Ухвала суду № 93010027, 23.11.2020, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа № 293/482/20

Провадження № 2/293/515/2020

УХВАЛА

23 листопада 2020 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого – судді Бруховського Є.Б.

секретаря судового засідання Давиденко Л.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вільської сільської ради Іщенка М.А., Кулеши П.А.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожи Віктора Віталійовича про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та договорів оренди і дарування,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

Представник відповідача Вільської сільської ради Іщенко М.А. в підготовчому судовому засіданні просив винести ухвалу про закриття провадження у справі, з підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, дані правовідносини слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних , трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

З аналізу статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі ЗК України) можна зробити висновок, що органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають із юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Цивільні відносини, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже рівність учасників є одним із принципів цивільних правовідносин.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах приватноправового характеру, які виникають із земельних відносин, за відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України, мають розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14), від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14), від 17 лютого 2015 року по справі №21-551а14.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми закону і правові висновки Верховного Суду України, суд приходить до висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки виникли права та обов`язки сторін щодо користування спірною земельною ділянкою за оскаржуваним державним актом, а також оскаржується правовстановлюючі документи , які є похідним від оскаржуваного державного акта.

Керуючись ст. ст. 4,19, 255, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача Вільської сільської ради Іщенка М.А. про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий- суддя: Є.Б. Бруховський