Рішення № 93009015, 20.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року місто Київ № 640/23762/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове

управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними дій та скасування постанови

від 11.09.2020 ВП№6681442,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 у виконавчому провадженні №6681442;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 у виконавчому провадженні №6681442 в сумі 5 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення оскаржуваної постанови та сама постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.09.2020 у виконавчому провадженні №6681442 в розмірі 5000,00 грн. протиправні, оскільки позивачем у добровільному порядку 18.08.2020 платіжним дорученням №320806 сплачено суму боргу у виконавчому провадженні №6681442.

Звернуто увагу суду, що законодавчо визначений порядок дій відповідачем не було дотримано, доказів надсилання (чеків, описів вкладення та корінців поштових відправлень) боржнику копій постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, матеріали справи не містять, а тому боржник був позбавлений можливості у добровільному порядку сплати борг та, на думку позивача, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, що є безумовною підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 у двиконавчому провадженні №6681442.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/23762/20, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження від №6681442. Призначено адміністративну справу №640/23762/20 до судового розгляду по суті з викликом сторін. Запропоновано відповідачу протягом 3 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2020 відповідачем надано суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №6681442.

Правом щодо надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

В судовому засіданні 20.11.2020, судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2005 на підставі виконавчого листа №1-174, виданого 05.12.2005 Валківським районним судом Харківської області, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №1005/27 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ДК Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 50 000,00 грн.

Державним виконавцем державної виконавчої служби у Шевченківському районні 18.01.2006 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження №652/27 від 22.04.2002 про стягнення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на користь фізичних та юридичних осіб до вирішення питання по суті.

Постановою державного виконавця 26.04.2010 поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-174 виданого 04.09.2003 Валківським районним судом про стягнення з ДК " Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 50000,00 грн

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 03.08.2020 у справі №615/813/20 замінено сторону виконавчого провадження ДК «Укргазвидобування» НАК« Нафтогаз України» її правонаступником АТ«Укргазвидобування» в межах виконавчого провадження №6681442 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ДК«Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн.

Платіжним дорученням від 18.08.2020 №320806 AT «Укргазвидобування» добровільно сплатило борг в сумі 50 000,00грн. на користь ОСОБА_1 згідно вказаної ухвали від 03.08.2020 у справі №615/813/20 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

В той же час, 11.09.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 6681442, у відповідності до якої постановлено стягнути з дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» виконавчий збір у розмірі 5000,00 грн.

Позивач, вважаючи дії відповідача та постанову про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 в рамках виконавчого провадження №66681442 протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В контексті положень частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

При цьому, положеннями частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Між тим, з 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено, (Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2020 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №6681442.

Як зазначалось вище, положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність позивача, як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника, а також те, що державним виконавцем не здійснено жодних примусових дій щодо виконання виконавчого листа Валківського районного суду Харківської області від 05.12.2005 у справі №1-174/2003, а позивачем самостійно виконано рішення, суд вважає, що у Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому, судом із матеріалів виконавчого провадження ВП №6681442 не вбачається, а державним виконавцем не наведено жодних доказів здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим документом - №1-174, як і не надано жодних доказів стягнення державним виконавцем за вказаним виконавчим документом суми боргу в примусовому порядку.

Суд зазначає, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 справа №2540/3203/18, у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №640/685/19.

З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Крім того, відповідно до платіжного доручення від 18.08.2020 №320806 AT «Укргазвидобування» добровільно сплатило борг в сумі 50 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 згідно ухвали суду від 03.08.2020 у справі №615/813/20.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд зазначає, що, у даному випадку, питання щодо виконавчого збору повинно було вирішуватися в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII, а саме, постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, Законом №1404-VIII чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При цьому, постанова про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не приймалась.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 червня 2020 року у справі №823/1624/17 та від 01 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а зазначив наступне: «постанову про стягнення виконавчого збору, крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках».

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано положень частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, оскільки, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена за відсутності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, що суперечить частині третій статті 40 Закону №1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №640/19562/20.

З огляду на наведене, доводи позивача щодо протиправності дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 №6681442 та протиправності оскаржуваної постанови є обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 у виконавчому провадженні №6681442.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11.09.2020 у виконавчому провадженні №6681442 в сумі 5 000,00 грн.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири гривні) 00 копійок з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.