розглядатися у відкритому судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається із реєстру матеріалів кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.11.2020 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 26.11.2020 року.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше судимий, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, вчинив в період умовно-достркового звільнення, призначеного ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 18.07.2019 року, під час досудового розслідування оголошувався у розшук, не має міцних соціальних зв`язків та місця реєстрації, його стан здоров`я, сімейний стан, матеріальне становище, з метою запобігання ризикам, що передбачені ст..177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченого необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_1 , те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у вигляді 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 177, 178, 179, 182, 194, 202, 314-316, 369, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження № 12020170090000833 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука на 15 год. 00 хв. 30 листопада 2020 року.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження.

Клопотання заявлене прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури Ульванською М.В. - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, українця, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, не працюючого, проживаючого зі слів за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 21 січня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 суму застави у розмірі - 10 прожиткових мінімумів для працездатих осіб - в сумі 21970 гривень.

Застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступні реквізити:

Отримувач коштів

ТУ ДСА України в Полтавській області

ЗКПО 26304855

Розрахунковий рахунок UA398201720000037314008015950

В ДКСУ м. Київ

МФО 820172

із заначенням № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установа "Полтавська установа виконання покарань (№23)" .

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установа "Полтавська установа виконання покарань (№23)" і негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури та Автозаводський районний суд м. Кременчука.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установа "Полтавська установа виконання покарань (№23)" у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців наступні обов`язки, що передбаченіст..194 КПК України:

- не відлучатися із м.Кременчука Полтавської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання.

Обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснити наслідки невиконання покладених на нього обовязків, а саме: якщо він будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить покладені на нього даною ухвалою суду обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів.

Суддя: О.М. Гусач